Постанова

від 21.02.2019 по справі 208/8698/15-а (2-а/208/28/16)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №208/8698/15-а (2-а/208/28/16)

адміністративне провадження №К/9901/13564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 208/8698/15-а (2-а/208/28/16)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЄВРАЗ ЮЖКОКС" на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, прийняту 23 лютого 2016 року у складі судді Івченко Т.П. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Туркіної Л.П., суддів - Дурасової Ю.В., Коршуна А.О.,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, в якому просило: визнати дії Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради щодо визначення розміру збитків, заподіяних Дніпродзержинській міській раді при використанні ПАТ ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС земельної ділянки по вул. ім. В.В. Щербицького, 1 для фактичного розміщення залізниці загальною площею 4,1893 га, та оформлення акту комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпродзержинській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельної ділянки від 14 серпня 2015 року протиправними; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 204 від 28 жовтня 2015 року в частині затвердження акта комісії про визначення розміру збитків, заподіяних Дніпродзержинській міській раді від 14 серпня 2015 року, відносно визначення збитків ПАТ ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС в розмірі 747154,94 грн.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди встановили, що відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 29 квітня 2005 року № 531-18-ІV Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення ВАТ БАГЛІЙКОКС для фактичного розміщення залізниці надано земельну ділянку загальною площею 4,1893 га, яка розташована за адресою вул. ім. В.В. Щербицького, 1, також було зазначено про необхідність укладення договору оренди та затверджено право користування зазначеною земельною ділянкою.

Між ВАТ Баглійкокс та Дніпродзержинською міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки № 02775 від 24 листопада 2005 року (далі - Договір) для фактичного розміщення залізниці загальною площею 4,1893 га, кадастровий номер 1210400000:03:030:0068.

Державна реєстрація Договору проведена 24 листопада 2005 року за № 02775.

Крім того, 22 жовтня 2015 року між ПАТ ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС та Дніпродзержинською міською радою укладено Додаткову угоду № 7334 до Договору, відповідно до умов якої строк дії Договору подовжено до 28 серпня 2025 року.

14 серпня 2015 року комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, утвореною відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 07 лютого 2005 року № 84 Про утворення комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам , складено акт про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, ПАТ ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС у зв'язку з користуванням земельною ділянкою по вул. ім. В.В.Щербицького, 1 в розмірі 747154, 94 гривень.

Зазначений акт від 14 серпня 2015 року було затверджено Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 204 від 28 жовтня 2015 року.

Вказане рішення оскаржене позивачем з підстав його прийняття з порушенням вимог чинного законодавства з посиланням на те, що ст. 156 Земельного кодексу України не передбачено відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у разі не оформлення правовстановлюючих документів на землю, а міська рада не наділена повноваженнями встановлювати нові підстави для відшкодування збитків власнику землі.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

З висновками судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не можна погодитись з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача при ухваленні рішення щодо затвердження розміру визначених збитків, завданих позивачем як землекористувачем.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Виконком, вважаючи, що ПАТ завдало органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Водночас частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Оспорюваним рішенням Виконкому, зокрема, затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих ПАТ внаслідок користування земельною ділянкою, а також доручено Департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради у разі несплати боржником коштів згідно з актом забезпечити проведення претензійно-позовної роботи.

Ураховуючи наведене, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Виконкому. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних правових наслідків для ПАТ, тому не може порушувати його права чи інтереси.

Рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для ПАТ, тому воно не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

З аналогічних міркувань виходила і Велика Палата Верховного Суду, при винесенні постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЄВРАЗ ЮЖКОКС" задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасувати.

Провадження в справі № 208/8698/15-а (2-а/208/28/16) за позовом Публічного акціонерного товариства " ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду