Рішення

від 18.02.2019 по справі 914/2387/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 Справа №914/2387/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІДАН ЛТД», м. Львів,

про: стягнення 42625,77 грн (з яких: 36024,36 грн – основний борг, 4901,16 грн – пеня, 1287,62 грн – інфляційні втрати та 412,63 грн – три відсотки річних).

Суддя Березяк Н.Є.Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників сторін:

позивача:не з'явився,

відповідача:не з'явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІДАН ЛТД» про стягнення 42625,77 грн (з яких: 36024,36 грн – основний борг, 4901,16 грн – пеня, 1287,62 грн – інфляційні втрати та 412,63 грн – три відсотки річних).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.09.2019. Ухвалою суду від 21.01.2019 розгляд справи було відкладено на 18.02.2019.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, за наявними у матеріалах справи документами. Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов Договору поставки № 0109/17Лв від 01.04.2017. Зокрема, вказує про те, що поставивши відповідачу товар, останнім здійснив лише часткову оплату, як наслідок у нього виникла заборгованість за поставку в розмірі 36024,36 грн. крім того за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано 4901,16 грн – пені, 1287,62 грн – інфляційних втрат та 412,63 грн – три відсотки річних.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч належним чином та завчасно був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи передбачених ГПК України, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 9 статті 195 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРІДАН ЛТД» (відповідач у справі) укладено Договір поставки № 0109/17Лв (надалі – Договір). За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними н рахунках-фактурах, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Загальна сума даного Договору становить суму товару, отриманого по всім накладним протягом терміну дії даного Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору Покупець, на підставі рахунку-фактури, складеного Постачальником, проводить оплату поставленого Товару у розмірі 100% протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

На виконання своїх зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 285339,88 грн (з яких: 47282,32 грн - сальдо початкове та 238057,56 грн – за 2018 рік). Свій обов'язок з оплати відповідач виконав на загальну суму 249315,52 грн.

Як встановлено судом, поставлений товар згідно з видатковими накладними: № ЛВ-00001766 від 20.06.2018 на суму 3990,00 грн, №ЛВ-00001805 від 25.06.2018 на суму 2373,00 грн, № ЛВ-00001818 від 06.06.2018 на суму 3990,00 грн, № ЛВ-00001876 від 02.07.2018 на суму 7980,00 грн, № ЛВ-0001879 від 02.07.2018 на суму 962,40 грн, № ЛВ-00001899 від 04.07.2018 на суму 6337,80 грн, № ЛВ-00001910 від 04.07.2018 на суму 2148,60 грн, № ЛВ-00001986 від 09.07.2018 на суму 4002,00 грн, № ЛВ-00002119 від 11.07.2018 на суму 2707,20 грн, № ЛВ-00002139 від 13.07.2018 на суму 4200,00 грн, на загальну суму 38691,0 грн та виставленими рахунками-фактури на вказані вище суми, оплачено відповідачем частково в розмірі 2666,64 грн.

29 жовтня 2018 року 18 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу за Договором в розмірі 38024,36 грн.

22 листопада 2018 року відповідачем надано відповідь на претензію, у якій останній визнає наявність заборгованості в розмірі 38024,36 грн, однак вказує про важкий фінансовий стан, та просить не нараховувати пеню.

Для відновлення порушеного права позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 36024,36 грн – основного боргу, 4901,16 грн – пені, 1287,62 грн – інфляційних втрат та 412,63 грн – трьох відсотки річних.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову усно заперечив.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Покупець, на підставі рахунку-фактури, складеного Постачальником, проводить оплату поставленого Товару у розмірі 100% протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем у період з 20.06.2018 по 13.07.2018 поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 38691,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи. Свій обов'язок з оплати відповідачем виконав частково, в розмірі 2666,64 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення 36024,36 грн основного боргу за Товар, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги про стягнення 1287,62 грн – інфляційних втрат та 412,63 грн – трьох відсотки річних, перевіривши надані розрахунки, зазначає таке. Позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України в обох розрахунках (період прострочення по видатковій накладній №ЛВ-00002139 від 13.07.2018 почався лише 30.07.2018), в іншому розрахунок відсотків правильний, тому правильним та обґрунтованим є нарахування відсотків річних в розмірі 411,94 грн. Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд вказує, що розрахунок здійснено не правильно, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд вказує, що правильним є нарахування інфляційних втрат у розмірі 1774,60 грн, однак суд обмежений правом виходу за межі позовних вимог, тому суд задовольняє вимоги про стягнення 1287,62 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Так, суд розглянувши вимоги позивача про стягнення 4901,16 грн. – пені, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що позивачем як і в попередніх розрахунках не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України (період прострочення по видатковій накладній №ЛВ-00002139 від 13.07.2018 почався лише 30.07.2018). Отже, здійснивши перерахунок пені, суд вказує, що правильним є нарахування в розмірі 4893,09 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1761,65 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІДАН ЛТД» (79068, місто Львів, вулиця Волошкова, будинок 19; ідентифікаційний код 22332056) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 25394112) 36024,36 грн – основного боргу, 1287,62 грн – інфляційних втрат, 411,94 грн – трьох відсотків річних, 4893,09 грн - пені та 1761,65 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.02.2019.

          Суддя Березяк Н.Є.