Постанова

від 20.02.2019 по справі 185/9640/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1529/19 Справа № 185/9640/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Палюх Т.Д. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМЛ" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМЛ", третя особа: Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ фірма "ДМЛ", третя особа: Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1. Для обслуговування цих приміщень їй передана в оренду Павлоградською міської радою земельна ділянка площею 0,1694 га кадастровий номер НОМЕР_1. Суміжним землекористувачем є відповідач - ТОВ фірма ДМЛ , що знаходиться за адресою м. Павлоград, вул. Героїв України (колишня Садовниченка), 8-Б. Керівники підприємства-відповідача чинять позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою та вільному доступі до об'єктів нерухомого майна, не дозволяючи користуватися проїздом через металеві ворота, встановлені на межі між орендованою позивачем земельною ділянкою та землями Павлоградської міської ради.

Враховуючи викладене, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити демонтаж огорожі та металевих воріт, встановлених на межі орендованої позивачем земельної ділянки та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою задоволено.

Зобов'язано ТОВ фірма "ДМЛ" здійснити демонтаж огорожі та металевих воріт, встановлених на межі орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1694, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земель Павлоградської міської ради.

Стягнуто з ТОВ фірма "ДМЛ" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551грн. 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ фірма "ДМЛ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1.

Для обслуговування цих приміщень позивачу передана в оренду Павлоградською міської радою земельна ділянка площею 0,1694 га кадастровий номер НОМЕР_1 згідно рішення сесії Павлоградської міської ради від 14.02.2012 року № 482-19/VI. Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2016 року за № 16342380.

ТОВ фірма ДМЛ є власником будівель та споруд, що розташовані по вул.Героїв України (колишня Садовниченка), 8-Б, у тому числі огорожі.

27 липня 2017 року відбулося засідання узгоджувальної комісії з питань земельних спорів Павлоградської міської ради, за результатами якого був складений акт №33 (а.с.186).

Комісією було встановлено, що земельна ділянка, орендована ОСОБА_1 огороджена та має єдиний проїзд. Після розподілу між співвласниками об'єктів нерухомості та землі, на якій вони розташовані, залізні ворота, що є власністю ТОВ фірми ДМЛ , залишилися проїздом до земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1, та земельної ділянки, яку використовує ТОВ фірма ДМЛ .

На теперішній час керівництво ТОВ фірми ДМЛ організувало інший проїзд до своїх об'єктів, а свої старі ворота вирішило заварити та запропонували ОСОБА_1 проходити на свою територію через новий проїзд, на що ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає цей шлях недоцільним, значно довшим.

На пропозицію ОСОБА_1 демонтувати ворота керівництво ТОВ фірми ДМЛ не погодилось, оскільки це вимагає значних фінансових витрат. На демонтаж воріт за кошти ОСОБА_1 підприємство також не погодилось. На пропозицію ОСОБА_1 придбати ворота у підприємства керівництво фірми запропонувало ціну значно вищу за ринкову.

Присутній на засіданні комісії представник ТОВ фірми ДМЛ пояснив, що територія, яку використовує підприємство, огороджена, правовстановлюючі документи на право користування землею відсутні. Ворота належать підприємству, тому воно має право на власний розсуд розпоряджатись своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що як встановила узгоджувальна комісія з питань земельних спорів Павлоградської міської ради, наявність огорожі та металевих воріт, які належать на праві власності ТОВ фірмі ДМЛ та встановлені на межі орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить Павлоградській міській раді, перешкоджають позивачу у вільному проїзді на орендовану нею земельну ділянку і відповідно у користуванні належним їй нерухомим майном, розташованим на цій ділянці.

Порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту у спосіб, рекомендований узгоджувальною комісією з питань земельних спорів Павлоградської міської ради, а саме шляхом зобов'язання ТОВ фірми "ДМЛ" здійснити демонтаж огорожі та металевих воріт, встановлених на межі орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки та земель Павлоградської міської ради.

Доводи апеляційної скарги ТОВ фірми "ДМЛ" про те, що оскаржуваним рішенням суду порушуються його право власності на ворота та огорожу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі об'єкти створюють перешкоди у користуванні земельною ділянкою іншій особі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 41 Конституції України, ч.ч. 4,5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Крім того, як зазначає скаржник, судово-будівельна експертиза з питань можливості позивачу влаштувати інший власний проїзд на свою територію не проводилась, так як відповідач оплачувати додаткові судові витрати не бажає. Таким чином, відповідач зазначеним правом не скористувався, заяв та клопотань про призначення у справі судово-будівельної експертизи зі спірного питання не подав, і, таким чином, розпорядився своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, відповідно до ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено не було.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМЛ" - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко

І.Ю. Ткаченко