Рішення

від 21.02.2019 по справі 826/15097/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 лютого 2019 року                      № 826/15097/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовомДержавного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі – позивач та/або ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення від 14.07.2016 року №0004031402. В обгрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, зазначає, що ним не укладалися договори на надання послуг, які б підвищували можливості програмного забезпечення та строк його використання. В свою чергу, понесені видатки не можуть бути капіталізовані, як складова вже існуючого нематеріального активу або як окремий об'єкт нематеріальних активів, що зумовлює хибність висновків відповідача, що витрати з супроводження програмного забезпечення, які знаходиться на балансі підприємства протягом періоду, що перевірявся безпосередньо пов'язані з удосконаленням цих нематеріальних активів, підвищення можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод та доведення нематеріального активу до стану, у придатний для використання за призначенням. Представник Головного управління ДФС у місті Києві проти позову заперечив з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву та вказав, що перевіркою відображення в податковому обліку сум за розрахунками з ТОВ «Сігнум ІТ» встановлено, що укладені договори з останнім не мають посилань на оновлення, поліпшення та вдосконалення програмного забезпечення, а тому суми за розрахунками з ТОВ «Сігнум ІТ» за договорами 28.02.2014 року №2014/02-02, від 15.01.2014 №Z-9-2014/01-01 підлягають включенню до витрат ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України». Крім того, відповідачем вказано про укладення позивачем аналогічних договорів з ТОВ «БМС Консалтінг», ТОВ «Інтегровані інформаційні технології», ДП «Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті», ТОВ «Автоматизовані системи керування та обслуговування», ТОВ «Елеганс». Позивачем додатково зазначено,  що пункти 6, 7, 9, 11, 18 та пункт 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року №242, на які, зокрема посилається контролюючий орган, допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, а в з огляду на приписи підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, з огляду на що рішення має прийнятися на користь платника податків. Разом з цим, ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» вказало, що ГУ ДФС у місті Києві неправомірно, безпідставно та необґрунтовано включило до переліку документів ті первинні документи (договори), які не є частиною акту перевірки та не містяться в його переліку. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з поданням заперечень від 20.05.2016 року № 36/755 до акту позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 11.05.2016 року № 201/26-15-14-02-04/21579381 та додаткових заперечень від 31.05.2016 року № 36/805, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємство «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України». За наслідком проведення вищевказаної перевірки складено акт від 30.06.2016 року №290/26-15-14-02-04/21579381 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» з питань, що стали предметом оскарження згідно поданих заперечень до акту перевірки від 11.05.2016 року №201/26-15-14-02-04/21579381 (далі – акт перевірки). Як слідує з акту перевірки в ході її проведення встановлено наступні порушення ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України»: 1. пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 44.1, 44.2, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено, зокрема, заниження податку на прибуток у сумі 10 083 812, 00 грн. у тому числі: - за 2014 рік – 5 781 390, 00 грн.; - за 2015 рік – 4 302 422, 00 грн.; Враховуючи висновки акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004031402 від 14.07.2016 року, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» за податковим зобов'язанням у розмірі 10 083 812, 00 грн. та за фінансовими (штрафними) санкціями у розмірі 2   890 695, 00 грн. (далі – оскаржуване та/або спірне рішення). За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.09.2016 року №20739/6/99-99-11-01-01-2 податкове повідомлення-рішення №0004031402 від 14.07.2016 року залишено без змін, а скаргу ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» в цій частині залишено без задоволення. Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України). Згідно підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 ПК України нематеріальні активи це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами. Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року №242, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №750/4043 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності (далі – Положення). Пунктом 4 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» визначено, що нематеріальний актив це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Відповідно до пункту 5 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). В розрізу приписів пункту 6 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Згідно пункту 7 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство/установа має намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу. Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом (п. 8 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи»). В той же час, пунктом 9 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» визначено, що не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу та просування продукції на ринку; витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємств/установ або їх частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства/установи, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків). Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п. 10 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи»). При цьому, в контексті приписів пункту 11 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Згідно пунктів 17, 18 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством/установою, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо). Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду. З системного аналізу наведених положень можливо дійти до висновку, що витрати що здійснюються безпосередньо для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду, в свою чергу, первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Тобто, необхідними елементами збільшення первісної вартості нематеріального активу на суму витрат є безпосередньо удосконалення нематеріального активу і підвищення його можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, серед іншого, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Разом з цим, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України). Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Згідно підпункту 131.1.1 пункту 131.1 статті 131 ПК України  об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Водночас, приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В свою чергу, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.12 ст. 44 ПК України). Як слідує з акту перевірки відповідач, з урахуванням підпункту 14.1.20 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пунктів 6, 7, 11 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» дійшов до висновку, що витрати позивача з супроводження, обслуговування, удосконалення програмного забезпечення, що знаходиться на балансі підприємства протягом періоду, який перевірявся, безпосередньо пов'язані із удосконаленням цих нематеріальних активів, підвищення їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вимог та доведення матеріального активу до стану, у якому він придатний для використання за призначенням не підлягають включенню до складу витрат тих періодів в яких вони понесені, а підлягають віднесенню до збільшення первісної вартості таких нематеріальних активів. Судом в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «БМС Консалтінг» укладено договір від 10.03.2014 року № ГІОЦ4-2, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо консультування стосовно систем і програмного забезпечення (супровід програмного забезпечення) офіційного веб-сайту Укрзалізниці переліку технічних вимог, які є невід'ємною частиною договору. Послуги, що надаються, визначені в Детальному описі послуг (додаток № 2 цього договору), згідно якого до складу послуг входять, зокрема, розробка технологічних рішень щодо удосконалення роботи веб-сайту, доопрацювання програмного забезпечення, оновлення програмно-апаратної платформи сайту тощо. Так, між ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» та TOB «Інтегровані інформаційні технології» укладено договір від 14.01.2014 року №710/01, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо послуг у сфері інформаційних технологій та супроводу програмно-технічного комплексу центру сертифікації ключів «ІІТ ЦСК-1». Послуги, що надаються, визначені в Переліку технічних вимог (додаток № 2 цього договору), згідно якого до складу послуг входять, зокрема, внесення необхідних змін в ПТК ЦСК та оновлення версій програмного забезпечення. Крім того, між позивачем та TOB «Інтегровані інформаційні технології» укладено договір від 28.05.2015 року №710/02, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо послуг у сфері інформаційних технологій та супроводу програмно-технічного комплексу центру сертифікації ключів «ІІТ ЦСК-1». Послуги, що надаються, визначені в Переліку технічних вимог (додаток № 2 цього договору), згідно якого до складу послуг входять, зокрема, внесення необхідних змін в ПТК ЦСК та оновлення версій програмного забезпечення. Разом з цим, судом встановлено, що між ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» та ТОВ «Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті» укладено договір від 14.01.2014 року №710/01, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо надання послуг консультування стосовно систем і програмного забезпечення з технологічного супроводження АСК ПП УЗ, внесення змін в технологію функціонування АСК ПП УЗ. Крім того, укладено аналогічні за своєю суттю договори: від 31.01.2014 року №03/14-АСУЗТ, предметом якого є надання послуг щодо проектування та розроблення у сфері інформаційних технологій, зокрема, постачання нових версій програмного забезпечення, підвищення продуктивності та оптимізації АСК ПП УЗ; від 29.04.2015 року №03/15-АСУЗТ, предметом якого є надання послуг щодо проектування та розроблення у сфері інформаційних технологій, зокрема, супровід прикладного ПЗ АСК ВП УЗ Є, постачання нових версій програмного забезпечення; від 29.04.2015 року №03-15 АСУЗТ, предметом якого є надання послуг щодо проектування та розроблення у сфері інформаційних технологій, зокрема, супровід прикладного ПЗ АСК ВП УЗ Є, постачання нових версій програмного забезпечення; від 01.04.2014 року № 07/14-01-АСУЗТ, предметом якого є надання послуг щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій, зокрема, супровід прикладного ПЗ АСМК, постачання нових версій програмного забезпечення; від 26.05.2015 року № 04/15-АСУЗТ, предметом якого є надання послуг щодо консультування стосовно систем і програмного забезпечення, зокрема, супровід прикладного АСК ПП УЗ, удосконалення технології функціонування системи. Поряд з цим, судом встановлено, що ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» укладено договір від 27.01.2014 року № 27-3/01/14 з ТОВ «Автоматизовані системи керування та обслуговування», предметом якого є зобов'язання виконавця щодо послуг у сфері інформаційних технологій та супроводу спеціалізованого програмного забезпечення - модуль взаємодії ПАК ЕПД ПП з іншими компонентами АСК ПП УЗ. Послуги, що надаються, визначені в Переліку технічних вимог (додаток № 2 цього договору), згідно якого до складу послуг входять, зокрема, зміни в спеціалізоване ПЗ, реорганізація та оптимізація баз даних. Крім того, укладено аналогічні за своєю суттю договори: від 27.01.2014 року №27/01/14, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо послуг консультування стосовно систем і програмного забезпечення АСК ПП УЗ, зокрема, внесення змін в прикладне ПЗ АСК ПП УЗ, супровід ПЗ (введення, коригування та видалення) нормативно-довідкової інформації , тощо; від 27.01.2014 року № 27-2/01/14, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо послуг консультування стосовно систем і програмного забезпечення АСК ПП УЗ, зокрема, внесення змін в прикладне ПЗ АСК ПП УЗ, супровід ПЗ (введення, коригування та видалення) нормативно-довідкової інформації, тощо. Водночас, між позивачем та TOB «Сігнум IT» укладено договір від 15.01.2014 року, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо технічної допомоги у сфері інформаційних технологій (технічна підтримка програмно-апаратного комплексу Z-9) згідно технічних засобів програмно-апаратного комплексу Z-9 та переліку технічних вимог, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно умов казаного договору виконавець зобов'язаний: вносити необхідні зміни в конфігурацію програмно-апаратного комплексу Z-9; забезпечувати безперебійну роботу програмно-апаратного комплексу Z-9; виконувати профілактичні роботи відповідно до сервісної документації фірми-виробника. Також ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» та TOB «Сігнум IT» укладено договір від 28.02.2014 року, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо технічної допомоги у сфері інформаційних технологій (технічна підтримка програмно-апаратного комплексу АЕДО УЗ) переліку технічних засобів програмно-апаратного комплексу АЕДО УЗ та переліку :х вимог, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно пункту 1.1. Договору, технічне обслуговування включає, зокрема, інсталяцію і конфігурування, діагностику та усунення збоїв та настройку параметрів. Виконавець зобов'язаний вносити необхідні зміни в конфігурацію програмно-апаратного комплексу АЕДО УЗ; забезпечувати безперебійну роботу програмно-апаратного комплексу АЕДО УЗ; виконувати профілактичні роботи відповідно до сервісної документації фірми-виробника. Окрім вищевикладеного, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «НВФ ТМСофт» укладено договори від 24.06.2015 року № 2015/06-04, предметом якого є зобов'язання з технічної підтримки ПЗ ПСВ НДІ, ССВ, ПЕПК, ТМ карта, тощо; від 24.06.2015 року № 2015/06-03, предметом якого є зобов'язання з програмно-технологічного супроводу програмно-апаратного комплексу «Архів електронних документів»; від 28.05.2015 року № 2015/05-01, предметом якого є зобов'язання з супроводу прикладного програмного забезпечення СВР-Є;  від 28.05.2015 № 2015/05-02, предметом якого є зобов'язання з програмно-технічного супроводу АС Клієнт УЗ; від 05.02.2014 року №2014/02-04, предметом якого є зобов'язання з програмно-технічного супроводу програмно-апаратного комплексу «Архів електронних документів»; від 05.02.2014 року №2014/02-01, предметом якого є зобов'язання з програмного забезпечення СВР-Є; від 05.02.2014 року № 2014/02-03, предметом якого є зобов'язання з програмно-технічного супроводу АС Клієнт УЗ; від 05.02.2014 року № 2014/02-02, предметом якого є зобов'язання з технічної підтримки ПЗ ПСВ НДІ, ССВ, ПЕПК, ТМ карта, тощо. Також між ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» та ТОВ  «Універсальні інформаційні технології» укладено договір від 31.03.2015 року № 04/310315, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо проектування і розробляння у сфері інформаційних технологій (супровід ПАК ІКД) згідно переліку технічних засобів програмно-апаратного комплексу АЕДО УЗ та технічних вимог, які є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язаний формувати та передавати пакет оновлення програмного забезпечення; проводити розробку технологічних рішень щодо удосконалення технології роботи програмного забезпечення та надання пропозицій щодо розробки його нових функцій; Крім того, укладено аналогічні за своєю суттю договори: від 31.03.2015 року №02/310315 про технічне забезпечення та ремонт обладнання (включає роботи з інсталяції та конфігурування, забезпечення реєстрації та адміністрування облікових записів спеціалізованих РРО «Експрес»); від 31.03.2015 року № 05/31032015, предметом якого є послуги щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій (супровід програмного забезпечення модуля резервування та продажу залізничних квитків через офіційний веб-сайт «Укрзалізниці» (програмне забезпечення); від 23.06.2015 року №03/23062015, предметом якого є послуги щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій (супровід програмного забезпечення модуля резервування та продажу залізничних квитків через офіційний веб-сайт Укрзалізниці» (програмне забезпечення); від 23.06.2015 року № 01/230615 про надання послуг, предметом якого є надання послуг щодо програмного застосування та забезпечення замовника інформаційно-технологічною інфраструктурою; від 23.06.2015 року № 02/23062015 про технічне обслуговування та ремонт обладнання, предметом якого є надання послуг центру сервісного обслуговування спеціалізованих РРО «Експрес»; від 23.10.2015 року №01/23102015 про технічне обслуговування та ремонт обладнання, предметом якого є надання послуг центру сервісного обслуговування спеціалізованих РРО «Експрес»; від 28.10.2015 № 01/28102015 про надання послуг, предметом якого є супровід програмного забезпечення АРМ ЕПД; від 02.11.2015 року № 02/02112015 про надання послуг, предметом якого є послуги з технічної  підтримки користувачам з продажу залізничних квитків через веб-сайт Укрзалізниці; від 02.11.2015 № 03/02112015 про надання послуг, предметом якого є послуги обробляння даних, розміщування інформації на веб-узлах, програмне застосування - інші послуги з забезпечення інформаційно-технологічною інфраструктурою; від 02.11.2015 року № 01/02112015 про надання послуг, предметом якого є послуги щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій; від 02.11.2015 року № 05/02112015, предметом якого є послуги щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій; від 02.11.2015 № 04/02112015, предметом якого є послуги щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій. Також позивачем укладено договір з ТОВ «Елеганс» від 25.06.2015 року №2015/06-0, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо проектування і розробляння у сфері інформаційних технологій (супровід програмного забезпечення «Аналітична інформаційна система пасажирських перевезень) згідно переліку технічних засобів програмно-апаратного комплексу АЕДО УЗ та переліку технічних вимог, які є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язаний: забезпечити стабільність експлуатаційних характеристик АІС-ПАС; забезпечити своєчасність актуалізації АІС-ПАС; забезпечити постачання нових версій АІС-ПАС. Крім того, укладено аналогічні за своєю суттю договори: від 17.01.2014 року №2014/01-1, предметом якого є зобов'язання з проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій (супровід загальносистемного програмного забезпечення АСМК) від 23.06.2015 року № 2015/06-2, предметом якого є зобов'язання з проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій (супровід загальносистемного програмного забезпечення АСМК). Проаналізувавши зміст акту перевірки суд приходить до висновку, що спірним моментом в частині донарахування позивачу податку на прибуток є висновок контролюючого органу, що вказані вище договори спрямовані на удосконалення нематеріальних активів, підвищення їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вимог та доведення матеріального активу до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача виходячи з наступного. Супроводження програмного забезпечення - це процес покращення, оптимізації та виправлення дефектів у програмному забезпеченні після його вводу до експлуатації (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F). Процес стандартизовано організацією ISO — ISO/IEC 14764. Супровід відповідно до стандартів ISO/IEC 12207 і ISO/IEC 14764 проводиться з метою виконання і модифікації програмного продукту в процесі експлуатації за умови збереження його цілісності. «Супровід ПЗ (Software Maintenance)» складається з таких розділів: -          основні концепції (Basic Concepts),           -          процес супроводження (Process Maintenance),           -          ключові питання супроводу ПЗ (key Issue in Software Maintenance) ,           -          техніки супроводу (Techniques for Maintenance). Супровід розглядається з точки зору задоволення вимог споживача у готовому ПЗ, коректності його виконання, процесів навчання й оперативного обліку його процесу. Основні концепції – це базові визначення і термінологія, підходи до еволюції і супроводу ПЗ, до оцінки вартості супроводу тощо. До основних концепцій можна віднести ЖЦ ПЗ (стандарт ISO/IEC 12207) і складання документації. Головне призначення цієї області знань полягає у виконанні готової програмної системи, фіксації помилок, що виникають при виконанні, дослідженні їх причин, аналізі необхідності модифікації системи з метою усунення помилок, оцінці вартості робіт із проведення змін функцій і системи в цілому. Розглядаються проблеми, пов'язані з ускладненістю продукту при великій кількості змін, і методи її подолання. Процес супроводження містить у собі моделі процесу супроводу і планування діяльності людей, що проводять запуск ПЗ, перевірку правильності його виконання і внесення в нього змін. Цей процес згідно з стандартом ISO/IEC 14764 проводиться шляхом: – коригування, вдосконалення продукту для усунення виявлених помилок або нереалізованих задач; – адаптація, підлаштування продукту до умов експлуатації, що змінилися, або в новому середовищі виконання; – поліпшення, еволюційна зміна продукту для підвищення продуктивності або рівня супроводу; – перевірка ПЗ, пошук і виправлення помилок при експлуатації системи. В свою чергу, як свідчать умови договорів останні не були спрямовані на удосконалення нематеріальних активів, підвищення їх можливостей та строку використання, а спрямовані виключно на підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання. Доказів зворотнього суду не пред"явлено. Так, наприклад, в акті перевірки міститься посилання на укладений договір №ГІОЦ-4-2 від 10.03.2014 з TOB «БМС Консалтінг», предметом якого є надання послуг з консультування стосовно систем і програмного забезпечення код ДК 016:2010 62.02.2 (Супровід програмного забезпечення офіційного веб-сайту «Укрзалізниці»), супроводження програмного забезпечення також включає, в тому числі, розробку технологічних рішень щодо удосконалення технології роботи веб-сайту. Суд погоджується з доводами позивача, що при здійсненні такого виду діяльності як розробка технологічних рішень результатом є лише пропозиція щодо подальшого використання програмного забезпечення. Розробка технологічних рішень не є розробкою програмного забезпечення, так як при такій розробці відсутній такий кінцевий результат як програмне забезпечення (набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування) або його складова частина (аналогічні послуги наведені в інших договорах, наприклад, у договорі № 710/01 від 14.01.2014 року з TOB «ІІТ»). Наведена у додатку № 2 до договору перша послуга - це забезпечення технічної й сервісної підтримки з моменту повідомлення про виходу з ладу, що, в свою чергу, безпосередньо свідчить по сутність договору - технічний супровід програмного забезпечення. Укладеним договором з TOB «ІІТ» від 14.01.2016 № 710/01 на супровід програмно-технічного комплексу предметом є надання послуги у сфері інформаційних технологій і стосовно комп'ютерної техніки (пп. 1.1 Договору). У додатку №2 до договору зазначена така послуга як вдосконалення окремих складових частин програмного-технічного комплексу у випадку змін у нормативній базі. Під такою послугою розуміється зміна параметрів (настроювання) програмного забезпечення при використанні такого програмного забезпечення Позивачем. Результатом такої послуги є внесення необхідних доопрацювань або настроювань до програмного забезпечення, пов'язаних зі змінами законодавства або змінами нормативних документів замовника, також не несе жодних змін у програмне забезпечення, а кінцевий результат яких не може призвести до збільшення первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Метою таких змін є приведення програмного забезпечення у відповідність до чинного законодавства України та технічних внутрішніх нормативів зі змінами. Таким чином, суд вважає, що кінцевим результатом є лише можливість позивача використовувати програмне забезпечення у первісному стані, на яке останній розраховував при укладанні цього договору, тобто кінцевим результатом є підтримання об'єкта в придатному для використання стані. Аналогічні послуги також надавались за договором від 28.05.2015 № 710/02 TOB «ІІТ». Укладеним договором від 23.06.2015 № 2015/06-2 з TOB «Елеганс Україна» на супроводження прикладного програмного забезпечення АСМК в переліку технічних вимог містяться, в тому числі, такі завдання (Додаток № 1 до Договору): виявлення та усунення протиріч між затвердженою постановкою задач (технологією) та програмною реалізацією; формування та передача пакетів оновлення прикладного програмного забезпечення АСМК. В площині надання такої послуги як супроводження треба розуміти, що таке АСМК. АСМК - це автоматизована система майнових комплексів. Ці дві послуги нерозривно зв'язані, так як супровід - це забезпечення функціонування вже існуючого програмного забезпечення. При супроводженні програмного забезпечення виконавець (TOB «Елеганс Україна») повинен забезпечити усунення виявлених недоліків програмного забезпечення, що перешкоджають виконанню функцій АСМК. В укладеному договорі від 17.01.2014 № 2014/01-1 з TOB «Елеганс Україна» на супроводження прикладного програмного забезпечення АСМК в переліку технічних вимог (Додаток № 1 до Договору) містяться, в тому числі, такі завдання: виявлення та усунення протиріч між затвердженою постановкою задач (технологією) та програмною реалізацією; виявлення та усунення помилок та збоїв загальносистемного програмного забезпечення АСМК; формування та передача пакетів оновлення прикладного програмного забезпечення АСМК. Слід зазначити, про що мається на увазі - при виявленні та усуненні протиріч між затвердженою постановкою задач (технологією) та програмною реалізацією виявлення та усуненні помилок та збоїв загальносистемного програмного забезпечення АСМК. АСМК - це база даних та основною її функцією є формування належних витягів з наявної в базі інформації по певним критеріям. Таким чином, усуваються технічні несправності, а доопрацювання самого програмного забезпечення не відбувається, крім того, не підвищуються можливості програмного забезпечення та строк його використання, а лише здійснюється підтримання об'єкта в придатному для використання стані. Повною мірою ідентична попередній ситуація у договорі з TOB «Елеганс Україна» від 25.06.2015 № 2015/06-3 на супроводження прикладного програмного забезпечення «АІС-ПАС». Також, повністю повторює надавані послуги у договорах, укладених з TOB «НВФ «ТМСофт» від 05.02.2014 № 2014/02-03, від 05.02.2014 № 2014/02-01, від 05.02.2014 №2014/02-02, на супровід програмного забезпечення (опис послуг наводиться у додатку №2 до договорів). Доопрацюванням та оновленням програмного забезпечення є внесення необхідних змін до програмного забезпечення, пов'язаних з виявленими помилками або недоліками, при його використанні. Без цих необхідних змін програмне забезпечення просто не може працювати за своїм призначенням. Крім того, при оновленні будь-якої антивірусної бази на будь-якому комп'ютерному пристрої, таке оновлення не призводить до підвищення можливостей програмного забезпечення та строку його використання та не може призвести до збільшення первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Таким чином, проведення робіт при змінах програмно-апаратних засобів, на яких експлуатується програмне забезпечення, має на меті підтримання програмного забезпечення у діючому стані у разі рішення позивача про заміну технічних засобів (наприклад, при прийнятті рішення позивачем про заміну одного комп'ютерного пристрою, на якому встановлено програмне забезпечення, на інший). З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що всі такі зміни, доопрацювання, оновлення та вдосконалення до програмного забезпечення, що виникли у процесі його супроводу, не можуть функціонувати окремо та не підвищують вартості вже існуючого програмного забезпечення, а лише підтримують таке програмне забезпечення у придатному до використання стані, відповідно до вимог, що до нього ставляться. Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності суд вважає, що при збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток ДП «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» контролюючим органом не було враховано специфіку умов договорів в розрізі наданих послуг. За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно включено витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду, а відтак порушень пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 44.1, 44.2, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено, зокрема, заниження податку на прибуток у сумі 10 083 812, 00 грн. позивачем допущено не було. Додатково суд звертає увагу на те, що в додатку до акту перевірки включені первинні документи (акти, податкові накладні), які стосуються договорів, перелік яких не наведено безпосередньо в акті перевірки. Інші доводи позивача з посиланням на приписи підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України, у зв'язку з вищевикладеним в сукупності, носять другорядний характер. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України) Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2017 року відстрочено сплату судового збору Державному підприємству «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України»  до прийняття рішення у справі. Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, та зважаючи на те, що позивачу відстрочено сплату судового збору, судовий збір у розмірі 194 617, 60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Окружного адміністративного суду міста Києва. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 139, 143 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Державного підприємства «Головний інформаційно–обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» (01030, м. Київ, вул. І. Франка, б. 21, код ЄДРПОУ 21579381) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 14.07.2016 року №0004031402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві. 3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Окружного адміністративного суду міста Києва за реквізитами: (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31218206784007; код класифікації бюджету: 22030001; призначення платежу судовий збір пункт.3.1 (вказати пункт з закону) за адміністративним позовом

---

(ПІБ позивача),Окружний адміністративний суд м. Києва, код суду 34414689) судовий збір у розмірі 194 617 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн. 60 коп. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                М.А. Бояринцева