Рішення

від 06.02.2019 по справі 361/7223/18

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7223/18

провадження № 2/361/1062/19

06.02.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: ОСОБА_4 ветеринарна та фітосанітарна служба України, регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: ОСОБА_4 ветеринарна та фітосанітарна служба України, регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2016 р. у цивільній справі № 361/1807/16-ц скасовано наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 562-к від 22.03.2016 р. Про звільнення директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області , поновлено ОСОБА_3 на вказаній посаді та стягнуто із Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь позивача 13 959,92 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При розгляді вказаної справи встановлено, що середній заробіток ОСОБА_3 за один робочий день вимушеного прогулу становить 225,16 грн. 23 травня 2018 р. у виконавчому провадження за виконавчим листом № 361/1807/16-ц замінено боржника ОСОБА_4 ветеринарну та фітосанітарну службу України на ОСОБА_4 службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. 23 липня 2018 р. ОСОБА_4 службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_3 поновлено на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області. Однак, у виконавчому провадженні відповідач не виконує обов'язок щодо сплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із чим останній змушений звернутися із даним позовом, в якому просить стягнути із відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання судового рішення, що становить 117 758,16 грн.

05 грудня 2018 року від представника відповідача Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини Київської області, яка перейменована на Регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області, а тому здійснювати виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу має вказана установа. На даний час Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області

ОСОБА_3 нарахована виплата середнього заробітку у розмірі 117 758,68 грн. за час вимушеного прогулу, проте останній не звертався та не звертається для виплати йому належної суми коштів. За таких обставин, сторона відповідача просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

23 січня 2019 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшла заява про збільшення позовних вимог. Однак, суд не приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та повертає її позивачу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 та 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження ; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Як передбачено ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Однак, всупереч вимогам вказаної статті позивачем не надано доказів направлення такої заяви про збільшення позовних вимог відповідачу. Крім того, заява про збільшення розміру позовних вимог подана до суду після того, як у справі було уже перше судове засідання, яке відкладене. Тобто, строк подання заяви минув, тому відсутні правові підстави для прийняття заяви про збільшення позовних вимог.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання його представник ОСОБА_6 подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Також, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області у судове засідання не заявилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року у цивільній справі № 361/1807/16-ц скасовано Наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №562-к від 22.03.2016 року Про звільнення директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області ; поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області; та стягнуто з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь ОСОБА_3 13 959 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять ) гривень 92 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 9-14).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2018 року вищевказане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року залишено без змін (а.с. 15).

Згідно копії наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за № 479 від 07 грудня 2016 року Регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини в Київській області перейменовано у Регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області (а.с. 47).

Як вбачається із наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за № 381 від 07 травня 2018 р. припинено діяльність Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством та призначено ОСОБА_7 головою Комісії з ліквідації Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області (а.с. 48-49).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 р. замінено боржника ОСОБА_4 ветеринарну та фітосанітарну службу України на ОСОБА_4 службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у виконавчому провадженні за виконавчим листом №361/1807/16-ц, виданим на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого 22 червня 2016 року (а.с. 16-17).

Матеріалами справи встановлено, що 23 липня 2018 року ОСОБА_4 службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано наказ № 342-к, відповідно до якого наказано скасувати наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 22 березня 2016 р. № 562-к Про звільнення директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області , та поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області (а.с. 24).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за № 503-к від 23 листопада 2018 року внесено зміни до вищевказаного наказу за № 342-к від 23 липня 2018 р., а саме, п. 2 наказу викладено у наступній редакції: Поновити ОСОБА_3 на посаді директора Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області (а.с. 52).

Згідно із абз. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як передбачено ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Так, із аналізу положень ст. 236 КЗпП України випливає, що у випадку затримки виконання судового рішення щодо поновлення працівника на роботі, останній має право на отримання середнього заробітку або різниці у заробітку за весь час затримки.

Матеріалами справи встановлено, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 р. у справі № 361/1807/16-ц щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі виконано відповідачем лише 23 липня 2018 р.

Отже, виходячи із положень чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки поновлення останнього на роботі.

Так, у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року встановлено, що середня заробітна плата ОСОБА_3 за день становить 225,16 грн.

Із наданого позивачем розрахунку, який суд бере до уваги, вбачається, що кількість робочих днів за період затримки виконання судового рішення (23.06.2016 р. по 23 липня 2018 р.) становить 523 днів. Виходячи із цього, розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_3 становить 117 758 (сто сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 68 коп., який підлягає стягненню із відповідача.

Проти вказаного розміру середнього заробітку не заперечував і представник відповідача, зазначивши у письмових поясненнях, що така сума середнього заробітку нарахована позивачу, однак не виплачена, оскільки останній не з'являється для отримання середнього заробітку.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах із Регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини Київської області (перейменовано на - Регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області), де і здійснювалася виплата заробітної плати позивачу. На даний час Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби у м. Києві та Київській області нараховано виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, проте позивач не звертався та не звертається для виплати йому належної суми коштів.

Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодних доказів. Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року уже стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу із Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, яка ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року у виконавчому провадженні замінена на ОСОБА_4 службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, ст.ст. 235, 236, КЗпП України, ст.ст. 13, 76, 81, 82, 89, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 117 758 (сто сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 16 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1., Київська обл., 07442.

Відповідач: ОСОБА_4 служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, код ЄДРПОУ 39924774, адреса місцезнаходження: вул. Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001.

Третя особа: ОСОБА_4 ветеринарна та фітосанітарна служба України, код ЄДРПОУ 37472261, адреса місцезнаходження: вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ, 01001.

Третя особа: Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, код ЄДРПОУ 00699885, адреса місцезнаходження: вул. Балукова, буд. 26, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н., 08133.

Суддя Н.М. Петришин