Рішення

від 15.02.2019 по справі 910/14524/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2019Справа № 910/14524/18

За позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Запчастинапакавто" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 29 560, 04 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - директор; від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запчастинапакавто" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 28 840, 80 грн, 3% річних в розмірі 377, 00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 342, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати трьох виконаних позивачем на його користь поставок за договором постачання № 44/ДМТЗ-18 від 18.01.2018.

Відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 02.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/14524/18 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

21.12.2018 через канцелярію суду відповідачем надано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того 26.12.2018 через канцелярію суду відповідачем надано відзив, у якому він вказав на те, що позивачем не додано всіх наявних та необхідних документів до позову, зокрема - первинних документів, що підтверджують розрахунки між сторонами за договором, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 вирішено справу № 910/14524/18 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.02.2019.

У судове засідання, що відбулось 15.02.2019, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

При цьому суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989)

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу Сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 15.02.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запчастинапакавто" (далі за договором - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі за договором - Покупець) був укладений договір постачання №44/ДМТЗ-18 (далі - Договір).

З умов, визначених Сторонами в п. 1.1 Договору, вбачається, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець -прийняти та оплатити товар, який вказаний у Специфікації, викладену у договорі на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 Договору, сума договору становить 225 624,72 грн разом з ПДВ та є незмінною протягом строку дії цього договору, крім випадків, встановлених діючим законодавством України.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться Покупцем у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактом постачання, протягом 45-ти календарних днів, після передачі Товару, що оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання-передавання Товару за кількістю та якістю.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним, у зв'язку із чим є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із видаткових накладних №РН-000065 від 06.03.2018 на суму 88,20 грн., №РН-000066 від 06.03.2018 на суму 19 115,40 грн. та №РН-000092 від 11.04.2018 на суму 9 637,20 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві товари на виконання умов Договору та Специфікації на загальну суму 28 840,80 грн.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві товару на виконання умов Договору та Специфікації на загальну суму 28 840,80 грн., а відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати вартості товару.

Разом із тим, доказів оплати вартості товару поставленого позивачем згідно вказаних вище видаткових накладних, відповідачем суду не надано, так само як і не спростовано належними та допустимими доказами факту правомірності прийняття даного товару зі свого боку, а відтак - відповідачем порушено права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду з даним позовом.

Доводи відповідача з приводу того, що позивачем не додано всіх наявних та необхідних документів до позову, зокрема - первинних документів, що підтверджують розрахунки між сторонами за договором, не приймаються судом, оскільки, як випливає з предмету спору у даній справі та умов укладеного між Сторонами Договору, позивачем підлягає доведенню факт поставки відповідачеві товару, а останній, у свою чергу, зобов'язаний довести факт виконання зі свого боку оплати за прийнятий товар. Тобто позивач не позбавлений права заявити до відповідача вимоги щодо оплати товару у будь-якому обсязі та в межах здійсненої ним поставки товару, що підлягає сплаті відповідачем, а відповідач у свою чергу зобов'язаний довести факт оплати товару.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 840, 80 грн. боргу є обґрунтованими та позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 377, 00 грн. за період з 21.04.2018 по 10.10.2018 (по видатковим накладним №РН-000065 від 06.03.2018 на суму 88,20 грн., №РН-000066 від 06.03.2018 на суму 19 115,40 грн.) та за період з 29.05.2018 по 10.10.2018 (по видатковій накладній №РН-000092 від 11.04.2018 на суму 9 637,20 грн.), а також інфляційні втрати в сумі 342, 24 грн. за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості поставленого позивачем товару відповідно до умов Договору.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 377, 00 грн. та інфляційних втрат в сумі 342, 24 грн., суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Поряд із тим, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 209,20 грн.

За приписами ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 01.10.2018 між адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (надалі за договором - Адвокат) та позивачем (надалі за договором - Клієнт) було укладено договір №1 про надання професійної правової правничої допомоги (за професійну правничу допомогу), за змістом якого (п. 1.1. вказаного договору) Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надати йому професійну правову допомогу (надалі - послуги), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а Клієнт - прийняти і оплатити їх.

В матеріалах справи міститься акт здачі-приймання послуг №1 до договору №1 від 01.10.2018, у якому засвідчено факт надання Адвокатом позивачеві послуг на суму 2 000,00 грн., а також рахунок на оплату №1 від 08.10.2018 на суму 2 000,00 грн., виставлений Адвокатом позивачеві на оплату вартості вказаних послуг.

При цьому, факт оплати позивачем наданих адвокатом послуг в сумі 2 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №1241 від 10.10.2018 на суму 2 000,00 грн., копія якого також міститься в матеріалах справи.

Разом із тим, позивачем не надано суду доказів надання та оплати послуг на суму 209,20 грн. - решти із заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З урахуванням вищезазначеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України, судові витрати, в тому числі - витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу та пов'язані із розглядом даної справи, що понесені позивачем в сумі 000,00 грн. покладаються на відповідача та витрати на правову допомогу та пов'язані із розглядом даної справи в сумі 209,20 грн. не підлягають стягненню з відповідача та, відповідно, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

ст. 525, 526, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчастинапакавто" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчастинапакавто" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 16 А; код ЄДРПОУ 40500309) основний борг в розмірі 28 840, 80 грн., 3% річних в розмірі 377, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 342, 24 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.02.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко