Рішення

від 20.02.2019 по справі 914/1900/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Справа №914/1900/18

Господарський суд Львівської області в складі судді Гоменюк З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» , м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу №207, м.Львів

про стягнення 47 099,20 грн.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Житлово-будівельного кооперативу №207 про стягнення 47099,20 грн. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді (з яких 28547,13 грн. - основного боргу, 4966,42 грн. - пені, 10794,12 грн. - втрат від інфляції та 2791,53 грн. 3% річних.)

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 р. суд залишив без руху позовну заяву ЛМКП Львівтеплоенерго та надав позивачу строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 05.11.2018 р. прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2018 р.

Ухвалою суду від 03.12.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 22.01.2019 року.

Ухвалою суду від 22.01.2019 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено 04.02.2019 р.

Судове засідання 04.02.2019 р. не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П. Ухвалою суд від 13.02.2019 р. розгляд справи по суті призначено на 20.02.2019 р.

Відводів судді та секретарю судового засідання не заявлено.

Представник позивача у судове засідання 20.02.2019 р. не з'явився, проте у попередніх судових засіданнях вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, в обґрунтування заявлених вимог посилався на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати за надані послуги, у встановлені договором та чинним законодавством строки, просить стягнути з відповідача 28547,13 грн. - основного боргу , 10794,12 грн. - втрат від інфляції, 2791,53 грн. - 3% річних за користування коштами, 4966,42 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на адресу суду не направив, причини відсутності не повідомив, поштові конверти, надіслані за юридичною адресою відповідача повернуті засобами поштового зв'язку до суду із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, участі представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав, інших заяв, клопотань не заявляв. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за участю представників, що з'явилися.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.09.2002 р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Житлово-будівельним кооперативом №207 укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 2979/А, відповідно до умов якого енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

16.07.2007 р. та 23.09.2003 р. сторонами укладено додаткові угоди до договору №2979/А від 11.09.2002 р. у якій сторонами додаток №1 до договору №2979/А викладено в новій редакції (додаток №1 до додаткових угод) і, зокрема, погоджено чинність зобов'язання, що випливають з даної угоди - 24.11.2006 р.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року, відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Згідно з п.п.6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Приписами п.7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, проте відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати теплової енергії не виконав, в результаті чого за період 01.09-30.11.2015 р. виникла заборгованість в розмірі 28547,13 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем, відповідно до п.7.2.3. договору, нараховано пеню у розмірі 4966,42 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 10794,12 грн. і 3 % річних в розмірі 2791,53 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу наданих послуг з розподілу природного газу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями п.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №2979/А від 11.09.2002 р., за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних відповідачу обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦКУ та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.п.6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Cудом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати теплової енергії виконав не в повному обсязі (заборгованість станом на 01.08.2015 р. становила 41359,12 грн., у серпні 2015 р. позивачем здійснено постачання теплової енергії на суму 15738,15 грн., оплачено відповідачем 9540,00 грн., у вересні 2015 р. - 18689,86 грн., оплачено - 15200,00 грн., в жовтні 2015 р. погашено заборгованість на суму 18300,00 грн, в листопаді 2015 р. погашено 4200,00 грн. заборгованості), відтак заборгованість відповідача із врахуванням останньої оплати 4200,00 грн. боргу в листопаді 2015 р. становить 28547,13 грн.

Оскільки відповідач доказів погашення боргу суду не надав, заперечення щодо позовних вимог на адресу суду не направив, таким чином позовні вимоги про стягнення 28547,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за зобов'язаннями, які виникли у жовтні 2015 року нараховані позивачем з 26 числа відповідного місяця. Однак, з огляду на те, що 25 число місяця, наступного за місяцем постачання теплової енергії у жовтні 2015 року, припало на неділю, відтак останнім днем виконання зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, поставленої у вересні 2015 р. було 26.10.2015 р.

Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків, моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання суд вважає, що стягненню підлягає заявлені позивачем 10794,12 грн. втрат від інфляції та 2791,53 грн. 3% річних.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положенням ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Суд здійснивши перерахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства дійшов висновку, що розмір пені, заявлений позивачем обгрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №18524 від 04.10.2018 р. на суму 1762,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №207 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20850396) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 28547,13 грн. основного боргу, 10794,12 грн. - втрат від інфляції, 2791,53 грн. - 3% річних, 4966,42 грн. - пені та 1762,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 22.02.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.