Ухвала

від 20.02.2019 по справі 12/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"20" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 12/152

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Давидюк Оксани Пилипівни на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії

стягувач: ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області

Боржник: Давидюк Оксана Пилипівна

Орган виконання судового рішення: Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (надалі - ДВС України)

у справі № 12/152

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Рівне

до відповідача: підприємця Давидюк Оксани Пилипівни

про стягнення в сумі 3 968 грн. 85 коп.

Представники сторін:

Від заявника: Давидюк О.П.;

Від стягувача: не з'явився;

Від органу ДВС: Стариченко І.С.

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2019 року до Господарського суду Рівненської області від Давидюк Оксани Пилипівни надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та зобов'язання вчинити певні дії.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 11.02.2019 року № 01-04/14/2019, у зв'язку з відрахуванням судді Савченка Г.І. зі штату суддів Господарського суду рівненської області (Наказ №275 від 21.10.2010 року), відповідно до п.п 2.3.47, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №12/152, за результатами якого справу передано на розгляд судді Романюк Ю.Г.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року прийнято справу № 12/152 до свого провадження. Скаргу Давидюк Оксани Пилипівни на бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та зобов'язання вчинити певні дії у справі № 12/152 призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2019 року.

20 лютого 2019 року скаржником подано супрровідний лист про приєднання до матеріалів справи інформаційну довідку від 20 лютого 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Також, 20.02.2019 року представником Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області подано лист зі змісту якого вбачається, що виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з Давидюк Оксани Пилипівни на підставі виконавчих листів від 27.12.2007 року по справі № 12/152 знищені.

В судове засідання представники стягувача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Скаржник в судовому засіданні надала пояснення, уточнила вимоги скарги та додатково просила суд визнати неправомірною відмову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з Давидюк Оксани Пилипівни на підставі виконавчих листів від 27.12.2007 року по справі № 12/152.

У засіданні представник органу ДВС надала пояснення, які зводяться до того, що матеріали виконавчого провадження знищені по закінченню строку зберігання та у органу ДВС, без наявності відповідного рішення суду, відсутні підстави для зняття арешту із майна скаржника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у жовтні 2006 року Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до підприємця Давидюк Оксани Пилипівни про стягнення до бюджету на підставі ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" 3400 грн. та 568,85 грн. фінансових санкцій.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2007 року позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємця Давидюк Оксани Пилипівни заборгованість по сплаті фінансових санкцій в сумі 3400 грн. 00 коп. Стягнуто з приватного підприємця Давидюк Оксани Пилипівни заборгованість по сплаті фінансових санкцій в сумі 568 грн. 85 коп. Стягнуто з відповідача - підприємця Давидюк Оксани Пилипівна в доход Державного бюджету України 3 грн.40 коп. держмита (судового збору).

27 грудня 2007 року на виконання постанови Господарського суду Рівненської області від 12.12.2007 року видано виконавчі листи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2008 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з листів Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №10033 від 08.02.2019 року та № 13675 від 20.02.2019 року, що згідно відмітки у книзі обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю 3 виконавчих провадження з виконання виконавчих листів Господарського суду Рівненської області №12/152 від 27.12.2007 року завершено, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна).

Згідно з інформаційною довідкою від 12 лютого 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - інформаційна довідка), державним виконавцем 08 березня 2008 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

14 грудня 2018 року Давидюк Оксана Пилипівна звернулася до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з заявою про зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.03.2008 року.

08 лютого 2019 року Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надав письмову відповідь №10033, за якою було відмовлено у заяві про зняття арешту з майна Давидюк Оксани Пилипівни у зв'язку з тим, що згідно відмітки у книзі обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю 3 (три) виконавчих провадження з виконання виконавчих листів Господарського суду Рівненської області №12/152 від 27.12.2007 року завершено, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна), а Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій по завершених виконавчих провадженнях, виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, підстав для відновлення виконавчого провадження не виявлено.

Як вбачається із інформаційної довідки від 20 лютого 2019 року, арешт з майна Данилюк Оксани Петрівни на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 19.03.2008 року не знято, виконавче провадження завершено.

Зі змісту листа Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 20.02.2019 року № 13675 вбачається, що згідно відмітки у книзі обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю 3 (три) виконавчих провадження з виконання виконавчих листів Господарського суду Рівненської області №12/152 від 27.12.2007 року завершено, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна). Матеріали виконавчих проваджень знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Отже, до застосування підлягає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) чинний на момент вчинення виконавчої дії, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність майна у боржника).

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999року №606-XIV та Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Згідно п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження") виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження") у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Разом з тим, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частина 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно під волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні,

Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права володіння та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно з статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент розгляду даної скарги, виконавчі провадження, на підставі яких накладено вищезазначений арешт майна боржника, завершено, проте арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не знято, що обмежує права боржника.

Враховуючи баланс інтересів сторін, судом взято до уваги ті обставини, що зняття арешту з майна боржника не обмежить прав стягувача, оскільки виконавче провадження було завершене (у зв`язку із поверненням), та виконавчий документ на даний час не перебуває на виконанні у відділі ДВС.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги Давидюк Оксани Пилипівни на бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та зобов'язання вчинити певні дії, що полягає у неправомірній відмові державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з майна боржника в рамках виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з Давидюк Оксани Пилипівни на підставі виконавчих листів від 27.12.2007 року по справі № 12/152 .

Керуючись ст. ст. 234, 235, 342, 343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Давидюк Оксани Пилипівни на бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати неправомірною відмову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з Давидюк Оксани Пилипівни на підставі виконавчих листів від 27.12.2007 року по справі № 12/152.

3. Зобов'язати Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - звільнити з під арешту та заборони відчуження належне Давидюк Оксані Пилипівні майно, яке обтяжено на підставі постанови державного виконавця Довга І.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 19 березня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (прийняття) - 20.02.2019 р. та підлягає оскарженню відповідно до ст. 254-259 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Романюк Ю.Г.