Рішення

від 24.09.2018 по справі 910/9081/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24.09.2018Справа №  910/9081/18 Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (10025, м.Житомир, вул. Сергія Параджанова, буд.127, ідентифікаційний код 32122069) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНВЕСТ-5" (03115, м. Київ, вул. Пушиної, буд. 23/25, 1-й поверх, ідентифікаційний код 34186906) про стягнення 5 800,45 грн                                                                        Без виклику представників учасників процесу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат» (далі – позивач, Комбінат) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест-5» (далі – відповідач, Товариство) про стягнення 5 800, 45 грн, з яких 4 350,90 грн – основна заборгованість, 140,32 грн – інфляційні втрати, 673,47 грн – 3% річних та 635,76 грн – пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №346 від 19.05.2017 в частині здійснення оплати за отриманий товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9081/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи копії ухвали від 13.07.2018 про відкриття провадження у справі були направлені сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення та були отримані уповноваженою особою позивача 19.07.2018, уповноваженою особою відповідача – 17.07.2018, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103046607906 та 0103046607914 відповідно. Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою Господарського суду міста Києва справі № 910/9081/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 19.05.2017 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгінвест-5» як покупцем було укладено договір поставки № 346 (далі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у встановлені Договором строки продукти харчування (далі за текстом – товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму за умовами Договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних на умовах DDP згідно умов Інкотермс в редакції 2010 року (пункти 1.1, 1.2, 2.1 Договору). Сума Договору складається з вартості товару поставленого постачальником протягом строку дії Договору (п. 1.3. Договору). В пункті 2.13 Договору сторони погодили, що остаточна кількість, асортимент, ціна та вартість кожної окремої партії поставленого товару визначається у видатковій (товарно – транспортній) накладній постачальника, згідно якої товар був фактично переданий покупцю і яка є підставою для його оплати (з врахуванням дій, вчинених відповідно до пункту 2.11. Договору). Факт прийняття товару покупцем від постачальника, що підтверджується належно оформленими накладними, означає згоду покупця із ціною, якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару. За попередньою домовленістю сторін Договору оплата за товар може здійснюватися шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється покупцем у строк, що складає не більше ніж 7 календарних днів за ковбасні вироби з моменту та отримання та 7 календарних днів за м'ясо та іншу продукцію з моменту отримання товару (пункт 3.2. Договору). Згідно з пунктом 5.1. Договору при простроченні строків виконання будь - яких грошових зобов'язань за договором, покупець несе відповідальність, передбачену статтями 536, 625 Цивільного кодексу України і зобов'язується сплатити постачальнику суму основного боргу з врахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення, за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до п. 5.2. договору при простроченні строків виконання будь – яких грошових зобов'язань за договором, покупець зобов'язується також сплатити постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Договір набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а по грошовим зобов'язанням – до повного їх виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору і до моменту фактичного виконання зобов'язань за договором. За період з 21.02.2018 по 06.03.2018 відповідно до видаткових накладних позивачем було відвантажено товару відповідачу на загальну суму 11   167,81 грн, що підтверджується копіями відповідних накладних, що містяться в матеріалах справи. Відповідно до накладних на повернення відповідачем було повернено товару на загальну суму 3   811,91 грн, копії відповідних накладних наявні в матеріалах справи. За твердженням позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар в розмірі 3 005,00 грн (три тисячі п'ять гривень 00 копійок), що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками. З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення та пені № юр-59 від 21.05.2018. Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, сторонами умовами пункту 3.2 Договору поставки погоджено строк виконання покупцем обов'язку оплати поставленої продукції, а саме: оплата за товар може здійснюватися шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється покупцем у строк, що складає не більше ніж 7 календарних днів за ковбасні вироби з моменту та отримання та 7 календарних днів за м'ясо та іншу продукцію з моменту отримання товару. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 11   167,81 грнвідповідно до наступних видаткових накладних: - № Ж-00021734 від 21.02.2018 на суму 5   442,35 грн - № Ж-00024070 від 27.02.2018 на суму 3   971,48 грн - № Ж-00027282 від 06.03.2018 на суму 1   753,98 грн Оскільки за умовами пункту 2.19 Договору право власності на товар та ризик його загибелі чи ушкодження переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару, а товар за зазначеними видатковими накладними був отриманий уповноваженм представником відповідача без зауважень щодо якості та кількості, що підтверджено підписом головного бухгалтера та відтиском печатки відповідача, суд дійшов висновку, що товар мав бути оплачений покупцем у наступні строки: - за видатковою накладною № Ж-00021734 від 21.02.2018 на суму 5   442,35 грн - не пізніше 28.02.2018, - за видатковою накладною № Ж-00024070 від 27.02.2018 на суму 3   971,48 грн - не пізніше 06.03.2018, - за видатковою накладною № Ж-00027282 від 06.03.2018 на суму 1   753,98 грн - не пізніше 13.03.2018. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі накладних на повернення було здійснено часткове повернення поставленого товару на суму 3   811,91 грн, а саме: - за накладною на повернення № 00101644 від 13.03.2018 на суму 738,01 грн - за накладною на повернення № 00101747 від 14.03.2018 на суму 214,12 грн - за накладною на повернення № 00101647 від 14.03.2018 на суму 2   859,78 грн. Також наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджено здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий товар: - банківська виписка № Ж-00000242 від 19.02.2018 – оплата в сумі 5,00 грн - банківська виписка № Ж-00000581 від 17.04.2018 – оплата в сумі 3   000,00 грн. Внаслідок невиконання обов'язку оплати за отриману продукцію в повному обсязі у відповідача обліковується заборгованість за Договором в сумі 4   350,90 грн. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 4   350,90 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 140,32 грн інфляційних втрат на підставі пункту 2 статті 625 ЦК України за період з 01.03.2018 по 03.07.2018. Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Комбінату в частині відшкодування інфляційних втрат в сумі 140,32 грн підлягають задоволенню. Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивачем на підставі пункту 5.2 Договору заявлено до стягнення з відповідача 635,76 грн пені за несвоєчасну оплату товару, нарахованої на суму наявної заборгованості та 3% на місяць від суми боргу за безпідставне користування чужими грошовими коштами в сумі 673,47 грн за період з 01.03.2018 по 03.07.2018. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовні вимоги про стягнення з покупця пені в сумі 635,76 грн та 3% на місяць від суми боргу за безпідставне користування чужими грошовими коштами в сумі 673,47 грн підлягають задоволенню в повному обсязі. Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНВЕСТ-5" в повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 4   350,90 грн основного боргу, 140,32 грн інфляційних втрат,  635,76 грн пені та 3% на місяць від суми боргу за безпідставне користування чужими грошовими коштами в сумі 673,47 грн. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНВЕСТ-5" про стягнення 5 800,45 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНВЕСТ-5" (03115, м. Київ, вул. Пушиної, буд. 23/25, 1-й поверх, ідентифікаційний код 34186906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (10025, м.Житомир, вул. Сергія Параджанова, буд.127, ідентифікаційний код 32122069) 4   350,90 грн (чотири тисячі триста п'ятдесят гривень 90 копійок) основного боргу, 140,32 грн (сто сорок гривень 32 копійки) інфляційних втрат, 635,76 грн (шістсот тридцять п'ять гривень 76 копійок) пені, 673,47 грн (шістсот сімдесят три гривні 47 копійок) 3% на місяць від суми боргу за безпідставне користування чужими грошовими коштами та  1 762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійки) судового збору. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                                                                                            В. В. ДЖАРТИ