Рішення

від 12.02.2019 по справі 910/14144/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.02.2019Справа №  910/14144/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи за позовом          Приватного підприємства Агрофірма «Фаворіт» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний фонд» про                    стягнення 284599,92 грн. Представники: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство Агрофірма “Фаворіт” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний фонд” про стягнення 284599,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору № АФ-0002047 від 12.09.2018 не поставив товар, вартість якого попередньо була оплачена позивачем, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 284599,92 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 суд ухвалив: позовну заяву Приватного підприємства Агрофірма “Фаворіт” залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; подання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали. 12.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження. Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на  11.12.2018. У підготовче засідання 11.12.2018 з`явився представник позивача, представники відповідача не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 11.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.01.2019. У підготовче засідання 15.01.2019 з`явився представник позивача, представники відповідача не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином. У підготовчому засіданні 15.01.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.02.2019. У судове засідання 12.02.2019 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 12.02.2019, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2019 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення. З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: 12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Фонд» (продавець, відповідач) та Приватним підприємством Агрофірма «Фаворіт» (покупець, позивач) укладено договір №АФ-0002047 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець – своєчасно оплатити та прийняти мінеральні добрива, засоби захисту рослин та товари технічної групи. Асортимент, кількість товару, вартість одиниці товару та загальна сума поставки, умови (терміни та порядок) поставки, а також умови (форма та строки) оплати товару встановлюється в Специфікаціях (п. 2 Договору); поставка товару здійснюється на умовах, погоджених сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію товару (п. 3 Договору); ціна товару вказується в рахунках та в Специфікаціях (п. 4 Договору). Судом встановлено, що сторонами погоджено Специфікацію №1 до Договору, відповідно до якої погоджено такі умови поставки товару: найменування товару – нітроамофоска N:P:K 16:16:16, Росія; кількість 20 тонн, сума з ПДВ 284599,92 грн.; умови оплати: покупець має здійснити попередню оплату 50% вартості товару та післяплату 50% по прибуттю товару на склад покупця; строк поставки – 14.09.2018. Судом встановлено, що відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру №АФ-0002047 від 12.09.2018 на суму 284599,92 грн. (найменування товару – нітроамофоска N 16: P16: K 16, Росія; кількість 20 тонн). Судом встановлено, що 13.09.2018 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 142299,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 13.09.2018; призначення платежу: оплата за мін.добрива згідно з рахунком №АФ-0002047 від 12.09.2018. Судом встановлено, що 14.09.2018 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 142299,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 14.09.2018; призначення платежу: оплата за мін.добрива згідно з рахунком №АФ-0002047 від 12.09.2018. Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що відповідно до листа від 18.09.2018 №35, адресованого відповідачу, позивач вимагав перерахувати грошові кошти у розмірі 284599,92 грн. позивачеві у зв'язку з невиконанням умов Договору та Специфікації №1 щодо поставки товару. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору № АФ-0002047 від 12.09.2018 не поставив товар, вартість якого попередньо була оплачена позивачем, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 284599,92 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру №АФ-0002047 від 12.09.2018 на суму 284599,92 грн. (найменування товару – нітроамофоска N 16: P16: K 16, Росія; кількість 20 тонн). Як встановлено судом, 13.09.2018 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 142299,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 13.09.2018; призначення платежу: оплата за мін.добрива згідно з рахунком №АФ-0002047 від 12.09.2018. Як встановлено судом, 14.09.2018 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 142299,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 14.09.2018; призначення платежу: оплата за мін.добрива згідно з рахунком №АФ-0002047 від 12.09.2018. Як встановлено судом, відповідно до Специфікації №1 до Договору, сторонами погоджено такі умови поставки товару: найменування товару – нітроамофоска N:P:K 16:16:16, Росія; кількість 20 тонн, сума з ПДВ 284599,92 грн.; умови оплати: покупець має здійснити попередню оплату 50% вартості товару та післяплату 50% по прибуттю товару на склад покупця; строк поставки – 14.09.2018. За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України). За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. За таких обставин, з огляду на передбачений у Специфікації №1 строк поставки - 14.09.2018, строк виконання зобов'язання з поставки товару є таким, що настав. Як встановлено судом, відповідно до листа від 18.09.2018 №35, адресованого відповідачу, позивач вимагав перерахувати грошові кошти у розмірі 284599,92 грн. позивачеві у зв'язку з невиконанням умов Договору та Специфікації №1 щодо поставки товару. Водночас, суду не надано доказів здійснення відповідачем поставки товару на суму 284599,92 грн., як і не надано заперечень щодо факту отримання листа від 18.09.2018 №35. Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату – обов'язок продавця поставити товар припиняється. Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар. За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов'язання за Специфікацією №1 на суму 284599,92 грн.) через невиконання продавцем обов'язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у листі позивача щодо повернення коштів від 18.09.2018 №35, такий договір (зобов'язання щодо поставки за Специфікацією №1) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов'язання сторін з цього моменту є припиненим. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Суд зазначає, що наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, однак відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов'язку – доказів  повернення позивачу грошових коштів у розмірі 284599,92 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Фонд» (03110, м. Київ, вул. Клінічна, 17; ідентифікаційний код: 39732451) на користь Приватного підприємства Агрофірма «Фаворіт» (62520, Харківська обл., Вовчанський район, с. Волохівка, вул. Колокольцова, 60; ідентифікаційний код: 33803977) грошові кошти у розмірі 284599 (двісті вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 4269 (чотири тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено: 21.02.2019 Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева