Рішення

від 19.02.2019 по справі 915/1313/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 915/1313/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представника позивача в судове засідання не з'явився,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» , Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020

до відповідача: Миколаївської обласної громадської організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» , вул. 11 Поздовжня, 5-А, м.Миколаїв, 54034

про: стягнення 83 165,17 грн.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1861 від 26.11.2018 в якій просить суд стягнути з Миколаївської обласної громадської організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» заборгованості за теплову енергію в сумі 83 165,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст.ст.11, 1212, 1213, ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Вказує, що в опалювальних сезонах 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 років позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня буд.5а, що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення на загальну суму 83 165,17 грн., за яку відповідач оплату не здійснив.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2018 позовну заяву №09-01/1861 від 26.11.2018 Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» залишено без руху, оскільки позивачем у позовній заяві не вказано обставин та не надано доказів на підтвердження відключення в опалювальних сезонах 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 нежитлового приміщення, за адресою м.Миколаїв, вулиця 11 Поздовжня, буд.5-А. Вказаною ухвалою Приватному акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль» надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав пояснення №09/1962-ю від 11.12.2018 в яких вказав, що наряди на відключення не складаються, оскільки припинення постачання теплової енергії, а також нарахування здійснюється на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Також, Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначене на 16 січня 2019 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Судове засідання призначено на 16.01.2019 було відкладено на 19 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 16.01.2019 повідомлено відповідача про те, що 19.02.2019 о 10 год. 30 хв. відбудеться судове засідання у справі №915/1313/18. Зобов'язано відповідача у строк до 01.02.2018 надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 19.02.2019 не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 35474556 (а.с.64). Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався. Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

19.02.2019 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд розгляд справи №915/1313/18 здійснювати за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позивач в опалювальних сезонах 2015-2016 років, 2016-2017 років, 2017-2018 років, а саме у період з 16 жовтня 2015 року по 04 квітня 2018 року включно здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень площею 197,00 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.11 Поздовжня буд.5а, які розташовані на першому поверсі та знаходяться в єдиній опалювальній системі вказаного будинку, що підтверджується нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 16.10.2015, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 21.10.2016, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 27.10.2017 (а.с.41-43).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане нежитлове приміщення 20.12.2006 територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради передано в оренду Миколаївській обласній громадській організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» (далі - орендар) в оренду, про що між сторонами було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності, у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 197,00 кв.м. в житловому будинку літ.А-3, керуючись розпорядженням управління майном комунальної власності Миколаївської міської ради від 13.12.06 №131-р. Нежитлові приміщення площею 197,0 кв.м. розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.11-а Поздовжня, будинок 5а, на 1 поверсі. Майно передається в оренду з метою використання під адміністративні потреби (а.с.17-19).

Згідно п. 5.5.2 Договору оренди, оредар (відповідач) зобов'язується укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).

Відповідно до п.5.5.3 Договору оренди, оредар (відповідач) зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодвнаня витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Пунктом 9.3 Договору оренди визначено, що орендодавець не несе відповідальності по зобов'язанням орендаря, які виникли на підставі п.п.5.5.2, 5.5.3, 5.6.

20 грудня 2006 року орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлове приміщення, розташоване на території ЖКП міської ради Південь , р-н міста: Ленінський за адресою вул. 11-а Поздовжня, 5а, площею 197,00 кв.м., про що між сторонами підписаний акт приймання - передавання нежитлового приміщення по договору оренди від 20.12.2006, який містить підписи та печатки сторін (а.с.20).

Договір на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Система опалення нежитлового приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.11-а Поздовжня, будинок 5а, на 1 поверсі є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку, що зокрема зазначено в акті від 28.01.2015, який складено та підписано представкими позивача та відповідачем (а.с.16).

Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачем у період з 16.10.2015 по 04.04.2018 було спожито 56,200 Гкал. теплової енергії на загальну суму 83 165,17 грн. (з ПДВ).

При обрахунку вартості спожитої без договору теплової енергії позивач керувався тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення), встановленими для ПрАТ Миколаївська ТЕЦ постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1409 від 30.04.2015 із змінами внесеними до неї постановами №2690 від 29.10.2015, №54 від 28.01.2016, №1757 від 29.09.2016, №2126 від 02.12.2016, №151 від 01.02.2017, №1391 від 09.11.2017, №186 від 15.02.2018 (а.с.31-40); рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №299 від 02.04.2016 Про закінчення опалювального сезону 2015-2016 років , №261 від 30.03.2017 Про закінчення опалювального сезону 2016-2017 років , №265 від 03.04.2018 Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років (а.с.50-52); нарядами на підключення будинку до централізованої системи опалення від 16.10.2015, від 21.10.2016, 27.10.2017 (а.с.41-43) .

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу №10-03/1698 від 01.11.2018, яким позивач просив відповідача терміново вжити заходів щодо погашення існуючої заборгованості в розмірі 83 165,17 грн, яка утворилася в період з 16.10.2015 по 04.04.2018 разом із розрахунком боргу та рахунком на оплату. Вказаний лист був отриманий відповідачем 08.11.2018 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11). Відповіді на вказаний лист відповідачем не надано, заборгованість не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 83 165,17 грн.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

У відповідності до статті 16 Закону України "Про теплопостачання" встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.

За положеннями ч.3 ст.24 Закону України Про теплопостачання основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з п.п.4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Таким чином, діючим законодавством України, передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі - продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії

У п.3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не укладав договір про постачання теплової енергії в гарячій воді з позивачем і у період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.11-а Поздовжня, будинок 5а, на 1 поверсі.

Однак, з аналізу положень Правил, зокрема, п.44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити вартість спожитої теплової енергії, якщо вони фактично споживали її. Факт відсутності договору на постачання теплової енергії сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати вартості спожитої ним теплової енергії у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, факт відпуску теплової енергії в спірне приміщення підтверджується, зокрема, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 16.10.2015, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 21.10.2016, нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 27.10.2017

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

З огляду на зазначене, а також враховуючи обов'язок відповідача оплачувати поставлену теплову енергію у спірне приміщення і за умови відсутності відповідного договору, суд приходить до висновку щодо правомірності позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» .

Докази відключення будинку, в якому знаходиться спірне приміщення, від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутні.

З позовної заяви вбачається, що позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії заявлено з посиланням на положення статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 24.09.14 у справі № 6-122 цс14, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15.

Так, зазначена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 по справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що в даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи, позов про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що в період з 16 жовтня 2015 року по 04 квітня 2018 року мало місце постачання позивачем у приміщення, яке знаходиться у відповідача в оренді на підставі договору оренди від 20.12.2006, теплової енергії на загальну суму 83 165,17 грн, споживання її останнім без укладення відповідного договору та відсутності оплати за спожиту теплову енергію з боку відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 83 165,17 грн вартості спожитої теплової енергії за період з 16 жовтня 2015 року по 04 квітня 2018 року обґрунтовані, підтверджені наявними доказами, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївської обласної громадської організації «Союз ветеранів військ противоповітряної оборони» (вул. 11 Поздовжня, 5-А, м.Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 23407448) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966, р/р 26036302817528 в АТ Державний ОСОБА_1 України , МФО 326461, р/р26009924419952 в ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) заборгованості за теплову енергію в сумі 83 165,17 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2019.

Суддя Н.О. Семенчук