Рішення

від 22.02.2019 по справі 911/2373/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2019 р.                     Справа № 911/2373/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Виробничо-комерційної фірми “Рута”

про стягнення 13 760,98 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі – РВ ФДМ України по м. Київ/позивач) до Виробничо-комерційної фірми “Рута” (далі – ВКФ “Рута”/відповідач) про стягнення 13 760,98 гривень заборгованості з орендної плати по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7236 від 05.11.2015, з яких: 12 096,61 грн основного боргу, 1 090,47 грн пені, 362,90 грн штрафу та 211,00 гривень інфляційних втрат.

Відповідні вимоги обґрунтовані тим, що за період з вересня 2017 року по липень 2018 року відповідач не сплачував орендну плату відповідно до умов договору, а тому у нього перед позивачем виникла відповідна сума заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2018 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

19.11.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач надав відомості та документи, витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області 29.11.2018 у справі №911/2373/18 відкрито провадження, постановлено розглядати означену справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов – 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, зобов'язано відповідача до 28.12.2018 надати суду докази внесення орендної плати відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7236 від 05.11.2015, за період з вересня 2017 року по липень 2018 року у загальному розмірі 12 096,61 грн основного боргу, а також встановлено сторонам строк для подання додаткових доказів, заяв та/або клопотань у справі (за наявності) до 28.12.2018.

Однак у встановлений судом строк відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі, у тому числі витребуваних судом у порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів.

Водночас, ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на юридичну адресу відповідача згідно наявних в ЄДР відомостей: 07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 286. Конверт з відповідно надісланою ухвалою повернуто органом зв'язку до суду із зазначенням причини такого повернення – за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки конверти з поштовою кореспонденцією, якою відповідачу на юридичну адресу згідно відомостей ЄДР направлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі, повернуто органом зв'язку до суду за закінченням встановленого терміну зберігання, у той час як відомості про засоби зв'язку з відповідачем за іншими адресами в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що процесуальні документи у даній справі

Виробничо-комерційній фірмі “Рута” вручено, а тому відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд спору у даній справі.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

26.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення стосовно заявленої до стягнення суми заборгованості та порядку зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок її погашення. Вказані пояснення прийнято та долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Виробничо-комерційною фірмою “Рута” (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7236 (далі – договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 95,39 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, на цокольному поверсі адміністративної будівлі (реєстровий №38516786.1.АААЖЛБ880), що перебуває на балансі Державної фіскальної служби України (далі – балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2015 і становить 966 150,00 грн.

Відповідно до пп. 2.1., 3.1., 3.3. та 10.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 року 4 853,30 грн.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 05.11.2015 по 05.11.2016 включно.

Згідно підписаного сторонами 05.11.2015 акту приймання-передавання орендованого майна орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди нерухоме майно.

Як зауважив позивач, орендні правовідносини між сторонами продовжувались до липня 2018 року – 31.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №7236/01, відповідно до якої сторони погодили, що з 31.07.2018 договір оренди вважається припиненим достроково за взаємною згодою сторін. Згідно підписаного сторонами 31.07.2018 акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна відповідач повернув позивачу орендоване майно.

Відповідно до наданих позивачем пояснень та розрахунку заборгованості відповідач порушив свій договірний обов'язок, вносячи оренду плату несвоєчасно та не в повному обсязі, оскільки загалом за весь час договірних правовідносин позивачем нараховано 86095,72 грн орендної плати, тоді як відповідач за відповідний період сплатив лише 73999,11 грн, у тому числі 2 426,65 грн завдатку, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 12 096,61 грн.

В підтвердження обставин здійснення відповідачем часткових оплат орендної плати позивач надав копії електронних витягів з файлів Державної казначейської служби.

Водночас, із розрахунку заборгованості та наданих до нього пояснень слідує, що сплачені відповідачем у відповідному місяці кошти зараховувались позивачем за поточний місяць, у якому вказані кошти надійшли, тоді як надлишково сплачені кошти позивачем зараховувались в рахунок погашення загального боргу за попередні місяці оренди, а сплачений відповідачем завдаток зараховано в рахунок часткової оплати за червень 2018 року, як наслідок частково неоплаченими залишились вересень – грудень 2017 року, січень – березень, червень 2018 року, повністю неоплаченими залишились квітень, травень, липень 2018 року.

Посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди не виконав, відповідні розрахунки у повному обсязі не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 12 096,61 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст. ст. 762, 629 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до п. 3.6. договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З огляду наведеного, як підписання ВКФ “Рута” договору оренди, так і безперешкодне користування останнім орендованими приміщеннями протягом 2015-2018 років, без будь-яких зауважень чи заперечень, свідчить про погодження орендаря з умовами укладеного правочину та, відповідно, в силу законодавчих і договірних положень породжує для відповідача обов'язок по сплаті, зокрема, до державного бюджету 50% орендної плати у повному обсязі у передбачені договором строки.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів внесення орендної плати за період з вересня 2017 року по липень 2018 року у загальному розмірі 12 096,61 грн, суд дійшов висновку, що обставини несплати відповідачем боргу у вказаному розмірі є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що зарахування позивачем 2 426,65 грн завдатку в рахунок часткового погашення боргу за червень 2018 року не відповідає умовам укладеного між сторонами договору оренди, відповідно до якого завдаток вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди, тоді як останнім місяцем оренди згідно встановлених обставин справи є липень 2018 року, а тому правильним є зарахування суми завдатку в рахунок часткового погашення суми боргу за липень 2018 року, що не впливає на загальний розмір належної до сплати відповідачем суми основного боргу.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату за спірні періоди не сплатив, а розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 096,61 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов'язань за договором оренди та порушенням строків внесення орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 362,90 грн 3% штрафу, нарахованого на 12 096,61 грн сукупної заборгованості, а також 1 090,47 грн пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі наростаючим та спадаючим підсумком:

з 27.02.2018 по 15.03.2018 на 2 812,47 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень 2018 року;

з 16.03.2018 по 26.03.2018 на 5 676,32 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року;

з 27.03.2018 по 15.04.2018 на 2 838,06 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року;

з 16.04.2018 по 24.04.2018 на 5 733,41 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року;

з 25.04.2018 по 15.05.2018 на 2 869,61 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року;

з 16.05.2018 по 15.06.2018 на 5 788,13 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень-квітень 2018 року;

з 16.06.2018 по 15.07.2018 на 8 706,65 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень-травень 2018 року;

з 16.07.2018 по 18.07.2018 на 11 625,17 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень-червень 2018 року;

з 19.07.2018 по 15.08.2018 на 9 198,52 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень-червень 2018 року;

з 16.08.2018 по 27.08.2018 на 12 096,61 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень-липень 2018 року.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 3.7. та 3.8. договору оренди сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить на менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені договором строки розрахунків, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків внесення орендної плати, зокрема, за вересень-грудень 2017 року, січень 2018 року у позивача виникло, відповідно, з 16.10.2017, 16.11.2017, 16.12.2017, 16.01.2018, 16.02.2018 та припинилось 16.04.2018, 16.05.2018, 16.06.2018, 16.07.2018 та 16.08.2018 відповідно, тоді як позивач з 17.04.2018 та надалі здійснює нарахування пені на суми боргу, до яких включено заборгованість за вересень-грудень 2017 року, січень 2018 року, тобто нарахування пені здійснено поза межами шестимісячного строку, що не відповідає законодавчим приписам.

Поряд з тим, ст. ст. 598, 599, 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду наведеного, враховуючи обставини часткового проведення відповідачем розрахунків та безпідставне включення позивачем до періодів обрахунку пені днів часткової сплати заборгованості, суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи:

з 27.02.2018 по 15.03.2018 на 2 812,47 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень 2018 року;

з 16.03.2018 по 25.03.2018 на 5 676,32 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року;

з 26.03.2018 по 15.04.2018 на 2 838,06 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року;

з 16.04.2018 по 16.04.2018 на 5 733,41 грн заборгованості за вересень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року;

з 17.04.2018 по 23.04.2018 на 3 098,43 грн заборгованості за жовтень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року;

з 24.04.2018 по 15.05.2018 на 234,63 грн заборгованості за жовтень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року;

з 16.05.2018 по 16.05.2018 на 3 153,15 грн заборгованості за жовтень-грудень 2017 року, січень-квітень 2018 року;

з 17.05.2018 по 15.06.2018 на 3 070,10 грн заборгованості за листопад-грудень 2017 року, січень-квітень 2018 року;

з 16.06.2018 по 16.06.2018 на 5 988,62 грн заборгованості за листопад-грудень 2017 року, січень-травень 2018 року;

з 17.06.2018 по 15.07.2018 на 5 963,89 грн заборгованості за грудень 2017 року, січень-травень 2018 року;

з 16.07.2018 по 16.07.2018 на 8 882,41 грн заборгованості за грудень 2017 року, січень-червень 2018 року;

з 17.07.2018 по 15.08.2018 на 8 854,69 грн заборгованості за січень-червень 2018 року;

з 16.08.2018 по 16.08.2018 на 9 326,13 грн заборгованості за січень-липень 2018 року;

з 17.08.2018 по 27.08.2018 на 9 284,14 грн заборгованості за лютий-липень 2018 року.

За таких обставин, оскільки арифметично правильний розмір заявленої до стягнення суми пені, обрахованої судом за вказані позивачем періоди з урахуванням законодавчих приписів та обставин справи, складає 808,84 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 090,47 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 808,84 грн.

Водночас, оскільки зобов'язання по сплаті орендної плати у загальному розмірі 12 096,61 грн відповідачем не виконано у строк більше трьох місяців, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 3.8. договору оренди, враховуючи арифметичну правильність обрахунку відповідної штрафної санкції, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 362,90 грн штрафу.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов'язань за договором оренди та порушенням строків внесення орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача 211,00 грн інфляційних втрат, нарахованих:

з 01.10.2017 по 31.08.2018 на 2 634,98 грн заборгованості за вересень 2017 року;

з 01.11.2017 по 31.08.2018 на 83,05 грн заборгованості за жовтень 2017 року;

з 01.12.2017 по 31.08.2018 на 24,73 грн заборгованості за листопад 2017 року;

з 01.01.2018 по 31.08.2018 на 27,72 грн заборгованості за грудень 2017 року;

з 01.02.2018 по 31.08.2018 на 41,99 грн заборгованості за січень 2018 року;

з 01.03.2018 по 31.08.2018 на 25,59 грн заборгованості за лютий 2018 року;

з 01.04.2018 по 31.08.2018 на 31,55 грн заборгованості за березень 2018 року;

з 01.05.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за квітень 2018 року;

з 01.06.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за травень 2018 року;

з 01.07.2018 по 31.08.2018 на 491,87 грн заборгованості за червень 2018 року;

з 01.08.2018 по 31.08.2018 на 2 898,09 грн заборгованості за липень 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ст. 612 ЦК України та передбачені договором строки розрахунків, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до періодів розрахунку дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив, а тому суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи:

з 16.10.2017 по 31.08.2018 на 2 634,98 грн заборгованості за вересень 2017 року;

з 16.11.2017 по 31.08.2018 на 83,05 грн заборгованості за жовтень 2017 року;

з 16.12.2017 по 31.08.2018 на 24,73 грн заборгованості за листопад 2017 року;

з 16.01.2018 по 31.08.2018 на 27,72 грн заборгованості за грудень 2017 року;

з 16.02.2018 по 31.08.2018 на 41,99 грн заборгованості за січень 2018 року;

з 16.03.2018 по 31.08.2018 на 25,59 грн заборгованості за лютий 2018 року;

з 16.04.2018 по 31.08.2018 на 31,55 грн заборгованості за березень 2018 року;

з 16.05.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за квітень 2018 року;

з 16.06.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за травень 2018 року;

з 16.07.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за червень 2018 року;

з 16.08.2018 по 31.08.2018 на 471,44 грн заборгованості за липень 2018 року.

При перевірці розміру заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що за визначені позивачем періоди обрахунку:

з 16.04.2018 по 31.08.2018 на 31,55 грн заборгованості за березень 2018 року;

з 16.05.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за квітень 2018 року;

з 16.06.2018 по 31.08.2018 на 2 918,52 грн заборгованості за травень 2018 року, мала місце дефляція, оскільки розмір інфляційних втрат за вказані періоди має від'ємне значення, що свідчить про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача, зокрема, 0,25 грн інфляційних втрат за вказаний період, а отже відмову у задоволенні зазначеної вимоги.

Отже, оскільки розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, обрахований з урахуванням вказаних вище обставин, становить 153,87 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 211,00 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 153,87 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, тоді як сума інших судових витрат за орієнтовним розрахунком позивача доказово не підтверджена та до стягнення з відповідача позивачем не заявлена.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 598, 599, 612 629, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 232, 283 Господарського суду України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми “Рута” (07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 286, ідентифікаційний код 30356299) на користь Державного бюджету України (одержувач УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31118093026011, КЕКД 22080200, призначення платежу – плата за оренду майна бюджетних установ) 12 096 (дванадцять тисяч дев'яносто шість) грн 61 коп. основного боргу, 808 (вісімсот вісім) грн 84 коп. пені, 362 (триста шістдесят дві) грн 90 коп. штрафу та 153 (сто п'ятдесят три) грн 87 коп. інфляційних втрат.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми “Рута” (07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 286, ідентифікаційний код 30356299) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн 62 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.          

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 22.02.2018.

Суддя                               В.А. Ярема