ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2019 Справа №914/1984/18
Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Громадської організації «Спортивний клуб «Аполлон» , м. Львів
про: розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Вашкевич Н.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 2302-вих-578 від 04.02.2019 року.
від відповідача: не з'явився.
Суд встановив: 25.10.2018 року за вх. № 2113 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Громадської організації «Спортивний клуб «Аполлон» про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 11.12.2018 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 року, підготовче засідання відкладено на 09.01.2019 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 22.01.2019 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 29.01.2019 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 11.02.2019 року.
Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.
Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2018 року, про відкладення підготовчого засіданнявід 15.11.2018 року, від 11.12.2018 року, від 09.01.2019 року, від 22.01.2019 року, від 29.01.2019 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 15.11.2018 року, від 11.12.2018 року, від 09.01.2019 року, від 22.01.2019 року, від 29.01.2019 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.
Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .
Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.02.2019 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
У позовній заяві позивач зазначає, що 16.05.2016 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - позивач) та Громадською організацією Спортивний клуб Аполлон (далі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-10101 -16 (далі - Договір), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 67.1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Яворівська. 7.
Позивач зазначає, що Договір укладений на термін з 16.05.2016 р. до 15.05.2019 р. (п. 4.1 Договору).
Згідно із ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно п. 5.6. Договору, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.
Однак, позивач наголошує, що всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Так, позивач зазначає, що відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-1931 від 05.10.2018 р., відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди не вносилась в обсязі, визначеному умовами Договору, та допущено заборгованість на загальну суму 2401,94 грн.
Згідно з п. 5.8 Договору0 несплата орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Отже, на думку позивача зі змісту ст. 782 ЦК України випливає, що підставою для дострокового розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу, оскільки визначальним є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди
Однак, позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного договору та вищезазначених норм законодавства, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання належним чином. Враховуючи вищевикладене, в Управління є всі підстави для заявлення позовних вимог про розірвання договору та виселення відповідача з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Сосенка, 7, загальною площею 189,80 кв.м.
Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 773 ЦК України, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Приписами ч. 1 ст. 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Про невиконання зобов'язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов'язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Так, підставою для розірвання договору є несплата орендної плати відповідачем протягом шести місяців підряд, внаслідок чого позивач позбавляється того, на що розраховував при укладенні Договору і йому завдається цим матеріальна шкода. Докази сплати орендної плати за вказаний період станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно ч. 5 ст. 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У ч. 1 ст. 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
В ході судового розгляду справи суд встановив, що що 16.05.2016 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - позивач) та Громадською організацією Спортивний клуб Аполлон (далі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-10101 -16 (далі - Договір), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 67.1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Яворівська, 7.
Договір укладений на термін з 16.05.2016 р. до 15.05.2019 р. (п. 4.1 Договору).
Згідно із ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. зокрема є договори та правочини.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно п. 5.6. Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.
Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Так, відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-1931 від 05.10.2018 р. відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди не вносилась з травня 2016 р. по липень 2018 р. в обсязі, визначеному умовами Договору, та допущено заборгованість на загальну суму 2401,94 грн.
Згідно з п. 5.8 Договору, несплата орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Отже, зі змісту ст. 782 ЦК України випливає, що підставою для дострокового розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу, оскільки визначальним є не наявність заборгованості чи и відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом.
Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 р. № 12, у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однак, всупереч умовам укладеного договору та вищезазначених норм законодавства, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання належним чином
Враховуючи вищевикладене, в Управління є всі підстави для заявлення позовних вимог про розірвання договору та виселення відповідача з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Сосенка, 7, загальною площею 189,80 кв.м.
Згідно з ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах, виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження
Згідно з п. 1.1 Про затвердження Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.
У ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунальною майна" зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та і інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
У разі припинення договору найму, згідно з ст. 785 ЦК України, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Громадської організації «Спортивний клуб «Аполлон» про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 335 від 19.09.2018 року на суму 1762,00 грн., платіжне доручення № 336 від 19.09.2018 року на суму 1762,00 грн., платіжне доручення № 337 від 19.09.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
1. Позовні вимоги - задоволити.
2. Розірвати Договір оренди № Ш-10101-16 від 16.05.2016 р. нежитлових приміщень загальною площею 67,1 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Яворівська, 7, укладений з Громадською організацією Спортивний клуб Аполлон ( 79029, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36417744)
3. Зобов'язати Громадську організацію Спортивний клуб Аполлон ( 79029, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36417744) повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв м, що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Яворівська, буд.7.
Стягувач - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625);
Боржник - Громадська організація Спортивний клуб Аполлон ( 79029, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36417744).
4. Стягнути з Громадської організації Спортивний клуб Аполлон ( 79029, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36417744) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в розмірі 2401 (дві тисячі чотириста одна) грн. 94 коп.
5. Стягнути з Громадської організації Спортивний клуб Аполлон ( 79029, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36417744) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) суму судового збору в розмірі 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.
6. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.02.2019 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Пазичев В.М.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2019 |
Оприлюднено | 24.02.2019 |
Номер документу | 80032146 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Пазичев В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні