Рішення

від 11.02.2019 по справі 1.380.2019.000160

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000160

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Пасічник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом приватного підприємства "Фольга-Сервіс" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фольга-Сервіс" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису від 10.07.2018 № ЛВ682/476АВ/П про усунення виявлених порушень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що інспекційне відвідування було проведено за зверненням неуповноваженої особи. Отже, заява ОСОБА_2 не могла бути підставою для вжиття будь-яких заходів реагування з метою встановлення обставин, викладених у ній. Відповідно, за відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування, не можна вважати законним винесений за його результатом припис. Інспектором протиправно не було повідомлено позивача про проведення інспекційного відвідування. Одночасно із складенням Акта від 10.07.2018р. інспектором було зразу внесено оскаржуваний Припис про усунення виявлених порушень, чим порушено вимоги пунктів 24, 27-30 Порядку №295. Вважає, що винесення припису, за умови надходження зауважень від об`єкта інспекційного відвідування, може проводитись виключно після розгляду таких зауважень. Вказує, що інспектор, який не є експертом в галузі права, без детального аналізу змісту наказу №5 від 23.10.2017 про увільнення ОСОБА_3 від роботи, не враховуючи очевидного факту його неоскарження останнім, визначив, що в Україні діє особливий період (що дає працівнику, призваному на строкову службу, право на отримання середнього заробітку згідно ч.З cm. 119 КЗпП України), відверто зайняв позицію працівника та фактично перебрав на себе функцію суду при розгляді індивідуального трудового спору, що є порушенням вимог п.п. 1 п. 13 Порядку №295.У зв`язку з наведеним позивач вважає, що порушень законодавства про працю допущено не було, а тому оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Вказує, що зі змісту довіреності чітко вбачається, що ОСОБА_3 надано ОСОБА_2 право представляти його інтереси в державних і громадських органах, установах, організаціях з усіма правами, що передбачені законом заявнику. Законом України "Про звернення громадян" не передбачено норми, що право подавати звернення повинно бути обумовлено окремо. Таким чином, ОСОБА_2 довіреністю від 16.05.2018 була уповноваженою особою такі заяви подавати і підписувати в інтересах ОСОБА_3 . Також необґрунтованими є доводи позивача, що інспектором праці зобов`язаний був повідомити об`єкт відвідування про проведення заходу державного контролю. Відповідно до пунктів 19-21 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Стверджує, що позивачем були порушені передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України гарантії призваного працівника на строкову військову службу під час дії особливого періоду. Таким чином, відповідач вважає, що припис від 10.07.2018 № ЛВ682/476АВ/П про усунення виявлених порушень прийнятий у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання такого протиправним та скасування.

15 січня 2019 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 12.02.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

Відповідно до направлення Головного управління Держпраці у Львівській області №1409 від 05.07.2018 інспектором праці ОСОБА_4 проводилося інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ПП «Фольга-Сервіс» .

Підставою проведення інспекційного відвідування стало звернення ОСОБА_2 в В-698 від 25.06.2018 в інтересах ОСОБА_3 про порушення стосовно нього законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ЛВ682/476/АВ від 10.07.2018.

Перевіркою було встановлено порушення вимог ч.3 ст.119, ч.4 ст.115 Кодексу законів про працю України та статті 21 Закону України «Про відпустки».

10.07.2018 відповідачем прийнято припис №ЛВ682/476/АВ/П про усунення виявлених порушень.

Не погодившись із вказаним приписом ПП «Фольга-Сервіс» звернулося з позовом до суду.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року №295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №295).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 8 вересня 2004 року № 1985-IV та «;Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 8 вересня 2004 року № 1986-IV.

Названі конвенції мають пріоритетне значення, враховуючи те, що статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Згідно статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

За приписами статті 43 Коституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 №295, якою, зокрема, затверджено «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктом 1 п.5 цього ж Порядку передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно п.19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до п.20 Порядку № 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що у випадку якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п.27 Порядку № 295).

Щодо твердження позивача про те, що інспекційне відвідування було проведено за зверненням неуповноваженої особи суд зазначає наступне.

Суд погоджується з твердженням Головного управління Держпраці у Львівській області про помилкове ототожнення позивача подання і підпис заяви до органу державного нагляду і контролю про порушення законодавства про працю з поданням і підписом позовної заяви до суду.

Зі змісту довіреності вбачається, що ОСОБА_3 надано ОСОБА_2 право представляти його інтереси в державних і громадських органах, установах, організаціях з усіма правами, що передбачені законом заявнику. Законом України "Про звернення громадян" не передбачено норми, що право подавати звернення повинно бути обумовлено окремо.

Таким чином, ОСОБА_2 довіреністю від 16.05.2018 була уповноваженою особою такі заяви подавати і підписувати в інтересах ОСОБА_3 .

Отже, твердження позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування є голослівним.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що інспектор праці зобов`язаний був повідомити об`єкт відвідування про проведення заходу державного контролю.

Згідно з ч.2 п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до направлення №1409 від 05.07.2018 предметом здійснення контрольного заходу у ПП "Фольга-Сервіс" було дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Крім того, основні засади здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-IV від 08.09.2004 року, статтею другою якої передбачено застосування системи інспекції праці до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких прописано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що інспектор діяв у спосіб та в межах повноважень встановлених законодавством.

Щодо твердження позивача про те, що акт інспекційного відвідування №ЛВ682/476/АВ від 10.07.2018 і припис про усунення виявлених порушень №ЛВ682/476/АВ/П від 10.07.2018 були складені в один день суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 19-21 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Тобто, коли об`єкт відвідування підписує акт інспекційного відвідування без зауважень та не зазначає про намір подати таке у майбутньому, припис виноситься одночасно з актом інспекційного відвідування. При цьому, навіть за умови одночасного винесення акту і припису об`єкту відвідування, жодним чином не позбавляє права подати свої зауваження на акт протягом трьох робочих днів.

Відповідач зазначає, що тимчасово виконуючий обов`язків директора головний бухгалтер ОСОБА_5 10.07.2018 підписала акт №682/476/АВ без жодних зауважень.

При підписанні акту також не було зазначено про намір подати зауваження протягом трьох робочих днів з дати підписання акту.

Інспектором праці Лизаном М.О. після підписання акту інспекційного відвідування, було внесено припис №ЛВ682/476/АВ/П від 10.07.2018, який теж підписано без зауважень зі сторони суб`єкта господарювання.

12.07.2018 на адресу Управління надійшло заперечення на акт інспекційного відвідування №682/476/АВ від 10.07.2018 року, на яке головним державним інспектором надано письмову вмотивовану відповідь 17.07.2018 (копії підтвердження надсилання позивачу додається).

20.07.2018 року Управлінням була отримана скарга на припис про усунення виявлених порушень №682/476/АВ/П від 10.07.2018, за розглядом якої керівником Управління 16.08.2018 року було винесено рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги приватного підприємства «Фольга-сервіс» на припис інспектора праці Лизана М.О. про усунення виявлених порушень №ЛВ682/476/АВ/П від 10.07.2018 року, та надіслано простим листом на адресу Підприємства.

Відповідач зазначає, що, оскільки Управління не отримало інформації про усунення порушень законодавства про працю, то відповідно до п.25 Порядку №295 стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

06.09.2018 року інспектором праці Лизаном М.О. на підставі направлення №1877 від 05.09.2018 року було проведено інспекційне відвідування, предметом якого був контроль виконання вимог припису від 10.07.2018 року №ЛВ682/476/АВ-П.

За результатами відвідування складено акт №ЛВ1134/476/АВ-ЛВ682П476 від 06.09.2018 та встановлено, що вимогу припису від 10.07.2018 року №ЛВ682/476/АВ-П щодо збереження середнього заробітку ОСОБА_3 з жовтня 2017 року по 06.09.2018 року не виконано.

На підставі акту інспектором праці було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЛВ1134/476/АВ/П/ПТ від 06.09.2018.

Інспектором праці винесено постанову про адміністративне правопорушення №ЛВ1134/476/АВ/П/ПТ/ПС від 06.09.2018 року, якою директора Підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 188-6 КУпАП України, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу.

ПП "Фольга-Сервіс" було подано позовну заяву про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2018 у справі №461/6991/18 в задоволенні позову відмовлено повністю, постановою Восьмого адміністративного апеляційного суду від 21.01.2018 рішення Галицького районного суду м. Львова залишено без змін.

Щодо суті виявленого порушення суд наголошує, що позивачем не оспорюється саме порушення трудового законодавства.

Стосовно твердження позивача про те, що інспектор, який не є експертом в галузі права, визначив, що в Україні діє особливий період (що дає працівнику, призваному на строкову службу, право на отримання середнього заробітку згідно ч.3 cт. 119 КЗпП України) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Наказом позивача №5 від 23.10.2017 «Про увільнення співробітника від роботи» (який видано на підставі повістки Святошинського районного військового комісаріату у м. Києві) ОСОБА_3 увільнено від роботи з 24.10.2017 у зв`язку із призовом на строкову військову службу із збереженням місця роботи та посади на період проходження строкової військової служби.

Згідно з відомостями розрахунку зарплати працівникам з жовтня 2017 по липень 2018 встановлено, що адміністрацією Підприємства ОСОБА_3 не збережено середній заробіток, а також у відомостях розрахунку зарплати відсутня інформація про нарахування середнього заробітку, що свідчить про порушення позивачем вимог частини 3 ст.119 КЗпП України.

Вищевикладене свідчить про недотримання підприємством встановлених законом гарантій і пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Твердження позивача про те, що під час призову ОСОБА_3 в Україні не діяв особливий період є надуманими та не заслуговують на увагу суду.

Так, із системного аналізу ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слідує, що особливий період в Україні настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Особливий період в Україні настав у зв`язку з Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію». При цьому, як зазначено у листі Міністерства оборони України від 20.10.2016 року № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду» Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Разом з тим, Міністерство оборони України наголосило на тому, що Законом передбачено такий захід, як демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.

Рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 641/3262/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного припису з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства, а тому позовна вимога про скасування припису є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов`язані з предметом цього позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - приватне підприємство "Фольга-Сервіс" (79020, м. Львів, вул. Під Голоском, 27, код ЄДРПОУ40016440).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2019.

Суддя Р.М. Брильовський