Рішення

від 21.02.2019 по справі 1740/2541/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2019 року м. Рівне №1740/2541/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормовий Двір" доГоловного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кормовий двір (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00090031403 від 24.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за травень 2018 у сумі 41 674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 418,50 грн., та №0009041403 від 24.09.2018, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2018 у сумі 233 326,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ГУ ДФС у Рівненській області щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України при включенні сум ПДВ до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Альтісбуд є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства. Позивач стверджує, що оскільки господарські операції у травні 2018 фактично були здійснені між позивачем та ТОВ Альтісбуд та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податкові накладні належним чином оформлені та зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивач правомірно сформував на підставі таких податкових накладних податковий кредит з ПДВ в травні 2018. Вважаючи спірне рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву у якому представник проти задоволення позовних вимог заперечувала, з підстав зазначених у відзиві. Вказала на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно оскільки для перевірки позивачем не надано документів щодо походження (сертифіката), та транспортування матеріалів (подорожні листи автомобіля), документи складського обліку, документи щодо подальшого використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ або їх реалізації. Фіскальний орган встановив ознаки нереальності операцій з ТОВ Альтісбуд , що підтверджено в тому числі і наявністю кримінальної справи щодо фіктивності вказаної юридичної особи; відсутністю реального джерела походження товарів і послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ Альтісбуд та його постачальників. Крім того, відповідач наголошує на неналежному оформленні представлених документів. Тому, відповідач вважає прийняті ним податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та правомірними, відтак просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 07.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Кормовий Двір , за результатами якої складено Акт Документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Кормовий Двір (код ЄДРПОУ 39141617), з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Альтісбуд (код ЄДРПОУ 41771169) за травень 2018 року №1976/17-00-14-03/39141617 від 10.09.2018 (далі іменується - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки фіскальним органом прийнято:

- Податкове повідомлення-рішення №0009031403 від 24.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі грошового зобов'язання за податковими зобов'язання 41674,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10418,50 грн. (далі іменується - ППР від 24.09.2018 №0009031403);

- Податкове повідомлення-рішення №0009041403 від 24.09.2018, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі податку на додану вартість 233326,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

У висновку акту перевірки фіскальний орган зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Кормовий Двір пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2018 на суму 233326 грн., та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2018 року на суму 41674 грн.

Підставою для таких висновків Акту перевірки слугували встановлені фіскальним органом під час перевірки факти, що свідчать про нереальність господарських операції між ТОВ Кормовий двір та ТОВ Альтісбуд .

Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 травня 2018 між ТОВ Альтісбуд (Продавець) та ТОВ Кормовий двір (Покупець) укладено договір поставки №16-05/18, відповідно до розд.І якого Постачальник зобов'Язується передати товар у власність Покупцеві, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

П.2.1 встановлено, що кількість товару, що постачається, і його асортимент, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною договору і складені на основі письмової заявки Покупця.

Згідно п.2.3, постачання товару здійснюється транспортом Покупця або Продавця за усною домовленістю.

Згідно п.3.1, п.3.2, ціна товару вказується в накладних на кожну партію товару, а сума договору формується із сум накладних на поставлений товар.

На виконання умов договору поставки. Позивачу було поставлено ТОВ Альтісбуд товар та відвантажено відповідно до таких видаткових накладних: №РН-21 від 16.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-22 від 17.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч.ПДВ; №РН-23 від 18.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-25 від 21.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-26 від 22.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ;№РН-27 від 23.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-28 від 24.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-29 від 25.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-31 від 29.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ; №РН-32 від 30.05.2018 на загальну суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Отриманий товар від ТОВ Альтісбуд позивач оприбуткував на складі, що розташований за адресою Дубенський р-н, с.Мирогоща, вул. Миру, 68, та який орендується у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 11.07.2016.

З метою транспортування придбаного у ТОВ Альтісбуд позивачем видано такі накази про відрядження директора ОСОБА_2: №4 від 16.05.2018; №5 від 17.05.2018; №6 від 18.05.2018;№7 від 21.05.2018;№8 від 22.05.2018; №9 від 23.05.2018; №10 від 24.05.2018; №11 від 25.05.2018; №12 від 29.05.2018; №13 від 30.05.2018.

Транспортування товару здійснювалось автомобілем Volkswagen transporter, вантажопідйомність якого до 5200 кг.

Транспортування товару підтверджено такими товарно-транспортними накладними: №19 від 16.05.2018;№20 від 17.05.2018; №21 від 18.05.2018;№22 від 21.05.2018; №23 від 22.05.2018; №24 від 23.05.2018; №25 від 24.05.2018; №27 від 25.05.2018; №29 від 29.05.2018; №30 від 30.05.2018.

По операціях з придбання товару ТОВ Альтісбуд , вказане підприємство формувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит: №58 від 22.05.2018,сума ПДВ 27500,00 грн.; №62 від 29.05.2018, сума ПДВ 27500,00грн.; №55 від 17.05.2018, сума ПДВ 27500,00грн.; №54 від 16.05.2018, сума ПДВ 27500,00 грн.; №56 від 18.05.2018, сума ПДВ 27500,00 грн.; №59 від 23.05.2018, сума ПДВ 27500,00грн.; №60 від 24.02.2018, сума ПДВ 27500,00грн.; №57 від 21.05.2018, сума ПДВ 27500,00грн.; №61 від 25.05.2018, сума ПДВ 27500,00 грн.; №63 від 30.05.2018, сума ПДВ 27500,00 грн.

На момент проведення перевірки позивачем оплачено для ТОВ Альтісбуд за отриманий товар 214500,00грн. за платіжним дорученням №86 від 04.06.2018.

Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунках 281, 631 за травень 2017 року в бухгалтерському обліку придбання товару у ТОВ Альтісбуд та розрахунки з підприємством відображено бухгалтерськими проведеннями.

Відповідно до пункту 2.7 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон №996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Господарська операція може супроводжуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов'язкові реквізити, визначені статтею 9 Закону №996-XIV. Тому, якщо в документі не заповнено деякі реквізити, але обов'язкові реквізити заповнено, такий первинний документ не можна визнати недійсним.

Наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, що встановлені пунктом 2.4. Положення №88 та статтею 9 Закону №996-XIV, а відтак є належними документами на підтвердження факту придбання товару.

Недоліки в документах, на що наголошує контролюючий орган в акті перевірки, на думку суду, не є істотними, тобто документи містять необхідні відомості про господарську операцію, а тому такі недоліки не можуть бути підставою для невизнання господарської операції, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, суд зазначає, що за приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на момент вчинення господарських операцій та формування податкового кредиту) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України регламентовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній.

Однак, головним фактором, який дає право платнику податків на податковий кредит, є фактичне виконання господарської операції (придбання товарів, отримання послуг) з метою використання результату даної господарської операції у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що придбання у ТОВ Альтісбуд товару відбувалося у межах діяльності позивача, а саме придбання для подальшої реалізації діоксиду кремнію. Це підтверджується видатковими накладними: №86 від 25.05.2018 (ТОВ Агротехніка ); №91 від 04.06.2018 (ТОВ Агроском ); №100 від 15.06.2018 (ТОВ Пан-Меркурій ); №110 від 25.06.2018 (ТОВ Агротехніка ); №11 від 25.06.2018 (ТОВ ЮТ-АГРО ); №112 від 26.06.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №124 від 16.07.2018 (СГ ТОВ ІДНА ); №130 від 25.07.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс );№131 від 26.07.2018 (ТОВ Агротехніка ); №136 від 31.07.2018 (ТОВ ЮТ-АГРО );№141 від 09.08.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №153 від 15.08.2018 (ТОВ Елікорм ); №159/1 від 21.08.2018 (ТОВ ЮТ_АГРО ); №165 від 28.08.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №168 від 30.08.2018 (ТОВ Агротехніка ); №169 від 30.08.2018 (СГ ТОВ ІДНА ); №172 від 31.08.2018 (ФГ Ольвія ); №183 від 20.09.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №191 від 26.09.2018 (ТОВ Агротехніка ); №194 від 27.09.2018 (ТОВ Агротехніка ); №198 від 05.10.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №210 від 25.10.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №216 від 26.10.2018 (ФГ Ольвія ); №220 від 30.10.2018 (ТОВ Агротехніка ); №225 від 02.11.2018 (ТОВ Елікорм ); ТОВ АПФ Родник Плюс ); №241 від 23.11.2018 (ТОВ Агрокорм ); №243 від 27.11.2018 (ТОВ Агротехніка ); ТОВ 247 від 03.12.2018 (СГ ТОВ ІДНА ); №248 від 07.12.2018 (ТОВ АПФ Родник Плюс ); №254 від 13.12.2018 (ТОВ Пан-Меркурій ); №256 від 18.12.2018 (ТОИ АПФ Родник Плюс ); №3 від 10.01.2019 (ФГ Ольвія ).

Отже, судом в контексті наведених вище норм чинного законодавства та наданих позивачем до податкової перевірки первинних документів встановлено, що господарські операції позивача були здійснені в межах його господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що в свою чергу, вказує на реальне настання для нього правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Відповідачем не спростовано, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, як платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мав місце. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності.

Суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та обгрунтовано сформовано податковий кредит з ПДВ за травень 2018 на суму ПДВ 275000,00 грн. В результаті чого завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 233326 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в сумі 41674 грн. не мали місця. Формування позивачем таких показників здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З аналізу даної норми вбачається, що при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень перевірці, оцінці та встановленню підлягають виключно ті обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував Акт перевірки, а відтак перевірці та встановленню підлягають обставини, що викладені у ньому.

Фіскальний орган не навів в Акті перевірки конкретних обставин щодо нереальності господарських операції, а лише вказав на загальні ознаки нереальності операцій ТОВ Альтісбуд : 1. Відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності; 2. Порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 ККУ; 3 Відсутність реального джерела походження товарів та послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ Альтісбуд .

Щодо таких висновків, викладених фіскальним органом в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

Ні кількість працівників на підприємстві, ні наявність чи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів контрагента не є належним доказом відсутності реальної можливості здійснення саме спірних господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ Кормовий Двір .

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагенту позивача - ТОВ Альтісбуд та його контрагентах, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також, як зазначає Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 по справі №804/3420/16, посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов'язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом. Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Щодо посилання Головного управління ДФС у Рівненській області в Акті перевірки на наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ Альтісбуд (№42016100000001129 від 16.11.2016), то суд зазначає наступне.

Обставин щодо факту фіктивності господарських операцій, що відбулися між позивачем та ТОВ Альтісбуд саме у травні 2018 року, фіскальний орган будь-якими матеріалами досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження не підтвердив, інформації щодо перебування в суді на стадії судового розгляду відповідної кримінальної справи і тим більше щодо винесення вироку в такій справі - не надав.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 (касаційне провадження №К/9901/47560/18) дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України відносно контрагентів платника податків, обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, суд зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Ані в Акті перевірки, ані у відзиві на позовну заяву відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірного рішення, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, і підлягає скасуванню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4281 грн. 28 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 02.10.2018 №154.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кормовий двір задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №00090031403 від 24.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за травень 2018 у сумі 41674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10418,50 грн., та №0009041403 від 24.09.2018, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2018 у сумі 233326,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кормовий двір (35623, Рівненська обл., Дубенський район, село Мирогоща Друга, вул.Миру, будинок 68, код ЄДРПОУ 39141617) судовий збір у сумі 4281 грн. 28 коп. (чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривня двадцять вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 лютого 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.