Ухвала

від 22.02.2019 по справі 160/8987/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 лютого 2019 року Справа № 160/8987/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕЦСЕРВІС КОМПАНІ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕЦСЕРВІС КОМПАНІ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, в якому просить:

1) визнати протиправним дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕЦСЕРВІС КОМПАНІ";

2) скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:

- від 19.07.2018 №846376/41125180;

- від 20.07.2018 №847481/41125180;

- від 19.09.2018 №920578/41125180;

- від 19.09.2018 №920580/41125180,

про відмову у реєстрації податкових накладних №16 від 17.07.2017 року, №17 від 18.07.2017 року, №16 від 18.09.2017 року, №17 від 18.09.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3) зобов'язати Державну фіскальну службу України внести до єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕЦСЕРВІС КОМПАНІ" датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України.

30.11.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановським Р.А. адміністративний позов було залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:

- документу, що підтверджує доплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову з заявленими п'ятьма вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 7 048,00 грн.;

- доказів на підтвердження дати (дата отримання позивачем ухвали від 12.11.2018р. по справі №160/8352/18 про повернення позовної заяви) з якої продовжився перебіг тримісячного строку на оскарження рішень комісії з питань розгляду скарг від 06.08.2018 №23121/41125180/2, №23120/41125180/2.

14.01.2019 року на адресу суду повернувся конверт з відміткою про повернення у зв'язку із спливом строку зберігання, що відповідно до приписів ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розцінює як належне повідомлення позивача.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду №278д від 20.02.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу передано судді Сліпець Н.Є.

Станом на 22.02.2019 року позивач вимоги ухвали суду від 30.11.2018 року не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаних вище ухвал до суду не звернувся.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що таким чином позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами, що позбавляє суд можливості вирішити спір по суті заявлених вимог.

Положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (Європейського суду з прав людини Чірікоста і Віола проти Італії ).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З урахуванням наведено, суд дійшов висновку про необхідність прийняття даного позову до свого провадження, проте зазначений позов підлягає поверненню позивачу згідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Прийняти адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕЦСЕРВІС КОМПАНІ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - до свого провадження.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СПЕЦСЕРВІС КОМПАНІ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати позивачеві.

У відповідності до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець