Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/15767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2019Справа №910/15767/18

За позовомАкціонерного товариства "ВТБ Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юстіна-Лойер" простягнення 198 818,00 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова О.І. Представники учасників справи: від позивача:Дацковська В.Б. від відповідача:Бут Ю.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстіна-Лойер" про стягнення 198 818,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичних послуг №07/2016 від 27.10.2016, у зв'язку з чим позивач вказує на існування правових підстав для стягнення з відповідача сплачених в якості передоплати коштів у розмірі 198 818,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2018 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 03.12.2018) відкрито провадження у справі №910/15767/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

20.12.2018 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке мотивоване тим, що позивач бажає безпосередньо прийняти участь при розгляді даної справи судом з метою об'єктивного розгляду справи та донесення до суду власної позиції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2018 призначено судове засідання у справі на 22.01.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2019 відкладено судове засідання на 07.02.2019.

06.02.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства ВТБ Банк надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви, в яких позивач вказує, що за договором про надання юридичних послуг №07/2016 від 27.10.2016 Акціонерне товариство ВТБ Банк повинне було одержати від Товариства з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер послуги щодо супроводження судової справи №11/1042, яка перебувала у провадженні господарського суду Житомирської області, а саме: здійснення підготовки та надання пояснень, заяв, документів експертній установі для повного та швидкого виготовлення експертних висновків; надання допомоги експертам КНІДСЕ в дослідженні об'єкта з визначенням ринкової вартості об'єкта вивчення тощо. Однак, ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.12.2016 у справі №11/1042 припинено проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер зобов'язане повернути кошти, спалені Акціонерним товариством ВТБ Банк за таким Договором.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2019 для надання представнику відповідача можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В судове засідання 14.02.2019 представник позивача з'явився, подав суду відповідь на відзив, примірник якої вручив представнику відповідача, надав пояснення по суті справи, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2019 з'явився, подав суду відзив на позов та документи для долучення до матеріалів справи, надав пояснення по суті справи, за змістом яких проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 14.02.2019 не прийнято подані представником відповідача додаткові документи та повернуто їх представнику відповідача; прийнято до розгляду відзив на позов.

Так, згідно відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволені з огляду на те, що відповідачем виконано свої зобов'язання за договором про надання юридичних послуг №07/2016 від 27.10.2016 в повному обсязі, про що складено акт приймання-передачі наданих послуг від 26.10.2018 та направлено його позивачу, проте останнім не було повернуто підписаного примірника такого акту, а також не було надіслано відповідачу мотивованої відмови від підписання такого акту, а тому послуги вважаються такими, що прийняті Акціонерним товариством ВТБ Банк .

У відповіді на відзив позивач вказує, що жодного акту приймання-передачі наданих послуг від 26.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер не отримував, в той час як відповідачем не зазначено які саме послуги надавались Акціонерному товариству ВТБ Банк .

У судовому засіданні 14.02.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер (виконавець) укладено Договір про надання юридичних послуг №04/2016 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання протягом дії цього Договору надавати замовнику за плату послуги в галузі права щодо супроводження судової справи №11/1042 у господарському суді Житомирської області щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрбурвод , а замовник зобов'язується здійснити їх оплату в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Послуги надаються протягом строку дії Договору.

У пункті 1.2 Договору сторонами погоджено перелік послуг в галузі права:

- у судовій справі №11/1042 у господарському суді Житомирської області, по якій призначено судову експертизу, здійснити підготовку та надання пояснень, заяв, документів експертній установі для повного та швидкого виготовлення експертних висновків;

- провести необхідні дії для повної та об'єктивної експертизи, з виїздом на місце дослідження об'єкта експертів КНІДСЕ, з визначенням ринкової вартості об'єкта дослідження.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вартість послуг становить 198 818,00 грн. без ПДВ та сплачується відповідно до п. 3.1 цього Договору.

За послуги, надані виконавцем замовник сплачує 198 818,00 грн. без ПДВ до 09.11.2016 шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору приймання-передача послуг здійснюється сторонами згідно-акут приймання-передачі послуг, що підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем згідно рахунку-фактури №5 від 03.11.2016 було перераховано відповідачу кошти у розмірі 198 818,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №19995 від 08.11.2016.

21.11.2018 Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер претензія вих. №7490/1-2 від 21.11.2018, в якій позивач просив відповідача повернути сплачені ним кошти у зв'язку з ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер послуг за Договором.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про ненадання відповідачем послуг за Договором, у зв'язку чим наявні правові підстави для повернення сплаченої Акціонерним товариством ВТБ Банк Товариству з обмеженою відповідальністю Юстіна-Лойер передоплати у розмірі 198 818,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Із змісту вказаного договору вбачається, що його предметом є замовлення позивачем платних послуг, спрямованих на повне, швидке та об'єктивне проведення експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (надалі - КНДІСЕ) у справі №11/1042 у господарському суді Житомирської області.

Судом встановлено, що в провадженні господарського суду Житомирської області перебувала справа №11/1042 за позовом ПАТ ВТБ Банк до ТОВ Будівельна компанія Укрбурвод про стягнення 4 880 396,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: комплексу будівель і споруд (Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бахчисарайська, 5) шляхом проведення прилюдних торгів; та позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору (Товариство з обмеженою відповідальністю Хмельницьке управління №13 Електро ) до ПАТ ВТБ Банк про стягнення відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.09.2016 у вказаній справі для з'ясування вартості предмету іпотеки призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено КНДІСЕ.

Із змісту вказаної ухвали вбачається, що ПАТ ВТБ Банк вважало попередній висновок експерта у вказаній справі завищеним, зокрема вказувало про застосування дорогих аналогів, вартість яких не є співмірною з об'єктом дослідження.

Із змісту рішення господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 у справі №11/1042 (текст наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень) вбачається, що за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1160 від 27.03.2015 вартість предмету іпотеки становить 113 015 604,00 грн.; висновком судового експерта №1255 від 24.06.2015, після виправлення арифметичної помилки, допущеної експертом у висновку №1160 від 27.03.2015, вартість предмету іпотеки становить 74 248 204,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що дійсно по договору було доручено надання послуг, спрямованих на проведення якнайнижчої оцінки шляхом лобіювання інтересів банку в експертній установі, адже за попереднім експертним висновком, передбачена ч. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку різниця між вартістю предмета іпотеки (право власності на який набув банк внаслідок позасудового звернення стягнення на нього) та розміром забезпечених вимог, становила близько 60 мільйонів гривень.

Представник банку заперечила про те, що дійсною метою укладання договору було лобіювання інтересів банку щодо проведення якнайнижчої оцінки, а вказувала, що банк цікавило виключно якнайшвидше проведення такої оцінки.

Оцінюючи в цій частині доводи сторін та наявні докази, суд виходить із наступного:

- представник банку не змогла надати відповідь на запитання суду чим передбачено подачу заяв про пришвидшення експертизи та нормативне обґрунтування реальності пришвидшення її проведення від надходження таких заяв;

- будь-яких довіреностей для представлення інтересів банку представникам ТОВ Юстіна-Лойер не видавалося;

- виходячи із суті спору у справі №11/1042 суд вважає непереконливими та нелогічними твердження банку про необхідність якнайшвидшого проведення експертного дослідження, адже по-перше, банк (в частині спору, де існував реальний спір - стягнення коштів з банку) мав процесуальний статус відповідача, по-друге, право власності на предмет іпотеки вже було зареєстровано за банком в позасудовому порядку; по-третє, спір у вказаній справі за наслідками нового розгляду тривав з 07.09.2012 - на момент укладання досліджуваного договору тривав вже чотири роки, а рішення судом першої інстанції було винесено у січні 2019 року (загальна тривалість розгляду в суді першої інстанції - 6,5 років), по-четверте, на момент укладання договору існували експертні висновки на суму 113 та 74 млн. грн., що значно перевищувало розмір вимог банку до боржника, по-п'яте, підставою призначення повторної експертизи було відповідне клопотання банку мотивоване саме незгодою з вартістю наявної експертизи (її завищенням);

- будь-які правомірні зносини з експертом (подача заяв, доказів тощо) здійснюється виключно через суд, який станом на момент укладення договору не пропонував сторонам подати такі заяви чи докази для сприяння експерту;

- Банк, який начебто був зацікавлений у якнайшвидшому проведенні експертизи, станом на 20.12.2016 не надав доказів оплати експертизи КНДІСЕ згідно із рахунком №7255 від 27.10.2016 (ухвала господарського суду Житомирської області від 20.12.2016);

- змістом ст. 12 Закону України Про судову експертизу передбачений обов'язок експерта провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок, а відтак залучення за плату суб'єкта для виконання експертом законного обов'язку є сумнівним;

- логічним є пояснення представника відповідача, що експерти попередньо не бачили можливим проведення оцінки менше ніж в 30 млн. грн., що не влаштовувало Банк. Ініціювання припинення проведення експертизи в КНДІСЕ було здійснено Банком згідно клопотання, яке як вбачається з змісту ухвали господарського суду Житомирської області від 20.12.2016, надійшло до суду 20.12.2016.

Таким чином, суд вважає, що дійсним наміром сторін за договором про надання юридичних послуг №07/2016 було надання комплексу послуг, спрямованого на сприяння банку у проведенні експертизи КНІДСЕ на підставі ухвали господарського суду Житомирської області у справі №10/1042 з метою визначення найнижчої вартості предмета іпотека, оскільки це сприятиме зменшенню розміру зобов'язання згідно ч. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливим елементом справедливого розгляду є рівність сторін. Наведене означає, що сторони користуються рівними правами, жодна із сторін не має отримувати суттєві переваги над іншою стороною чи сприятливіші умови для представлення своїх аргументів.

Аналогічний принцип передбачений ст. 4-2 ГПК України (в редакції, чинній на момент укладання вказаного договору).

За змістом ст.ст. 32, 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент укладання вказаного договору) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У справі Сара Лінд Еггерсдоттір проти Ісландії (рішення ЕСПЛ від 05.07.2007 р.) вказано, що пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судовим органом і безпосередньо не вимагає, щоб заслуховуваний судом експерт відповідав таким самим вимогам. Однак думка експерта, призначеного компетентним судовим органом з питань, які виникають у справі, вірогідно матиме значну вагу для суду, який оцінюватиме такі питання. Суд у своїй практиці визнавав, що відсутність нейтральності призначеного судом експерта може за окремих обставин призвести до порушення принципу рівності сторін, який закладено в концепцію справедливого судового розгляду. Зокрема, необхідно зважати на такі фактори, як позиція та роль експерта у відповідному провадженні.

Суд вважає, що значення судової будівельно-технічної експертизи по визначенню вартості предмета іпотеки, виходячи із підстав і предмету позову (повернення 90% вартості перевищення предмета іпотеки над забезпеченими вимогами), має вирішальний фактор для правильного вирішення вказаного спору, а відтак вимагає абсолютної нейтральності судового експерта.

Принципами судово-експертної діяльності, визначеними ст. 3 Закону України Про судову експертизу є законність, незалежність , об'єктивність і повнота дослідження.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судову експертизу незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються в т.ч. забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи.

За таких обставин, укладаючи договір про надання юридичних послуг №07/2016, Банк в порушення ст.ст. 4-2, 32, 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент укладання вказаного договору), ст. 4 Закону України Про судову експертизу та ст. 6 Конвенції намагався в порушення принципу незалежності судового експерта вплинути на результат проведення судової експертизи, що по-перше, призводить до порушення принципу рівності учасників процесу у справі господарського суду Житомирської області №10/1042, по-друге, є наміром протиправного впливу на результат вирішення господарського спору відповідним судом.

Вказаний висновок суду не спростовується і позицією Банку (яка відхилена судом) у частині того, що метою було виключно пришвидшення проведення експертизи, адже строки проведення експертизи залежать від волі експерта, а законом не передбачена можливість їх пришвидшення однією із сторін.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Аналогічна правова позиція щодо наявності у суду правових підстав для відмови у захисті цивільного права, яким особам зловжила, викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

У вказаній постанові судом звернуто увагу на думку члена НКР при Верховному Суді ОСОБА_1, про те, що особи, які при укладенні договору порушили закон чи зловживали правами, обопільно не можуть посилатись на порушення чи зловживання іншою стороною і мають перетерпати наслідки таких порушень, зловживань .

Вчинення стороною судової справи правочину з метою впливу на незалежність судового експерта та порушення принципу рівності сторін, може бути кваліфіковане як зловживання правом, оскільки Банк використовує власні грошові кошти на шкоду майновим інтересам іншого учасника судової справи, в якій призначено таку експертизу, та проти інтересів правосуддя.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини 3 статі 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Позивач є особою, яка, зловживаючи своїм правом, вільно укладала договір, може перетерпати негативні наслідки такого зловживання, які можуть полягати зокрема у відмові суду захистити це право.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов про стягнення коштів за договором, який було вчинено з наведеною метою, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати Акціонерного товариства "ВТБ Банк", які складаються з судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстіна-Лойер" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 13, офіс 11-А; ідентифікаційний код 37972868) про стягнення 198 818,00 грн., відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 21.02.2019.

Суддя Р.В. Бойко