Рішення

від 21.02.2019 по справі 920/813/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2019 Справа № 920/813/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/813/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (вул. М. Амосова, буд. 10, м. Київ, 03141, ідентифікаційний код 21633086),

до відповідача: Фірми Юнона Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Засумська, буд. 5/6, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23291715),

про стягнення 68655,03 грн. на підставі договору постачання № 38/15-СМ від 10.03.2015,

Представники сторін:

позивача: Лук'яненко О.В. згідно ордеру серії СМ № 9 від 12.02.2019,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 68655,03 грн. на підставі договору постачання № 38/15-СМ від 10.03.2015, укладеного між сторонами, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання № 38/15-СМ від 10.03.2015, укладеного між сторонами щодо поставки товару, а саме, лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/813/18 тапризначено підготовче засідання на 15.11.2018 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 15.11.2018 у справі № 920/813/18 відкладено підготовче засідання на 04.12.2018 о 12 год. 40 хв.

04.12.2018 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку з відрядженням судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв'язку із закінченням відрядження та виходом на роботу 06.12.2018 судді Спиридонової Н.О., ухвалою від 06.12.2018 у справі № 920/813/18 судом призначено підготовче засідання у даній справі на 12.12.2018 об 11 год. 50 хв. з повідомленням учасників справи, а ухвалою від 12.12.2018 у справі № 920/813/18 судом закрито підготовче провадження у справі № 920/813/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2019 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 22.01.2019 у справі № 920/813/18 відкладено розгляд зазначеної справи по суті на 12.02.2019 о 10 год. 45 хв.

В судовому засіданні, розпочатому 12.02.2019 о 10 год. 45 хв. відповідно до приписів частини другої статті 216 та п'ятої статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11 год. 30 хв. 18.02.2019 та до 10 год. 00 хв. 21.02.2019.

Відповідач свого представника в засідання суду 22.01.2019 не направив, відзиву на позов не подав.

Копії ухвали від 16.10.2018 про відкриття провадження у справі № 920/813/18, від 15.11.2018, від 06.12.2018, від 12.12.2018, від 22.01.2019, направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та у договорі постачання № 38/15-СМ від 10.03.2015, а саме: вул. Засумська, буд. 5/6, м. Суми, 40030, а також на адреси засновників відповідача, які зазначені у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2018, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області за закінченням терміну зберігання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом за запитом № 1004663149 від 16.11.2018, станом на 16.11.2018 відповідач знаходиться за адресою: вул. Засумська, буд. 5/6, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23291715.

А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи.

20.02.2019 представником позивача надано суду клопотання № МТК/02-21 від 15.02.2019, в якому зазначає, що підтвердженням отримання товару відповідачем від позивача слугує відображення відповідних сум у додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість, у відповідному періоді отримання даного товару. Таке право у відповідача зберігається протягом 365 днів, з моменту отримання/реєстрування відповідної податкової накладної. Даний факт, ще раз слугує підтвердженням правомірної позиції позивача, та неправомірних дії відповідача по відношенню до позивача.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався на стадій проведення підготовчого провадження у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.02.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

10 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Юнона укладено договір постачання № 38/15-СМ (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якогопозивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (далі - товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору, товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі замовлень відповідача. Позивач формує партії товару виходячи із замовленої номенклатури, кількості, узгоджених цін та умов оплати. Товар повинен бути наданий відповідачеві протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту надходження замовлення відповідача.

Пунктом 3.3 договору визначено, що постачання товару здійснюється на умовах і в місці узгоджених сторонами.

За умовами пункту 3.4 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару в місці постачання у відповідності з пунктом 3.3 договору. Доказом передачі товару у власність покупця є оформлена належним чином видаткова накладна позивача, підписана уповноваженими особами сторін, за необхідності засвідчена відбитками печаток/штампів сторін.

Пунктом 3.5 договору визначено, щоза домовленістю сторін з метою оптимізації та забезпечення зобов'язань сторін перед контрагентами (споживачами товару) відповідно до укладених з ними господарських угод транспортно-експедиційна обробка (перевалка, підсортування, передпродажна підготовка/розукрупнення партій тощо) товару, постачаємого за договором за місцезнаходженням/в зоні відповідальності структурних підрозділів позивачавідповідно до заявок/замовлень відповідача здійснюватиметься як безпосередньо позивачем, так і за участю представників відповідача та/або визначених ним третіх осіб.

Згідно пунктом 3.6 договору, постачання товару за договором здійснюється у визначеному сторонами місці на умовах DDP згідно Інкотермс-2010.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.3.1, 4.4 договору, ціна даного договору відповідає загальній вартості товару, поставленого за цим договором на протязі його дії, та відповідає сукупній вартості партій товару згідно видаткових накладних позивача. Відповідач оплачує поставлений позивачемтовар по цінам, які вказуються в накладних, які є невід'ємними частинами договору. Оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу на розрахунковий рахунок позивача протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем на підставі відвантажувальних документів. Ціни вказані в накладній на окрему партію товару єузгодженими між сторонами і не можуть бути зміненів односторонньому порядку.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року. Цей договір продовжує свою дію на наступний календарний термін, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення договору за 2 тижні до закінчення терміну дії.

На виконання умов договору позивач в період з 31.03.2017 по 31.07.2017 здійснював на користь відповідача поставки товару згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних. Зі сторони позивача зобов'язання щодо поставки та передачі у власність відповідача товару виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, протевідповідачем в порушення вимог пунктів 1.1, 4.2, 4.3, 4.3.1 договору зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконані не повному обсязі (частково), у зв'язку з чим у останнього станом на 02.10.2018 виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 68655,03 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 908/24/18.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару на суму 68655,03 грн. за період з 31.03.2017 по 31.07.2017 підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: № МТК149519 від 31.03.2017 на суму 136,80 грн., № МТК149518 від 31.03.2017 на суму 5392,80 грн., № МТК149517 від 31.03.2017 на суму 99,54 грн., № МТК 153620 від 03.04.2017 на суму 2421,72 грн., № МТК153621 від 03.04.2017 на суму 557,79 грн., № МТК153622від 03.04.2017 на суму 339,66 грн., № МТК153623від 03.04.2017 на суму 238,93 грн., № МТК153624 від 03.04.2017 на суму 275,61 грн., № МТК153644 від 04.04.2017 на суму 283,76 грн., № МТК153641 від 04.04.2017 на суму 677,77 грн., № МТК157272 від 05.04.2017 на суму 2053,16 грн., № МТК163223 від 10.04.2017 на суму 33,54 грн., № МТК163222 від 10.04.2017 на суму 1210,05 грн., № МТК163204 від 10.04.2017 на суму 674,42 грн., № МТК164401 від 10.04.2017 на суму 3239,91 грн., № МТК197405 від 04.05.2017 на суму 1137,37 грн., № МТК203096 від 10.05.2017 на суму 9798,28 грн., № МТК203353 від 10.05.2017 на суму 1368,87 грн. № МТК203361 від 10.05.2017 на суму 1905,23 грн., № МТК223732 від 22.05.2017 на суму 1018,54 грн., № МТК226169 від 23.05.2017 на суму 1068,30 грн., № МТК233608 від 26.05.2017 на суму 1550,32 грн., № МТК233607 від 26.05.2017 на суму 40,36 грн., № МТК237087 від 29.05.2017 на суму 1375,04 грн., № МТК237088 від 29.05.2017 на суму 1241,38 грн., № МТК250875 від 07.06.2017 на суму 700,78 грн., № МТК255639 від 09.06.2017 на суму 140,40 грн., № МТК255637 від 09.06.2017 на суму 767,76 грн., № МТК267352 від 16.06.2017 на суму 704,25 грн., № МТК276740 від 22.06.2017 на суму 1210,76 грн., № МТК276742 від 22.06.2017 на суму 168,48 грн., № МТК279228 від 23.06.2017 на суму 1417,54 грн., № МТК282687 від 26.06.2017 на суму 804,95 грн., № МТК282688 від 26.06.2017 на суму 176,26 грн. № МТК282693 від 26.06.2017 на суму 159,34 грн., № МТК282692 від 26.06.2017 на суму 176,82 грн., № МТК286627 від 29.06.2017 на суму 1229,53 грн., № МТК286629 від 29.06.2017 на суму 176,26 грн., № МТК288269 від 30.06.2017 на суму 1069,38 грн. № МТК290119 від 03.07.2017 на суму 337,21 грн., № МТК290158 від 03.07.2017 на суму 961,95 грн., № МТК293597 від 04.07.2017 на суму 1024,48 грн., № МТК295428 від 05.07.2017 на суму 1010,50 грн., № МТК299162 від 07.07.2017 на суму 40,36 грн., № МТК299163 від 07.07.2017 на суму 1046,53 грн., № МТК302176 від 10.07.2017 на суму 660,79 грн., № МТК302179 від 10.07.2017 на суму 486,72 грн., № МТК303702 від 11.07.2017 на суму 1425,49 грн., № МТК307675 від 13.07.2017 на суму 825,24 грн., № МТК311883 від 17.07.2017 на суму 3136,73 грн., № МТК315627 від 19.07.2017 на суму 67,26 грн., № МТК315629 від 19.07.2017 на суму 3482,39 грн., № МТК321897 від 24.07.2017 на суму 3737,49 грн., № МТК321898 від 24.07.2017 на суму 353,64 грн., № МТК325444 від 26.07.2017 на суму 1083,26 грн., № МТК329398 від 31.07.2017 на суму 1700,69 грн., № МТК331676 від 31.07.2017 на суму 631,77 грн., № МТК331736 від 31.07.2017 на суму 642,35 грн., № МТК331778 від 31.07.2017 на суму 765,78 грн., № МТК331779 від 31.07.2017 на суму 247,43 грн.

Щодо належного оформлення господарських операцій у даній справі, суд зазначає наступне.

Копії вищезазначених первинних документів долучено судом до матеріалів даної справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін.

За статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні накладних на отримання товару відповідачем не зазначено посади, прізвища, ім'я по-батькові представника відповідача який отримав товар, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару та реквізитів довіреності на підставі яких ці особи діяли від імені відповідача. Разом з тим такі накладні містять такі обов'язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Відповідно до частини восьмої статті 268 Господарського кодексу України, у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові.

В розумінні даної норми, якщо відповідач отримав товар не належної якості, він зобов'язаний повідомити позивача про такий факт, шляхом направлення відповідного повідомлення.

В розумінні частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, вимог або претензій від відповідача на адресу позивача не отримував, ні в момент здійснення операцій, так і станом на момент розгляду даної справи.

Частиною третьою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

У відповідності до частини четвертої статті 672 Цивільного кодексу України, товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Частиною п'ятою статті 672 Цивільного кодексу України визначено, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Підтвердженням факту отримання товару відповідачем від позивача також є відображення відповідних сум у додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість, у відповідному періоді отримання даного товару. Таке право у відповідача зберігається протягом 365 днів, з моменту отримання/реєстрування відповідної податкової накладної.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору постачання № 38/15-СМ від 10.03.2015, укладеного між сторонами, та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фірми Юнона Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Засумська, буд. 5/6, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23291715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (вул. М. Амосова, буд. 10, м. Київ, 03141, ідентифікаційний код 21633086) заборгованість в сумі 68655,03 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 лютого 2019 року.

Суддя Н.О. Спиридонова