Ухвала

від 22.02.2019 по справі 917/309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

22.02.19 Справа № 917/309/19

м. Полтава

Суддя Пушко І.І., розглянувши -

заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 03351912,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур , АДРЕСА_1, 36020, код ЄДРПОУ 32636133,

про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості за договором на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання № 87/19 від 01.01.2017 року у сумі 4 411,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур 4411,35 грн. грошової заборгованості за договором на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання, які не є ГРМ № 87/19 від 01.01.2017 року, з яких 2854,27 основного боргу, 1133,87 грн. пені, 99,52 грн. 3% річних, 323,69 грн. інфляційних втрат та 192,10 грн. - судового збору.

Умовами договору (п. 6.2) передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 5.2 договору, ТОВ Екотур сплачує на користь ПАТ Полтавагаз крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Із поданого заявником розрахунку вбачається, що вимоги про стягнення пені заявлені за зобов'язаннями, що виникли з акту приймання виконаних підрядних робіт № 87/09/19/ХІХ від 29.09.2017 року на суму 382,80 грн., нараховані за період 29.09.2017 - 13.02.2019 р.р. та з акту № 87/12/19/ХІХ від 29.12.2017 року на суму 2 471,47 грн., нараховані за період 29.12.2017 - 13.02.2019 р.р.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в договорі від 01.01.2017 року сторони не встановили інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, то за зобов'язаннями, які виникли за актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.09.2017 року нарахування пені починається від дати підписання цього акту (29.09.2017 року) та припиняється 29.03.2018 року, відповідно за актом від 29.12.2017 року період нарахування становитиме 29.12.2017 - 29.06.2018 року.

За п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до штампу канцелярії про прийняття заяви про видачу судового наказу заявник звернувся до господарського суду Полтавської області 21.02.2019 року.

Враховуючи, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається від дня початку її нарахування, правомірними є вимоги заявника щодо стягнення пені в розмірі 308,76 грн., з яких:

- 13,00 грн. пені, нарахованої за зобов'язаннями, що виникли з акту від 29.09.2017 року за період з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року;

- 295,76 грн. пені, нарахованої за зобов'язаннями, що виникли з акту від 29.12.2017 року за період з 21.02.2018 року по 29.06.2018 року;

Вимоги заявника про стягнення пені в сумі 825,311 грн. заявлені за межами строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.

Положеннями ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою (п. 5 ч. 1); із поданої заяви не вбачається або порушення права грошової вимоги, за якої заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 8 ч. 1).

Приписами ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 148 ГПК України).

Таким чином, відповідно до приписів ст. 148 ГПК України, судовий наказ підлягає видачі в частині вимог про стягнення 3586,24 грн. грошової заборгованості за договором на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання, які не є ГРМ № 87/19 від 01.01.2017 року, з яких 2 854,27 основного боргу, 308,76 грн. пені, 99,52 грн. 3% річних, 323,69 грн. інфляційних втрат та 192,10 грн. судового збору. У видачі судового наказу в частині стягнення пені в сумі 825,11 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Екотур 825,11 грн. пені за договором на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання, які не є ГРМ № 87/19 від 01.01.2017 року.

2. Ухвалу надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко