Рішення

від 15.01.2019 по справі 917/1088/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 р. Справа № 917/1088/18

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверський Вал" вул. Пирогова 144, м.Вінниця, Вінницької області, 21037

про стягнення 41 072,30 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 41 072,30 грн. збитків, завданих територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. На позовних вимогах наполягає (вх. № 322 від 15.01.2019р.).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач з дня реєстрації права власності на нерухоме майно не вчиняв жодних дій для оформлення права на користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна.

Відповідач у добровільному порядку не сплатив Кременчуцькій міській раді Полтавської області зазначеної суми, що і є підставою для звернення позивача із позовом у цій справі.

Ухвалою суду від 11.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2018р. на 11-20 год.

11.10.2018р. ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 15.11.2018р. на 11-20 год.

15.11.2018р. ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2019р. о 14-00 год.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Ухвала від 15.11.2018р. повернулась до суду з відміткою пошти на конверті про закінчення терміну зберігання. Ухвала суду була направлена судом на адресу відповідача, зазначену у позові та у запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.11.2018 р.: вул. Пирогова 144, м. Вінниця, 21037.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст. 178, ч.1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 15.01.2019р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 133415954 від 07.08.2018 року, 19.05.2016 р. від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕРСЬКИЙ ВАЛ (далі - відповідач) перейшов в дар об'єкт нерухомого майна, а саме центр торгівлі легковими автомобілями з пунктом діагностики на чотири пости за адресою: Полтавська область місто Кременчук, проспект Лесі України, будинок 100-А (на підставі рішення позачергової IV сесії Кременчуцької міської ради VII скликання від 16.02.2016 року проспект 50-річчя Жовтня перейменована на проспект ОСОБА_2), договір дарування № 278 від 19.05.2016 р., виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Зазначений об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 3 446 кв.м, кадастровий номер - 5310436100:04:002:0748.

Як зазначає позивач, 07.10.2015 р., зазначена сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:04:002:0748 була передана в оренду гр. ОСОБА_4, яка згідно договору дарування від 20.11.2015р. подарувала зазначений в позові об'єкт нерухомості ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування центру торгівлі легковими автомобілями з пунктом діагностики па чотири пости (код КВЦПЗ 03.09) по проспекту Лесі Українки 100-А.

Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.07.2016 року за вих. № 01-19/1287 було направлено лист директору ТОВ СІВЕРСЬКИЙ ВАЛ ОСОБА_5 щодо необхідності врегулювання питання належного оформлення право установчих документів на земельну ділянку. Однак відповідних дій відповідачем вчинено не було.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 10 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю СІВЕРСЬКИЙ ВАЛ (код платника податків за ЄДРПОУ - 39283198), в особі директора ОСОБА_7 продало ОСОБА_8 об'єкт нерухомості: цент торгівлі, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 100-А (на підставі рішення позачергової IV сесії Кременчуцької міської ради VII скликання від 16.02.2016 року проспект 50-річчя Жовтня перейменована на проспект ОСОБА_2), що в цілому складається з: центру торгівлі легковими автомобілями з пунктом діагностики на чотири пости літ.А-2, А1, Аест., загальною площею 916,1 кв.м, котельні літ.Б, загальною площею 37,0 кв.м, воріт № 1,2, огорожі № 3, 4, розташований на земельній ділянці площею 3 446 кв.м, кадастровий номер 5310436100:04:002:0748 .

Позивач у позові та у клопотанні від 15.01.2019р. за вх. № 322 зазначає, що в період з 20.05.2016р. по 10.10.2016р. відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об'єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Судом встановлено, що Кременчуцькою міською радою неодноразово направлялись листи-повідомлення ТОВ Сіверський вал про виклик на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства на 12.12.2017р., 26.12.2017р., 18.01.2018р. Отримані відповідачем листи від позивача, відповідач залишив без відповіді та реагування.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2007р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради прийнято рішення про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства за № 1229. Крім того, затверджено положення про організацію роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства.

В матеріалах справи міститься копія акту комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства від 18.01.2018 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 11.05.2018 р. № 511, з якого вбачається, що комісією встановлено, що земельна ділянка площею 3 446 кв.м., розташована: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 100-А, на підставі договору дарування від 19.05.2016р., використовувалась ТОВ Сіверський вал з 19.05.2016р. по 10.10.2016р. без правовстановлюючих документів на землю. Розмір збитків заподіяних Кременчуцькій міській раді Полтавської області - 41 072,30 грн. Термін сплати - 1 місяць.

Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 11.05.2018 р. № 511 відповідачем в добровільному порядку не виконано.

В розрахунку вимог, позивач виходив з періоду 20.05.2016 р. (з дати придбання відповідачем нерухомого майна) до 10.10.2016 р. (дати продажу майна). Розмір збитків, нарахований міською радою за користування відповідачем земельною ділянкою за вказаний період, проведено з урахуванням нормативно грошової оцінки землі із застосуванням коефіцієнту індексації та понижуючого коефіцієнту.

За таких обставин, позивач, посилаючись на ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 ГК України, 152,156,157 Земельного кодексу України, просить стягнути на його користь з відповідача 41 072,30 грн. збитків внаслідок порушення відповідачем земельного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України (в редакції станом на 19.05.2016р.), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі, шляхом підписання відповідного договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно договору дарування № 278 від 19.05.2016 р. став власником нерухомого майна - центр торгівлі легковими автомобілями з пунктом діагностики на чотири пости за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 100-А (об'єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 782508553104). Земельна ділянка площею 3 446 кв.м., кадастровий номер - 5310436100:04:002:0748, на якій знаходиться нерухоме майно, є комунальною власністю і користування земельною ділянкою відповідачем можливе лише на умовах та на підставі договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до відповідача з заявою про укладення договору оренди землі.

Отже, у період з 20.05.2016 р. по 10 жовтня 2016 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів (даний факт підтверджується витягом з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 132385265 від 27.07.2018 року), хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об'єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б отримати у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Договір оренди земельної ділянки відповідач із позивачем не уклав і 10.10.2016р. відчужив нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, площею 3446кв.м, кадастровий номер 5310436100:04:002:0748, ОСОБА_9

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в ОСОБА_2 є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

За приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі (із змінами і доповненнями) за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі орендар вносить орендодавцеві платіж - орендну плату за землю.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи право користування спірною земельною ділянкою відповідачем не оформлено у спірному періоді. Відсутність договору оренди землі (у спірний період) позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.1, ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється КМ України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановліоючих документів на земельні ділянки. Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Наведене узгоджується і з позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 17.02.2016р. у справі №3-1160г15.

Отже, з дня реєстрації прав власності на нерухоме майно 19.05.2016 р. та до дня їх відчуження 10.10.2016 р. відповідач не вчиняв жодних дієвих дій для оформлення права на користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна.

Заявлена Кременчуцькою міською радою Полтавської області сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період із 20.05.2016 року по 10.10.2016 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

Розмір доходу відповідача період із 20.05.2016 р. по 10.10.2016 р. було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Саме цю суму 41 072,30 грн. не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Згідно ст. 1212 ГПК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка задала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено вище, відповідачем проявлена бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів по своєчасному оформленню права користування земельною ділянкою, на якій знаходилось належне відповідачу на праві власності нерухоме майно за період з 20.05.2016р. по 10.10.2016р.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає в тому, що саме неправомірна бездіяльність та несвоєчасне оформлення документів на право оренди земельної ділянки відповідачем, призвела до неотримання позивачем доходу від орендної плати за земельну ділянку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 року по справі № 3-210гс14 та від 30.11.2016 по справі № 922/1008/15, від 14.09.2016 року у справі № 703/5377/14, від 17.02.2016 року у справі №904/5857/14. від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14 та від 07.10.2015р. у справі №916/3371/14, від 14.09.2016 у справі № 703/5377/14; 17.02.2016 у справі № 904/5857/14; від 01.07.2015 у справі № 916/3311/14; 18.05.2016 у справі № 922/51/15 та інші. Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду в постанові від 25.04.2018 р. по справі № 917/1542/17, у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 року у справі № 916/1008/15-г.

На підставі ст. 22 ЦК України, 224 ГК України, ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, позивач нарахував відповідачу збитки (неодержаної орендної плати за землю) в сумі 41 072,30 грн. за період користування відповідачем земельною ділянкою з 20.05.2016 року по 10.10.2016 року, оскільки відповідач користувався земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, в зв"язку з чим, Кременчуцька міська рада не одержала доходів, як власник земельної ділянки, але б могла б одержати, якби її право не було порушено.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 41 072,30 грн. за період з 20.05.2016 р. по 10.10.2016 р. (включно) обгрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не ос порені і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в сумі 41 072,30 грн. підлягають задоволенню, як такі, що обґрунтовані та підтверджені наявними в справі доказами.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверський Вал" вул. Пирогова 144, м.Вінниця, Вінницької області, 21037, код ЄДРПОУ 39283198 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги,2, м.Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - збитки, заподіяні внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 41 072,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверський Вал" вул. Пирогова 144, м.Вінниця, Вінницької області, 21037, код ЄДРПОУ 39283198 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги,2, м.Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.