Рішення

від 22.02.2019 по справі 420/5839/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5839/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань №6

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березівської районної ради Одеської області про визнання незаконним, протиправним та скасування Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнання незаконними та протиправними дій Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 29.11.2018р. вхід.№36858/18), просить суд визнати незаконним, протиправним та скасувати Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнати незаконними та протиправними дії Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що положення статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 10 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , котрими керувався відповідач під час прийняття оскаржуваного Рішення від 13.07.2018р. №244-VІІ, врегульовано порядок розгляду питань радами та визначає перелік документів, необхідний для реєстрації юридичної особи, та не передбачено вирішення питань щодо ліквідації юридичної особи. Також, позивач зазначає, що Березівська ДЮСШ фінансувалась за рахунок місцевого бюджету, у зв'язку з чим, приймаючи спірне рішення, посадові особи органу місцевого самоврядування заволоділи значною частиною бюджетних коштів. Крім того, на думку позивача, Рішення від 13.07.2018р. №244-VІІ Березівською районною радою прийнято з метою позбутися непотрібних працівників. Також, у створеній Березівській міській ДЮСШ відсутнє відділення легкої атлетики, в якому ОСОБА_1 працювала тренером-викладачем. Окрім того, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення є незаконними та протиправними, оскільки прийняте рішення порушує права тренерів-викладачів, котрі позбавлені права на працю, та права на виховання, розвиток їх учнів.

Відповідач - Березівська районна рада Одеської області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 18.01.2019р. вхід.№1897/19), наголошуючи, що спірне Рішення Про припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації від 13.07.2018р. №244-VІІ Березівською районною радою Одеської області прийнято з урахуванням Закону України Про місцеве самоврядування в Україні цілком правомірно. Також, відповідач наголошує, що позивачем до матеріалів позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження викладених у ній обставин. Крім того, на думку органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/5839/18 за позовом ОСОБА_1 до Березівської районної ради Одеської області про визнання незаконним, протиправним та скасування Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнання незаконними та протиправними дій Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р.

Ухвалою суду від 30.01.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що від позивача - ОСОБА_1, та відповідача - Березівської районної ради Одеської області до суду надійшли клопотання (вхід.№ЕП/1277/19 від 18.02.2019р., вхід.№3386/19 від 30.01.2019р., відповідно) про розгляд справи без їх участі, судом, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, з урахуванням приписів статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 10 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , на підставі листа Березівської міської ради від 05 липня 2018року №02-13/902 щодо процедури фінансування закладу та створення Березівської міської дитячо-юнацької спортивної школи, Березівською районною радою прийнято Рішення Про припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації від 13.07.2018р. №244-VІІ, відповідно до якого припинено юридичну особу - районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа , код ЄДРПОУ 35403861, шляхом ліквідації; затверджено персональний склад ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації; директора районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа Ранкіча Н.В. зобов'язано: здійснити процедуру припинення юридичної особи - районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації в органах державної реєстрації; здійснити попередження працівників про скорочення штату працівників у зв'язку з припинення юридичної особи - районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації, згідно з порядком, встановленим чинним законодавством.

Не погодившись з прийняттям Березівською районною радою спірного Рішення Про припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації від 13.07.2018р. №244-VІІ, позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Так, на думку суду, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним, протиправним та скасування Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнання незаконними та протиправними дій Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р., є неправомірними, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1, вчителя фізичної культури Березівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, з 01.09.2013р. призначено на посаду тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Витягу з Наказу Відділу освіти Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 30.08.2013р. №178/1/К Про призначення ОСОБА_1. .

Судом з'ясовано, що Рішенням Березівської районної ради Про припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації від 13.07.2018р. №244-VІІ, серед іншого, припинено юридичну особу - районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа , код ЄДРПОУ 35403861, шляхом ліквідації; затверджено персональний склад ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації; директора районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа Ранкіча Н.В. зобов'язано: здійснити процедуру припинення юридичної особи - районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації в органах державної реєстрації; здійснити попередження працівників про скорочення штату працівників у зв'язку з припинення юридичної особи - районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації, згідно з порядком, встановленим чинним законодавством.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997року №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 1 якого районні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до статті 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 135 Господарського кодексу України від 16 січня 2003року №436-IV (зі змінами та доповненнями) власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003року №435-IV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з п.1 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, у тому числі, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: 1) обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади; 2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї; 4) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету; 5) затвердження регламенту ради; 6) затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", заслуховування звіту про його виконання; 7) заснування аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; 8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає; 9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них; 10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством; 12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів; 13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування; 14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області; 15) прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них; 15 -1 ) укладення та схвалення угод про об'єднання єврорегіонального співробітництва, прийняття рішень про утворення об'єднання єврорегіонального співробітництва, про приєднання до такого об'єднання або про вихід з нього, затвердження статуту об'єднання єврорегіонального співробітництва та внесення до нього змін; 15 -2 ) прийняття рішень про вступ до європейського об'єднання територіального співробітництва та про вихід з такого об'єднання; 16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; 17) розгляд прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; 18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; 19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; 20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників; 21) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; 22) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу; 23) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях; 24) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу; 25) прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; 26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом; 27) прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; 28) заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; 29) прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації; 30) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів; 31) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації; 32) надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності; 35) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради; 36) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території; 37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі питання: 2) прийняття у межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність; 4) прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом; 5) прийняття рішень щодо здійснення місцевих зовнішніх запозичень і надання місцевих гарантій відповідно до вимог, встановлених Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, з урахуванням наведеного, та зважаючи, що районний комунальний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа є навчальним закладом, який належить до комунальної власності територіальної громади Березівського району, засновником якого є Березівська районна рада, питання щодо ліквідації даного навчального закладу належать саме до повноважень Березівської районної ради.

Так, при вирішенні справи суд, серед іншого, має переконатись щодо наявності негативного впливу оскаржуваного рішення щодо прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, котра звернулась за судовим захистом.

Зокрема, досліджуючи означене питання, суд керується приписами статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у сфері публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційним Судом України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011 зазначено, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень (органом місцевого самоврядування) прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) без вказаної ознаки негативного впливу на права особи не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 31 січня 2018року №К/9901/1141/18.

Між тим, як встановлено судом, жодних доказів на підтвердження порушення спірним Рішенням Березівської районної ради Про припинення юридичної особи - районного комунального закладу Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації від 13.07.2018р. №244-VІІ, прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів, зокрема, ОСОБА_1, позивачем суду не надано.

Водночас, суд вважає за доцільне наголосити, що сфера застосування норм оскаржуваного рішення безпосередньо не стосується ані кола прав позивача, ані його обов'язків, оскільки його реалізація опосередкована прийняттям та вчиненням інших юридично значимих актів чи дій, які в свою чергу матимуть значення при визначенні певних прав осіб приватного права.

Таким чином, з урахуванням викладеного, судом встановлено відсутність факту можливого порушення відповідачем, як органом місцевого самоврядування, у площині публічно-правових відносин, прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним, протиправним та скасування Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнання незаконними та протиправними дій Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р., є безпідставними, неправомірними, та необґрунтованими.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивача - ОСОБА_1 на те, що приймаючи спірне рішення, посадові особи органу місцевого самоврядування заволоділи значною частиною бюджетних коштів, та Рішення від 13.07.2018р. №244-VІІ Березівською районною радою прийнято з метою позбутися непотрібних працівників, оскільки жодних доказів на підтвердження означеного, позивачем суду не надано.

До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що у разі наявності у спірних правовідносинах вищеозначених обставин, ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення до компетентних органів з відповідними заявами.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та відповіді на відзив відповідача.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Березівської районної ради Одеської області про визнання незаконним, протиправним та скасування Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнання незаконними та протиправними дій Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Березівської районної ради Одеської області (67300, Одеська область, м.Березівка, пл.Т.Г.Шевченка,1, код ЄДРПОУ 24534099) про визнання незаконним, протиправним та скасування Рішення Березівської районної ради від 13.07.2018р. №244-VІІ, визнання незаконними та протиправними дій Березівської районної ради Одеської області щодо прийняття рішення від 13.07.2018р., відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.