Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/614/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2019Справа № 910/614/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суши Хаус Україна" (03170, м. Київ, бул. Ромена Ролана, 7)

до Фізичної особи-підприємця Гуменюк Руслани Олександрівни (АДРЕСА_1)

про стягнення 89 762,16 грн.

за участю представників

від позивача: Грабовський О. О.

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 20.02.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гуменюк Руслани Олександрівни про стягнення 89 762,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №341/2017 від 20.12.2017, а саме в частині здійснення оплати за поставлений товар 21.12.2017, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 89 762,16 грн., з яких: 50 298,80 грн. - основний борг, 5 000,00 грн. - штраф, 20 849,00 грн. - пеня, 4379,54 грн. - інфляційні втрати та 9 234,82 грн. - 15% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/614/19 та призначив її до розгляду на 20.02.2019.

У судове засідання, призначене на 20.02.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернуто не було, при цьому, як підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku про відстеження рекомендованого поштового відправлення за № 0103048932600 поштове відправлення не було вручене відповідачу, про що вказано: "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" (надалі- постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гуменюк Русланою Олександрівною (надалі- покупець, відповідач) був укладений договір поставки №341/2017 (надалі- договір), в порядку та на умовах якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прайс-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов'язується вчасно та повністю оплатити товар, згідно з цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється постачальником відповідно до заявки покупця. Покупець направляє постачальнику заявку за допомогою засобів зв'язку (по телефону, в усній формі або факсом), не пізніше, ніж за 2 (два) календарні дні до дати бажаної поставки товару. Заявку покупця підлягає погодженню з постачальником. В ході погодження сторони мають право вносити зміни в текс заявки. Тільки погоджена заявка покупця приймається до виконання постачальником.

Поставка товару оформляється видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною цього договору. В накладній, зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.4. договору з моменту підписання накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, товар вважається таким, що прийнятий покупцем по кількості і якості, а право власності на товар і випадки випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару такими, що перейшли від постачальника до покупця.

За умовами п. 2.11. договору датою поставки є дата зазначена в накладній.

Приймання товару від постачальника здійснюється особисто покупцем чи уповноваженим прийняти товар та підписувати усі документи згідно даного договору/, представником покупця, що вказаний в додатку №1 (п. 2.16 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше, ніж через 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець, у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар поставлений по наступній накладній оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленої за попередньою накладною).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом переведення покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Датою оплати є дата надходження на поточний рахунок постачальника грошових коштів, що підтверджується випискою з банку. Розрахунки у готівковій формі здійснюються шляхом зарахування грошових коштів в готівковій формі на поточний рахунок постачальника зазначений у цьому договорі, через банківську установу (п.п. 3.2. - 3.3. договору).

Згідно з п. 5.2. договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1. договору) постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

У випадку порушення покупцем строку оплати товару (п.1.3. договору), більше ніж на 30 днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 1 000,00 гривень, за кожний випадок відповідного прострочення платежу (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1. цього договору) постачальник має право нарахувати і стягнути з покупця 15 % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до повної оплати.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Але цей договір вважається сторонами таким, що продовжений на невизначений строк, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати припинення дії цього договору, не повідомила іншу сторону про своє бажання припинити дію цього договору (п. 8.1. договору).

В частині взаєморозрахунків сторін, цей договір зберігає свою дію до моменту повного виконання сторонами своїх платіжних зобов'язань за цим договором (п. 8.3. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 107 798,52 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №100-26573 від 21.12.2017 на суму 35 441,52 грн;

- №100-26579 від 21.12.2017 на суму 6 038,14 грн;

- №100-26572 від 21.12.2017 на суму 13 754,88 грн;

- №100-26576 від 21.12.2017 на суму 15 933,86 грн;

- №100-26580 від 21.12.2017 на суму 36 630,12 грн.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив повну оплату отриманого товару у строк встановлений у п. 3.1. договору, оплативши лише частину у розмірі 32 500,00 грн (платіжне доручення №55 від 16.01.2018, платіжне доручення №ПН5095543 від 03.09.2018, платіжне доручення №ПН6193433 від 01.11.2018) та повернувши товар на суму 24 999,72 грн (видаткова накладна (повернення) №100-00089 від 01.03.2018, видаткова накладна (повернення) №100-00131 від 10.04.2018).

Як вбачається із доданого до позовної заяви листа-вимоги вих. № 17 від 14.02.2018, позивач звертався до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість за договором протягом семи днів з моменту отримання даного листа, однак, дана вимога була задоволена відповідачем лише частково.

Таким чином, за доводами позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свого зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 89 762,16 грн., з яких: 50 298,80 грн. - основний борг, 5 000,00 грн. - штраф, 20 849,00 грн. - пеня, 4379,54 грн. - інфляційні втрати та 9 234,82 грн. - 15% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов договору № 341/2017 від 20.12.2017 була здійснена позивачем на загальну суму 107 798,52 грн, про що свідчать підписані з обох сторін та скріплені печатками товариств видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 3.1. договору вбачається, що покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше, ніж через 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець, у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар поставлений по наступній накладній оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленої за попередньою накладною).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1 договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно платіжних доручень №55 від 16.01.2018, №ПН5095543 від 03.09.2018 та №ПН6193433 від 01.11.2018 було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 32 500,00 грн.

Крім того, на підставі видаткових накладних (повернення) №100-00089 від 01.03.2018 та №100-00131 від 10.04.2018 відповідачем було повернено частину товару, а саме лосось філе охолоджене АА (в в/у ваговий) у кількості 56,14 кг. та тунець Єллоу Фін А N (в в/у ваговий) у кількості 9,091 кг., на загальну суму 24 999,72 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в порушення умов договору, а саме п. 3.1 договору, відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у останнього, станом на день вирішення спору по суті, існує заборгованість перед позивачем у розмірі 50 298,80 грн (107 798,52 грн - 3 500,00 грн - 24 999,72 грн).

Відповідач вказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 50 298,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар, що стало наслідком застосування до нього штрафних санкцій передбачених п.п. 5.2 - 5.4. договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом п. 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1. договору) постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

У випадку порушення покупцем строку оплати товару (п.1.3. договору), більше ніж на 30 днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 1 000,00 гривень, за кожний випадок відповідного прострочення платежу (п. 5.3. договору).

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 20 849,00 грн, суд визнає його арифметично вірним та обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується штрафу, то за перерахунком суду його розмір є меншим, ніж заявлено позивачем із розрахунку 1000,00 грн за кожен випадок порушення відповідачем строку оплати.

Як було встановлено судом, перша оплата на суму 30 000,00 грн була здійснена відповідачем 16.01.2018 згідно платіжного доручення №55, тобто, в межах 30 днів з дати поставки товару.

При цьому, за твердженням позивача, дана оплата була скерована в рахунок сплати коштів за видатковою накладною №100-26573 від 21.12.2017 на суму 35 441,52 грн, отже, на думку позивача, відповідачем було порушено строк оплати за усіма п'ятьма видатковими накладними від 21.12.2017 у зв'язку з чим останньому нараховано штраф у розмірі 5 000,00 грн (1000,00 х 5).

Суд не погоджується із доводами позивача в цій частині, оскільки з наявних у матеріалах справи видаткових накладних, зокрема, із їх порядкового номеру, вбачається, що видатковій накладній №100-26573 від 21.12.2017 передує видаткова накладна №100-26572 від 21.12.2017, за якою в порядку п. 3.1. договору було здійснено першочергове зарахування коштів відповідача.

Таким чином, враховуючи, що порушення строку оплати товару було здійснено відповідачем лише за видатковими накладними № 100-26573, № 100-26579, № 100-26576 та № 100-26580 від 21.12.2017, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення сума штрафу у розмірі 4000,00 грн (1000,00 х4).

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4379,54 грн. інфляційних втрат та 9 234,82 грн. 15% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у п. 5.4. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1. цього договору) постачальник має право нарахувати і стягнути з покупця 15 % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до повної оплати.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 15% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суши Хаус Україна".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гуменюк Руслани Олександрівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суши Хаус Україна" (03170, м. Київ, вул. Ролана 7, ідентифікаційний код 36173431) основний борг у розмірі 50 298 (п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 80 коп., штраф у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп., пеню у розмірі 20 849 (двадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн 00 коп., індекс інфляції у розмірі 4 379 (чотири тисячі триста сімдесят дев'ять) грн 54 коп., 15% річних у розмірі 9 234 (дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 899 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.02.2019

Суддя Л. Г. Пукшин