Постанова

від 19.02.2019 по справі 352/1187/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1187/17

Провадження № 22-ц/4808/291/19

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Фединяка В.Д., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 17 грудня 2018 року під головуванням судді Хоминець М.М. в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

Позивач у липні 2017 року звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що її мама ОСОБА_4 відповідно до сертифікату про право на земельну частку (пай) серії РН № 291009 була власником земельної частки (паю) розміром 10,99 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області. Вартість земельної частки (паю) становить 22281 грн. Після смерті матері 01.05.2001 р. відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на даний земельний пай. Спадщину за законом прийняла позивач, про що 12.05.2014 р. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на дане майно. З метою оформлення права власності на земельний пай позивач звернулась до відповідної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час виготовлення даної технічної документації 10,99 умовних одиниць були переведені відділом земельних ресурсів Тисменицького району у гектари загальною площею 0,8758 га, визначено, що вони в натурі на місцевості складаються з двох земельних ділянок площею 0,4466 га та 0,4292 га. З кінця 2014 року позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням затвердити та погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вищевказаних земельних ділянок площею 0,4292 га та 0,4466 га. Однак, 28.01.2017 р. вона отримала відповідь відповідача про те, що при переписуванні списків пайовиків була допущена помилка сільською радою, тому мама позивача ОСОБА_4 була внесена вдруге до списків помилково. Вважає дії відповідача щодо відмови у підписанні та погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі земельної ділянки площею 0,4292 в урочищі Гора незаконними, такими, що порушують її конституційні права. Фактично право власності на дані паї виникло у матері з моменту реєстрації сертифіката на право на земельну частку (пай), а у позивача з моменту отримання нею та реєстрації свідоцтва про право на спадщину за законом.

Просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати підписати і погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4292 га в урочищі Гора Березівської сільської ради, визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,4292 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку спадкування за законом після померлої матері та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Тисменицького районного суду від 17 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,4292 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі Гора Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що незгідна з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на її користь з відповідача понесених судових витрат.

При зверненні до суду нею було сплачено судовий збір в розмірі 640 грн, а після усунення недоліків позову нею було подано уточнюючу позовну заяву до якої було долучено оригінал ще однієї квитанції про сплату судового збору в сумі 640 грн за другу позовну вимогу.

Вважає, що через помилку відповідача відбулось зміщення списків пайовиків, плутанина у належності її матері земельних ділянок (паїв), погодження сільською радою не тієї земельної ділянки. Результатом чого стала кількарічна тяганина та суперечки щодо з'ясування фактичних обставин справи між сторонами процесу. А також виготовлення нею технічної документації на неналежну їй земельну ділянку було оплачено додаткові та зайві кошти в сумі 800 грн

Апелянт зазначає що першу позовну вимогу вона просила суд залишити без задоволення, оскільки відповідач виконав її добровільно, визнавши свою помилку, а тому понесені нею з даного приводу судові витрати не підлягають до повернення. Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення прийшов до помилкового висновку про те, що її витрати за задоволення її позовної вимоги про визнання права власності відносяться за її рахунок.

Такий висновок суперечить вимогам процесуального законодавства, оскільки з врахуванням усіх фактичних обставин справи, підлягають до стягнення з відповідача сплачені нею судові витрати в розмірі 640 грн судового збору за часткове задоволення позову, а також 800 грн за безпідставно понесені витрати на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що завідомо відповідачем вже була передана у власність іншій особі ще у 2005 році.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути з Березівської сільської ради Тисменицького району на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1440 грн, що становить 640 грн судового збору та 800 грн додаткових судових витрат.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які вважають, що рішення є неправильним, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_4 була власником земельної частки (паю) розміром 10,99 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, вартістю 22281 грн., що підтверджується копією сертифікату серії РН № 291009, який зареєстрований 11.11.2000 р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 16 (а.с.12).

Після смерті 01.05.2001 р. ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі на вказану земельну частку (пай), яку прийняла позивач шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.05.2014 р. на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності селянської спілки ім. Л. Українки, розміром 10,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.17).

На замовлення позивача розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,4292 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі Гора Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області. Вказану технічну документацію Березівська сільська рада погодила.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для надання позивачу можливості повністю реалізувати своє право на успадковану земельну частку (пай) за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,4292 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку спадкування за законом після померлої матері.

Рішення суду першої інстанції у цій частині сторонами не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

Висновки суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат є неправильними з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 141 ЦПК України витрати по судовому збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, тобто задоволено одну позовну вимогу про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,4292 га у порядку спадкування за законом після смерті матері.

При поданні позову до суду за таку позовну вимогу позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 грн, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути саме такі витрати.

Згідно вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина третя даної статті містить вичерпний перелік витрат пов'язаних з розглядом справи: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Доводи апелянта про безпідставно понесені витрати у розмірі 800 грн на виготовлення технічної документації на земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки кошти, витрачені на виготовлення технічної документації, не відносяться до даного переліку. Виготовлення позивачем технічної документації було зумовлене фактом доведенням своїх позовних вимог. При цьому представник сільської ради в суді ствердила, що позивачу перед поданням позову до суду було відомо, що прізвище матері у списках пайовиків зазначене двічі, а номер сертифікату в обидвох випадках зазначено один. Тому понесені нею витрати на виготовлення технічної документації на іншу земельну ділянку не були необхідними у даній справі і не можуть бути повернуті за рахунок відповідача і доводи апеляційної скарги у цій частині не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 17 грудня 2018 року в частині стягнення судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20562160, юридична адреса с. Березівка, вул. Шевченка, 30 Тисменицького району Івано-Франківської області) на користь ОСОБА_3 (жительки с. Березівка, вул. Незалежності, 2 Тисменького району Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 640 грн витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В решті вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2019 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: В.Д. Фединяк

ОСОБА_5