Постанова

від 21.02.2019 по справі 821/3918/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №821/3918/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСелянського фермерського господарства Аліса на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року (суддя С.І. Циганій) та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (колегія у складі суддів: Т.М. Танасогло, А.В. Бойко, О.В. Яковлєв) у справі№ 821/3918/13-а за позовомНовокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області доСелянського фермерського господарства Аліса проприпинення юридичної особи, ВСТАНОВИВ:

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області 14 жовтня 2013 року звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила припинити юридичну особу Селянського фермерського господарства Аліса (далі - СФГ Аліса ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) з 2012 року не подає до податкової інспекції податкових декларацій та інших документів фінансової звітності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позов задоволено. Припинено юридичну особу - Селянське фермерське господарство Аліса , ідентифікаційний код 19234373.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог з підстав неподанням відповідачем податкових декларацій та документів фінансової звітності до органу доходів і зборів більше одного року та відсутності заборгованості перед бюджетом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу до Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СФГ Аліса є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Великоолександрівському відділенні Новокаховської ОДПІ від 12 квітня 1992 року за №259.

Станом на 01 вересня 2013 року у відповідача податковий борг відсутній, що підтверджується довідкою від 18 вересня 2013 року за №204/9.

Зі змісту акта-довідки від 18 вересня 2013 року, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що відповідач не подає до податкової інспекції податкових декларацій, розрахунків та бухгалтерської звітності з 2012 року.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким передбачено, що у межах здійснення контрольних функцій органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців (абзац 2 пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України).

Ці повноваження з врахуванням норм Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 33, абзацу 4 частини 2 статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності; юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням; підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідно до пункту 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2010 року № 979, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду з позовною заявою про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи.

У відповідності до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

В силу статті 34 Податкового кодексу України податковим періодом може бути: календарний рік; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Відповідно до статті 49, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період.

Отже, встановлюючи факт неподання відповідачем податкових декларацій та документів фінансової звітності до органу доходів і зборів більше одного року, що підтверджено актом-довідкою податкової інспекції від 18 вересня 2013 року, та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для припинення юридичної особи СФГ Аліса .

Окрім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що доводи СФГ Аліса стосовно спеціального порядку припинення його діяльності є необгрунтованими, оскільки фермерські господарства насамперед є юридичними особами, які на протязі зайняття господарською діяльністю повинні дотримуватись вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Аліса залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду