Ухвала

від 22.02.2019 по справі 1640/3050/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору

22 лютого 2019 р.Справа № 1640/3050/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калиновського В.А. ,

розглянувши клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення від сплати судового збору за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 року по справі № 1640/3050/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР П"

до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 року задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР П" до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії .

Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення, яка також містить клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник зазначає, що оскільки Державна фіскальна служба України не має можливості сплатити судовий збір на момент подання апеляційної скарги, у зв'язку із обмеженим фінансуванням, то, відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір , просить відстрочити відповідачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Статтею 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною 1 ст. 133 КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначене узгоджується з вимогами частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, якими визначено чіткі умови, за яких можливо відстрочити чи розстрочити, зменшити розмір судового збору чи звільнити від його сплати.

З наведених положень убачається, що можливість відстрочення сплати судового збору передбачена лише для фізичних осіб.

В той же час заявником апеляційної скарги є суб'єкт владних повноважень, фінансове становище якого не може слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення скаржнику законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 26 січня 2018 року по справі № 242/4385/17.

Відповідно до частини 6 ст. 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 8 Закон України "Про судовий збір", для відстрочення Державній фіскальній службі України сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 132, 133 КАС України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова В.А. Калиновський