Рішення

від 06.02.2019 по справі 0640/4433/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м.Житомир справа № 0640/4433/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю:

представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир до Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи: 643 Управління начальника робіт, державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" та державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про визнання незаконним та скасування розпорядження,

встановив:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи: 643 Управління начальника робіт, державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" та державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про визнання незаконним та скасування розпорядження. В обґрунтування позову прокурор зазначив, що розпорядженням Голови Житомирської обласної державної адміністрації № 88 від 12.03.2018 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою, затвердження технічної документації із землеустрою, припинення права постійного користування земельними ділянками, передачу в постійне користування земельних ділянок, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, продаж земельних ділянок, погодження виділення у тимчасове користування лісових ділянок, передачу в оренду земельних ділянок водного фонду" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) суб'єктам господарювання за переліком згідно з додатком 2. Відповідно до додатку 2, ДП "Житомирський військовий лісгосп" (згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 25.04.2018 № 312, перейменовано на ДП "Зарічанське лісове господарство") надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, наступних земельних ділянок: на території Іванівської сільської ради площею 494,2068 та.; на території Тетерівської сільської ради площею 1 1,2763 га.; на території Зарічанської сільської ради площею 185,1 127 га., на території Новогуйвинської сільської ради площею 288,3758 га.; на території Високопічанської сільської ради площею 466,2629 га. Прокурор вказує, що Житомирською обласною державною адміністрацією було видано вказане розпорядження без законних на те підстав, а тому просить визнати його незаконним та скасувати.

27.11.2018 усною ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання було залучено до участі у розгляді справи державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

У судовому засіданні прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення, посилаючись на те, що спірне розпорядження винесено у межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом. Відзиву на позовну заяву відповідачем надано не було.

Представник третьої особи державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" підтримали позицію прокурора та позивачів з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник третьої особи 643 Управління начальника робіт підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" заперечували щодо задоволення позову з підстав викладених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи встановлено, що розпорядженням Голови Житомирської обласної державної адміністрації № 88 від 12.03.2018 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою, затвердження технічної документації із землеустрою, припинення права постійного користування земельними ділянками, передачу в постійне користування земельних ділянок, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, продаж земельних ділянок, погодження виділення у тимчасове користування лісових ділянок, передачу в оренду земельних ділянок водного фонду" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) суб'єктам господарювання за переліком згідно з додатком 2. Відповідно до додатку 2, ДП "Житомирський військовий лісгосп" (згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 25.04.2018 № 312, перейменовано на ДП "Зарічанське лісове господарство") надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, наступних земельних ділянок: на території Іванівської сільської ради площею 494,2068 та.; на території Тетерівської сільської ради площею 1 1,2763 га.; на території Зарічанської сільської ради площею 185,1 127 га., на території Новогуйвинської сільської ради площею 288,3758 га.; на території Високопічанської сільської ради площею 466,2629 га.

Розпорядженями Житомирської районної державної адміністрації № 70 від 04.02.2005 та № 7 від 06.01.2005 Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками, а саме: земельна ділянка на території Іванівської сільської ради площею 496,56 га, державний акт ЯЯ №073505 від 21.09.2005; земельна ділянка на території Зарічанської сільської ради площею 491,1265 га, державний акт ЯЯ № 073506 від 10.10.2005; земельна ділянка на території Високопічанської сільської ради площею 287, 0484 га, державний акт ЯЯ № 073509 від 21.09.2005; земельна ділянка на території Новогуйвинської сільської ради площею 186,3180 га, державний акт ЯЯ № 073508 від 21.09.2005; земельна ділянка на території Тетерівської сільської ради площею 219,56 га, державний акт ЯЯ № 073507 від 10.10.2005.

Згідно наказу Міністра оборони України від 20.03.2009 № 123 "Про реорганізацію Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" відбулася реорганізація даного підприємства шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського, і Макарівського лісництв, та створене на їх базі Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп", до якого за розподільчим балансом з оформленням відповідних актів прийому - передачі земель та майна перейшли у відповідній частині майно, права та обов'язки реорганізованого ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат".

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 25.04.2018 № 312 ДП "Житомирський військовий лісгосп" перейменовано на Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство".

Вважаючи, що розпорядження № 88 від 12.03.2018 є протиправним, оскільки ним надано дозвіл ДП "Житомирський військовий лісгосп" ( ДП "Зарічанське лісове господарство") на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж на земельних ділянках, що належать державі в особі Міністерства оборони України та є землями оборони, у ДП "Житомирський військовий лісгосп" (ДП "Зарічанське лісове господарство"), відсутнє право на спірні земельні ділянки, крім того порушено процедуру передачі земельних ділянок, що є землями оборони військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно частини 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Так, згідно п.1 ст. 19 ЗК України Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст.ст. 1 та 2 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За нормами ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому в позовній заяві прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України, а також звертає увагу на відсутність будь-яких документально підтверджених відомостей про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженої на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

При судовому розгляді справи було встановлено, що в результаті реорганізації на підставі наказу Міністра оборони України від 20.03.2009 № 123 "Про реорганізацію Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" до ДП "Житомирський військовий лісгосп", яке згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 25.04.2018 № 312 перейменовано на Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" на підставі акту приймання - передачі від 29.12.2013 також перейшли і наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка на території Іванівської сільської ради площею 496,56 га. (Державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 073505 від 21.09.2005);

- земельна ділянка на території Зарічанської сільської ради площею 491,1265 га. (Державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 073506 від 21.09.2005);

- земельна ділянка на території Тетерівської сільської ради площею 219,56 га. (Державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 073507 від 21.09.2005);

- земельна ділянка на території Новогуйвинської сільської ради площею 186,3180 га. (Державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 073508 від 21.09.2005);

- земельна ділянка на території Високопічської сільської ради площею 287,0484 га. (Державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 073509 від 21.09.2005).

Зміст вказаних державний актів на право постійного користування земельними ділянками, свідчить, що їх цільовим призначенням є "ведення лісового господарства".

Відповідно до п. 4 Наказу Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 "Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства" до майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу підприємств, у тому числі казенних підприємств, включаються: спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні необоротні матеріальні активи, інші необоротні активи) і запаси, які використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією; активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані, об'єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх ефективного використання в основній діяльності підприємства; активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно з п. 5 Наказу Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки тощо.

Тобто земельні ділянки, були передані в складі цілісного майнового комплексу, як земельні ділянки державного підприємства, що йому були надані в користування.

У ході судового розгляду справи третьою особою, державне підприємство "Зарічанське лісове господарство", було надано довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 98/26-17, № 97/26-17, № 96/26-17, № 93/26-17, № 90/26-17 від 3.01.2017 р., виданими Управлінням Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області , вищезазначені земельні ділянки за категорією земель є "землі лісогосподарського призначення", а за цільовим призначенням - "для ведення лісового господарства", що спростовує твердження прокурора про те, що землі щодо яких винесено спірне розпорядження є землями оборони.

Крім того, щодо посилання прокурора на факт віднесення спірних земельних ділянок до земель оборони суд зазначає, що згідно класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 року № 14-1-7/1205 вказане цільове призначення відсутнє, вказано п. 5.1. - для ведення лісового господарства, п. 3.3. передбачає землі оборони (для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств, організацій).

Тобто матеріали справи свідчать, що цільове призначення земельних ділянок - для лісового господарства і пов'язаних з ним послуг і даний вид цільового признанні не змінювався з моменту видачі державних актів на землю по теперішній час, що, в свою чергу, спростовує твердження прокурора, як однієї з підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного розпорядження.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Пункт 5 ст. 122 Земельного кодексу України зазначає, що обласні державі адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення визначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо становлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Враховуючи те, що на земельні ділянки, існують державні акти на право постійного користування, то у даному випадку формування земельних ділянок відбувається шляхом розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Тобто, сам дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є за своєю суттю рішенням про передачу земельної ділянки у користування, оскільки дана документація передбачає, що дозвіл на неї може отримати лише користувач у якого наявні правовстановлюючі документи.

Щодо твердження прокурора про те, що при оскаржуване розпорядження Голови Житомирської обласної державної адміністрації № 88 від 12.03.2018 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою, затвердження технічної документації із землеустрою, припинення права постійного користування земельними ділянками, передачу в постійне користування земельних ділянок, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, продаж земельних ділянок, погодження виділення у тимчасове користування лісових ділянок, передачу в оренду земельних ділянок водного фонду" є протиправним, оскільки при його винесення ДП "Зарічанське лісове господарство" не було надано документів, які б підтверджували право на земельні ділянки, то суд не приймає його до уваги з огляду на наступне.

Нормами п. 2.8 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками" визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);

копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);

матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Аналіз наведеної норми свідчить, що при виготовленні технічної документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) подання копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку не є обов'зковим, оскільки цією нормою прямо передбачено подання такого документа виключно у разі його наявності.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Прокурором не доведено обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, тоді як відповідачем доведено правомірність його оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що прокурор не довів в розумінні ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити прокурору у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Військового прокурора Житомирського гарнізону (вул. Д. Донцова, 20, м. Житомир, 10014) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир (вул. Д. Донцова, 20, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 08492505) до Житомирської обласної державної адміністрації (майдн ім. С. П. Корольова, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 13576948), треті особи: 643 Управління начальника робіт ( вул. Ватутіна, 61, м. Житомир, 10029, код ЄДРПОУ 08382113), державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" (провулок Довженка, 9, с. Зарічани, Житомирський район, Житомирська область, 12440, код ЄДРПОУ 36548884) та державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08033772) про визнання незаконним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 20 лютого 2019 року