Рішення

від 04.02.2019 по справі 911/2562/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2562/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2562/18

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради

Білоцерківтепломережа , м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мальвіна , м. Біла Церква

про стягнення 14 922,26 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мальвіна (надалі-відповідач) про стягнення 14 922,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 12 119,12 грн. та 3 % річних розмірі 2 803,14 грн. за прострочення оплати суми заборгованості, яку стягнуто на користь позивача на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 911/4106/16.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито провадження у справі № 911/2562/18, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в судовому засіданні на 19.12.2018.

Ухвалою суду від 19.12.2018 підготовче засідання у справі № 911/2562/18 відкладено на 16.01.2019.

Ухвалою суду від 16.01.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/2562/18, справу призначено до розгляду по суті на 04.02.2019.

В ході розгляду справи, відповідачем був наданий відзив на позовну заяву № 61 від 11.12.2018 та пояснення до відзиву № 62 від 11.12.2018, в яких останній заперечує проти позову та вказує на повне виконання грошового зобов'язання 20.07.2018 про що державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту і, що позивачем в свою чергу наданий невірний розрахунок позовних вимог. Крім того, 16.01.2019 через канцелярію суду відповідачем надане клопотання № 1 від 14.01.2019 щодо приєднання доказів, зокрема, лист Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 86692 від 29.12.2018 про рух коштів щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Позивачем була надана відповідь № 8 від 03.01.2019 на відзив та пояснення до відзиву, в яких позивач підтримуючи позовні вимоги вказує на правомірне звернення із позовною заявою щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати заборгованості.

В судове засідання 04.02.2019 представник позивача не з'явився, проте надав клопотання (вх. № 958/19 від 17.01.2019), в якому підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника; представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2019 проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов та поясненнях на відзив.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі № 911/4106/16 відмовлено в задоволені позовних вимог Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа до Товариства з обмеженою відповідальністю Мальвіна про стягнення заборгованості у розмірі 90272,49 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018, задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа , скасовано рішення господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №911/4106/16 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; присуджено до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Мальвіна 90 272,49 грн. заборгованості, 1 378,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 7 428,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Так, при розгляді Київським апеляційним господарським судом справи № 911/4106/16 встановлено, що у жовтні 2012 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мальвіна (споживач) укладено Договір на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 01.10.2012 № 1374 (далі - договір) предметом якого відповідно до умов договору є надання споживачеві послуг з опалення та підігріву холодної води.

Відповідно до п. 2.2 договору, теплопостачальна організація передає споживачу послуги з опалення та підігріву холодної води на межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності, схема якої наведена у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.3 договору, приймання-передача послуг з опалення та підігріву холодної води, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі послуг з опалення та підігріву холодної води. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі послуг з опалення та підігріву холодної води, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний на протязі 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін

У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акту приймання-передачі послуг з опалення та підігріву холодної води, акту звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений пунктом 2.3 даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.2.17 договору, споживач зобов'язаний до 10 числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу теплопостачальної організації підписаний акт приймання-передачі послуг з опалення та підігріву холодної води. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків.

Згідно п.п. 5.1, 5.4 договору, облік спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води проводиться по приладам обліку або розрахунковим методом із застосуванням чинних норм.

Пунктами 6.1 та 6.3 договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюються за встановленими тарифами. Оплата може здійснюватись як в готівковій так і в безготівковій формі.

Відповідно до п. 6.4 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем поставки послуг з опалення та підігріву холодної води.

При наявності заборгованості за попередні періоди, проведена споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 10.1 підписаного договору, сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання послуг з опалення та підігріву холодної води протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.

За своїм змістом вказаний догорів є тотожнім раніше укладеному договору на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 01.10.2012 року № 1374. Крім того, незмінними залишились додатки до вказаних договорів, та наведені у них відомості, що конкретизують умови договору.

При розгляді справи № 911/4106/16, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Мальвіна виконує неналежним чином умови договору, за період з січня 2014 по квітень 2016, вартість спожитих послуг у загальному розмірі 90 272,49 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачено.

При цьому, Київським апеляційним господарським судом було прийнято до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18.01.2018 № 14705/17-45 відповідно до якого за умови визнання актів приймання - передачі послуги з опалення та підігріву холодної води погодженими та підписаними, заявлений у позовних вимогах розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води №1374 від 01.10.2012 року документально підтверджується в сумі 90 272,49 грн., станом на 10.10.2016 року.

Апеляційним судом при розгляді справи № 911/4106/16 зазначено, що відповідачем було порушено положення п.п. 3.2.17, 6.4 договору, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України Про теплопостачання , ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив позивачу кошти щодо наданих послуг з постачання теплової енергії за адресою: м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 86 (магазин), внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 90 272,49 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, щодо скасування рішення господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі № 911/4106/116 та прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа до ТОВ Мальвіна задоволені повністю.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 911/4106/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Позивач зазначає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 виконана відповідачем лише 24.09.2018. Таким чином несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, зумовило нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 12 119,12 грн. та 3% річних у розмірі 2 803,14 грн. за період з 16.11.2015 по 23.09.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, керуючись ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає Договір № 1374 від 01.10.2012 на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За наданими до матеріалів даної справи документами судом встановлено, що з відповідача присуджено до стягнення грошові кошти у справі № 911/4106/16, зокрема, 90 272,49 грн. заборгованості, 1 378,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 7 428,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором № 1374 від 01.10.2012 (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 911/4106/16), вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Поруч з цим, надаючи відзив на позов (вх. № 34413/18 від 13.12.2018), пояснення до відзиву (вх. № 34410/18 від 13.12.2018) та клопотання про приєднання доказів (вх. № 877/19 від 16.01.2019), відповідач вказує на невірний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки погашення заборгованості відповідача перед позивачем здійснено ще 05.07.2018, а не як вказує позивача - 24.09.2018.

Так, відповідачем був наданий лист Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 86692 від 29.12.2018 про рух коштів щодо стягнення з відповідача заборгованості, з якого вбачається, що державним виконавцем звернено стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку боржника, зокрема, за платіжним дорученням № 1953 від 04.07.2018 у розмірі 9 188,00 грн., за платіжним дорученням № 1957 від 05.07.2018 у розмірі 82 580,46 грн.

Тобто, із вказаного листа Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 86692 від 29.12.2018 вбачається погашення заборгованості відповідачем 05.07.2018.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням вірного періоду, зокрема, з 16.11.2015 по 04.07.2018, дійшов висновку про часткове задоволення вимог в розмірі 11 562, 43 грн. інфляційних втрат та 2 567,82 грн. 3 % річних.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мальвіна (09100, Київська область, м. Біла Церква, бул. Олекандріївський, 86, код ЄДРПОУ 19426240) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) 11 562 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2 567 (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 82 коп. 3 % річних та 1 668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 48 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 21.02.2019.

Суддя О.О. Христенко