Ухвала

від 11.02.2019 по справі 757/55628/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги директора ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД» ОСОБА_6 , директора ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС» ОСОБА_7 та директора ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на кошти суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в тому числі і по ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105», із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вище зазначене майно.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційних скаргах з доповненнями та змінами директор ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД» ОСОБА_6 , директор ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС» ОСОБА_7 та директор ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» ОСОБА_8 просять скасувати ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на майно вказаних товариств та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора щодо арешту належного їм майна відмовити. Згідно доводів апеляційних скарг, судове рішення постановлене з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянти зазначають, що ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» не мають ніякого відношення до кримінального провадження № 42016000000003544 та вся сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку вказані підприємства мають право зареєструвати податкові накладні, виникла в результаті здійснення ними законної підприємницької діяльності та з підтвердженням джерела їх походження. Під час досудового розслідування жодній посадовій особі цих товариств про підозру не повідомлено, ці суб`єкти господарювання не несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Крім того, на думку апелянтів, суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ не є речовими доказам, оскільки не визначені родовими ознаками закріпленими в ст. 98 КПК України.

Крім того, апелянти зазначають, що вони не повідомлялися про дату розгляду клопотання прокурора про арешт майна, у зв`язку з чим вважають, що були порушені їх процесуальні права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, яка підтримала подані апеляційні скарги і просила їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Виходячи з положень ст. 404 КПК України, перегляд судового рішення здійснюється лише в межах поданих апеляційних скарг та лише щодо арешту майна ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105».

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003544 від 18 листопада 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 5 ст. 191КК України, за фактами розтрати коштів державного бюджету України службовими особами територіальних підрозділів Державної кримінально-виконавчої служби України вчинене шляхом зловживання своїми службовими обов`язками, а також за фактом привласнення коштів державного бюджету України, в особливо великих розмірах в спосіб поставки товарів та послуг територіальним підрозділам Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно доводів клопотання, під час досудового розслідування було встановлено, що для здійснення операцій щодо привласнення коштів Державного бюджету України та їх подальшої легалізації (відмивання), отриманих внаслідок такої злочинної діяльності були задіяні в тому числі і ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105».

В рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, а саме коштів-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в тому числі і по ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105», з метою збереження речових доказів.

При цьому прокурор зазначив, що є всі підстави вважати, що суми ДПВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по указаним суб`єктам господарювання, на яку дані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності.

Також, постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 від 07 листопада 2018 року вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42016000000003544.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя послався на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Тобто, з вище наведеної норми закону слідує, що речовими доказами у кримінальному провадженні є речі матеріального світу.

Разом з тим, суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не є матеріальними об`єктами, що виключає їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Що стосується постанови про визнання суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) речовим доказом, то слід зазначити, що наявність такого процесуального рішення, відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, не є беззаперечним факт відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105», слід відмовити.

Таким чином подані апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги директора ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД» ОСОБА_6 , директора ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС» ОСОБА_7 та директора ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105» ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року, якою задоволено частково клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про арешт майна скасувати в частині накладення арешту на кошти суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105».

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про накладення арешту на кошти суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», ТОВ «Збагачувальна фабрика «ВУГІЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «Збагачувальна фабрика № 105», відмовити.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/670/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1