Рішення

від 21.02.2019 по справі 152/113/19

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/113/19

2/152/123/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2019 року м. Шаргород

Cправа №152/113/19

Провадження №2/152/123/19

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3, - про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача, відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

1. Виклад позиції позивача.

28.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати - ОСОБА_5, яка по день смерті проживала та була зареєстрована в с. Івашківці Шаргородського району Вінницької області і після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай) площею 1,1 умовних кадастрових гектари на території Івашковецької сільської ради Шаргородського району, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, що виданий на підставі розпорядження Шаргородської РДА від 27.05.1997 року за №121.

Вона є спадкоємцем за законом та прийняла спадщину після смерті матері згідно з нормами чинного на час смерті ОСОБА_5 цивільного законодавства.

Оформити спадкові права на земельну частку (пай) вона не може через втрату сертифіката на право на земельну частку (пай).

Державним нотаріусом Шаргородської ДНК 10.12.2018 року їй було відмовлено в оформленні спадщини на земельну частку (пай) в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері - ОСОБА_5 на земельну частку (пай) площею 1,1 умовних кадастрових гектари, вартістю 5969,73 грн., що знаходиться на території Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала спадкодавцеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, зареєстрованого за №411 31.07.1997 року, виданого на підставі рішення Шаргородської РДА від 27.05.1997 року за №121.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності від 15.11.2018 року (а.с.32), 21.02.2019 року подала заяву про розгляд справи у її та позивача відсутності та про підтримання позову у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення судового рішення у підготовчому судовому засіданні (а.с.31).

2. Виклад позиції відповідача.

Відповідач - Івашковецька сільська рада Шаргородського району Вінницької області відзиву на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм діючого ЦПК України, на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 30.01.2019 року, до суду не подала.

15.02.2019 року та 21.02.2019 року представником відповідача Івашковецької сільської ради - секретарем сільської ради Шевчук Г.П. (а.с.27) подано заяву про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом (а.с.26, 30).

3. Виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилася, 30.01.2019 року надіслала до суду заяву, у якій просить розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, проводити у її відсутності, не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.23).

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третьої особи.

1. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 21.02.2019 року подала заяву про розгляд справи у її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні з огляду на визнання у повному обсязі представником відповідача позовних вимог.

2. 15.02.2019 року та 21.02.2019 року представник відповідача Івашковецької сільської ради - Шевчук Г.П. подала заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради та про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1, не заперечує щодо ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні (а.с.26, 30).

3. 30.01.2019 року третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с.23).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали судді від 30.01.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.02.2019 року (а.с.22).

2. В підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд задовольнив клопотання представника позивача, представника відповідача та третьої особи про розгляд справи у їх відсутності і вирішив здійснювати підготовче засідання у відсутності позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_6, представника Івашковецької сільської ради Шевчук Г.П., третьої особи ОСОБА_3

3. Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи та ухвалення судового рішення у підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, - немає.

4. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється у підготовчому засіданні у відсутності всіх учасників справи, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Івашківці Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.8), яка по день смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина, яка складається, в тому числі, із права на земельну частку (пай) площею 1,1 умовних кадастрових гектари на території Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 була власником сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №411, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації №121 від 27.05.1997 року, відповідно до якого мала право на земельну частку (пай), площею 1,1 умовних кадастрових гектари на території Івашковецької сільської ради.

Вказаний факт підтверджується інформацією відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі від 15.01.2019 року М-8/0-0.40-18/152-19 (а.с.16).

При житті спадкодавцем ОСОБА_5 втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), що підтверджується оголошенням в газеті Шаргородщина (а.с.18).

Таким чином, право на земельну частку (пай) входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_8

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за законом є дочка - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с.9) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 (а.с.10).

З довідки, виданої виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 28.11.2018 року за №751 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла дочка останньої ОСОБА_1, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном померлої (а.с.11).

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає, так як сестра позивача та дочка померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подала заяву про те, що спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняла, від належної їй частини спадкового майна після смерті матері відмовляється (а.с.15).

Спадщину після смерті ОСОБА_5 на земельну частку (пай) позивач ОСОБА_1 прийняла, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном померлої, тобто за нормами діючого на час смерті спадкодавця цивільного законодавства.

Спадкоємець за законом померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 не може оформити спадщину, оскільки відсутній державний акт на право власності на землю, а також втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), у зв'язку із чим державним нотаріусом Шаргородської ДНК Хлапоніним О.О. 10.12.2018 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа - сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с.17).

Оскільки судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), що був втрачений за життя спадкодавця, набула право на земельну частку (пай), площею 1,1 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, то право на означену земельну частку (пай) входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_5

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину і регулюються Конституцією України, ЦК УРСР, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року, то правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Зазначене відповідає вимогам ст.58 Конституції України, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, роз'ясненням, що містяться в абз.3 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , а також у висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеного у справі №556/1354/15-ц.

Частина 1 ст.58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1, 3 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом п'ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеного у справі №556/1354/15-ц, За змістом ч.ч.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини. Як ч.2 ст.1220 ЦК, так і ст.525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року, а в разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним зі спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року .

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів та роз'яснень, а також правового висновку Верховного Суду, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЦК УРСР встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом ст.6 ЦК УРСР кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно з ч.ч.1, 2 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Частиною першою статті 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_5, оскільки є її дочкою, і прийняла спадщину після смерті матері, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.

В силу ст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ст.ст.81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

За приписами ст.524 ЦК УРСР та ст.3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року № 666/94, право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом і передбачає перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

VІ. Норми права, на які посилалася позивач, які суд не застосував, мотиви їх незастосування.

Пунктом п'ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи з аналізу досліджених судом доказів, спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, була прийнята позивачем ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України, абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, проаналізованих вище, у цій справі підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року.

Тому, виходячи із наведеного вище, суд вважає, що не підлягають застосуванню норми ст.ст.182, 392 ЦК України, на які посилалася позивач ОСОБА_1, оскільки спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, позивач прийняла за нормами діючого на той час ЦК УРСР, у зв'язку із чим до спірних правовідносин не можуть застосовуватися правила ЦК України.

VІІ. Висновки суду

Із досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 у визначений законом спосіб не набула права власності на земельну ділянку, а мала право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №411, але сертифікат втрачений спадкодавцем.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 за законом, прийняла спадщину після смерті останньої, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, не відмовилася від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, відповідно до вимог ст.553 ЦК УРСР.

ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) площею 1,1 умовних кадастрових гектари після смерті ОСОБА_5 (а.с.17).

Отже, оскільки ОСОБА_5 мала право земельну частку (пай) площею 1,1 умовних кадастрових гектари, то і позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 вправі порушувати питання про успадкування права на цю земельну частку (пай) з послідуючим отриманням свідоцтва про право власності.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла позивач.

Враховуючи, що відповідачем Івашковецькою сільською радою визнано позовні вимоги ОСОБА_1, то суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні.

Оскільки право ОСОБА_1 на оформлення її спадкових прав на спадщину померлої ОСОБА_5 порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст.273 ЦПК України, на підставі ст.ст.6, 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, ст.ст.81, 116, 131 ЗК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3, - про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері ОСОБА_5 право на земельну частку (пай), площею 1,1 умовних кадастрових гектари на території Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка виділена ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №411 та виданого Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення №121 від 27.05.1997 року

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Ім'я (найменування) учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Івашківці Шаргородського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_2, паспорт громадянина України - НОМЕР_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1;

- представник позивача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та жителька АДРЕСА_3, паспорт громадянина України - НОМЕР_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2;

- відповідач - Івашковецька сільська рада Шаргородського району Вінницької області, місцезнаходження - с. Івашківці Шаргородського району Вінницької області, вул. Леніна, буд.25, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04325516.

Повне рішення складено 21.02.2019 року.

Суддя: