Постанова

від 19.02.2019 по справі 910/20428/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. Справа№ 910/20428/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.02.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 (повний текст складено 20.02.2018)

у справі №910/20428/17 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача : Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 206 839,55 грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (далі, позивач або КП Київжитлоспецексплуатація ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар (далі, відповідач або Благодійна організація) про стягнення 206 839,55 грн., з яких: 174 435,67 грн. заборгованості з орендної плати, 2 234,40 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 12 616,11 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 15 285,23 грн. пені, 2 268,14 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі здійснював платежі за договором № 2308 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація 174 435,67 грн. заборгованості з орендної плати, 2 234,40 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 12 616,11 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 15 285,23 грн. пені, 2 268,14 грн. 3% річних, 3 102,59 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у загальній сумі 206 839,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- в порушення статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви не зазначив фактичне місцезнаходження (для юридичних осіб) боржника - Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар . Оскільки КП Київжитлоспецексплуатація не було зазначено адреси фактичного місцезнаходження відповідача (02099, м. Київ, вул.. Харківське шосе, 156), а судом не в повній мірі досліджено Договір №2308 та не з'ясовано, що листування між сторонами договору здійснюється обумовленим договором чином (пункт 9.3. Договору, розділ 11 Договору), відповідач був позбавлений можливості бути присутнім на розгляді даної справи, надання відзиву та проголошення рішення;

- судом невірно оцінено договір оренди як доказ, характер взаємовідносин сторін цього договору та їх взаємні права та обов'язки, та невірно залучено Департамент як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У даному випадку саме Департамент, як власник об'єкту оренди та орендодавець, користується усіма правами та обов'язками позивача, однак останній участі у розгляді справи не приймав, письмових пояснень не надавав, доказів погодження з боку орендодавця проведення претензійно-позовної роботи підприємством-балансоутримувачем до суду не надано;

- у зв'язку із тим, що приміщення, які є об'єктом оренди відповідно до Договору, були відключені від систем електромережі, опалення у приміщеннях було відсутнє, враховуючи природні умови та знос, незадовільний стан даху та потреба у капітальному ремонті, орендар у червні та грудні 2017 року звертався до підприємства - позивача з листами щодо сприяння у виділенні спеціалістів для проведення оцінки стану даху, підготовки кошторисної документації, щодо питання підключення до електромережі. Однак, відповіді на вищеперераховані питання орендарем не отримано, а відповідні поліпшення проведено відповідачем за свій рахунок. Відсутність проведеної зі сторони позивача оцінки об'єкта оренди, а також відсутність узгодженого кошторису позбавило орендаря права на зменшення орендної плати згідно пункту 3.8. Договору;

- станом на дату порушення провадження у справі на рахунках Благодійної організації нараховувалось 0,00 грн. і у разі сплати по Договору суми в розмірі 206 839,55 грн., яка перевищує 20% доходу Організації, відповідачем було б порушено норми Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації .

У апеляційній скарзі апелянтом також було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018 апеляційну скаргу Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар у справі №910/20428/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 поновлено Благодійній організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійній організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17 на час апеляційного провадження та розгляд справи призначено на 31.01.2019.

17.01.2019 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу Благодійної організації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17 - без змін.

У судове засідання, призначене на 31.01.2019, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача заперечував проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи, а представник позивача вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Враховуючи неявку у судове засідання представника третьої особи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 розгляд справи було відкладено на 19.02.2019.

У судове засідання 19.02.2019 з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 31.01.2019 та був повідомлений про дату та час наступного судового засідання, а також те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштових відправлень), колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 14.12.2016 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір'я Айдар (орендар), Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (підприємство) уклали Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2308 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Харківське шосе, 156 літ. А, для розміщення благодійної організації, яка здійснює безкоштовну психологічну, соціальну допомогу, реабілітацію та адаптацію дітей-інвалідів, дітей з вадами розвитку, інвалідів та інших осіб - учасників АТО на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради 21.04.2015 № 415/1280.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою та компенсацію витрат підприємства.

Пункт 3.7. Договору передбачає, що орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою (пункт 4.2.3 Договору).

Відповідно до пункту 6.2. Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно пункту 9.1. Договору він є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє з 14.12.2016 по 12.12.2019.

На підставі акту від 14.12.2016 орендар прийняв в орендне користування об'єкт оренди загальною площею 463,20 кв. м.

За твердженнями позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість:

- 174 435,67 грн. - з орендної плати за період з 10.02.2017 по 30.11.2017 ;

- 2 234,40 грн. - з компенсації витрат підприємства за період з 01.05.2017 по 30.11.2017;

- 12 616,11 грн. - з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 10.05.2017 по 30.11.2017.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За своїм змістом та своєю правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору найму (оренди), згідно якого в силу вимог статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) майно у користування на певний строк за плату. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Враховуючи, що предметом договору оренди є комунальне майно, правовідносини сторін регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна .

За змістом статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частин 1, 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з пунктом 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, експлуатаційні витрати підприємства-балансоутримувача відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем; послуги страховика.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт існування заборгованості у скаржника перед позивачем з орендної плати за період з 10.02.2017 по 30.11.2017 у розмірі 174 435,67 грн., з компенсації витрат підприємства за період з 01.05.2017 по 30.11.2017 у розмірі 2 234,40 грн., з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 10.05.2017 по 30.11.2017 у розмірі 12 616,11 грн. підтверджений доданими позивачем до позовної заяви довідками про нарахування і надходження орендної плати, компенсацій витрат підприємства, компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою та відповідачем у апеляційній скарзі не спростований, контррозрахунку не надано.

Отже, висновки місцевого господарського суду про наявність у відповідача основної заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі та задоволення позовних вимог у цій частині є обґрунтованими.

Також, виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд у рішенні встановив, що відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення 15 285,23 грн. пені та 2 268,14 грн. 3% річних.

Колегія суддів, враховуючи положення пункту 6.2. Договору, вважає розрахунок пені, наданий позивачем, обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані позивачем санкції є погодженими сторонами у Договорі та не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом; відповідачем не доведено протилежного).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, до стягнення з відповідача підлягає 2 268,14 грн. 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, зазначає, що він також є арифметично вірним, а вимоги позивача у частині стягнення з відповідача 2 268,14 грн. обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу, пені та 3% річних, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції при постановленні рішення положень Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації в частині розміру адміністративних витрат на утримання Благодійного фонду, які не можуть перевищувати 20% його доходу в поточному році, положень Статуту скаржника та факту відсутності коштів на рахунках скаржника є необґрунтованими та суперечать вищевказаним нормам статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є у відповідності до положень статті 617 Цивільного кодексу України підставою для звільнення скаржника, який є самостійною юридичною особою, від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стосовно доводів скаржника, що бездіяльність позивача призвела до позбавлення останнього можливості зменшення орендної плати у зв'язку із проведенням поліпшень у орендованих приміщеннях колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем до апеляційної скарги не додано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження проведення Благодійною організацією поліпшень, ремонтних робіт у орендованих приміщеннях та сум, на які такі роботи (поліпшення) були проведені.

Не містять матеріали справи й інформації щодо неможливості використання орендованого майна відповідачем, яка згідно умов пункту 3.8. укладеного між сторонами Договору повинна бути підтверджена відповідним актом, складеним орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Водночас, відповідно до пункту 4.2.6. Договору протягом строку дії Договору до передачі об'єкта підприємству-балансоутримувачу по акту приймання-передачі орендар зобов'язаний за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об'єкта (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення). Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого об'єкта і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Згідно пункту 4.2.13. Договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ. електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

Стосовно тверджень скаржника щодо невірної оцінки судом першої інстанції характеру взаємовідносин між сторонами договору та прав і обов'язків, що породжує для сторін зазначений Договір, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015, орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету.

Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна.

Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Відповідно до укладеного Договору позивач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього Договору. Стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим Договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України(пункти 5.2.1., 5.2.2. Договору).

Крім того, пунктом 1.7. Статуту КП Київжитлоспецексплуатація визначено, що позивач має право набувати майнові та немайнові права і обов'язки, від свого імені укладати договори, виступати позивачем та відповідачем, третьою особою у судах.

Згідно пунктів 2.1., 2.2.4 Статуту КП Київжитлоспецексплуатація основною метою діяльності Підприємства є забезпечення належної експлуатації та ремонту інженерних мереж, споруд та обладнання, утримання нежитлового фонду, який закріплений на праві господарського відання за Підприємством, отримання прибутку. Забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди майна територіальної громади міста Києва, орендодавцем та/або балансоутримувачем якого є підприємство.

З викладеного слідує, що позивач має не лише права щодо об'єкту оренди, а й обов'язки щодо його захисту у разі порушення майнових та не майнових прав.

Отже, відсутня необхідність в окремих дорученнях чи погодженнях з боку Департаменту комунальної власності м. Києва для здійснення претензійно-правової роботи, на яких наголошує скаржник, оскільки це обов'язки позивача відповідно до Статуту та Договору №2308.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права у зв'язку із неналежним повідомленням відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивачем у встановленому порядку було направлено на юридичну адресу скаржника копію позовної заяви з додатками, про що свідчить опис поштового відправлення та розрахунковий чек, що додані до позовної заяви. Ухвала суду першої інстанції від 25.01.2018 про призначення справи до розгляду на 12.02.2018 (дата прийняття судового рішення) також була надіслана судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (02099, м. Київ, вул. Борисоглібська, 8), однак, повернута підприємством зв'язку до суду із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відтак, відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду позовної заяви. Відсутність доказів направлення даних документів на фактичну адресу відповідача, яка вказана у договорі, зазначеної обставини не спростовує.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небесне сузір`я Айдар на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/20428/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/20428/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.02.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

ОСОБА_1