Постанова

від 21.02.2019 по справі 812/742/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа №812/742/16

адміністративне провадження №К/9901/18826/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/742/16

за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відділ Держгеокадастру), Станично-Луганської райдержадміністрації в особі відділу містобудування, архітектури, ЖКГ і будівництва, треті особи: Станично-Луганська селищна рада, Державне підприємство (далі - ДП) Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство , про визнання неправомірними, скасування висновків та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ханової Р.Ф., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати неправомірними та скасувати висновки від 11 квітня 2014 року №547 відділу Держземагенства та від 14 квітня 2014 року №128 відділу містобудування, архітектури, ЖКГ і будівництва Станично-Луганської райдержадміністрації про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 600 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) землевпорядна фірма Геобудпроект на підставі рішення Станично-Луганської селищної ради від 21 листопада 2013 року №28/128 і за договором зі ОСОБА_2 від 05 грудня 2013 року №127/13;

- зобов'язати відділи Держгеокадарстру, містобудування, архітектури, ЖКГ і будівництва Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області погодити проект землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 600 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розроблений TOB землевпорядна фірма Геобудпроект на підставі рішення Станично-Луганської селищної ради від 21 листопада 2013 року №28/128 і за договором зі ОСОБА_2 від 05 грудня 2013 року № 127/13.

Позов обґрунтовано тим, що обидва висновки не відповідають вимогам та положенням частин п'ятої, сьомої та восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки вони не містять норми Закону та підзаконних актів із землеустрою, а також містобудівної документації смт Станиця Луганська, яким не відповідає проект. Посилання відділу Держземагенства на відомості статистичної звітності за формою 6-зем, відповідно до якої земельна ділянка АДРЕСА_1 перебуває у складі лісових земель, безпідставне, тому що ці відомості не відповідають дійсності.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2016 року задовольнив позовні вимоги.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка відповідно до державної статистичної звітності форми 6-зем враховується у шифрі 97 Землі загального користування . З урахуванням положень статті 19 ЗК України та Класифікації видів цільового призначення земель Землі загального користування відносяться до категорії ж - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що виключає їх можливе віднесення до категорії е - землі лісогосподарського призначення. Зазначений висновок суду підтверджується інформацією Державного підприємства Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство , що спірна земельна ділянка до земель лісогосподарського призначення не відноситься.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою 26 грудня 2016 року змінив постанову суду першої інстанції, виклавши третій абзац її резолютивної частини в такій редакції: Зобов'язати відділ Держгеокадастру у Станично-Луганському районі Луганської області та Станично-Луганську райдержадміністрацію в особі відділу містобудування, архітектури, ЖКГ і будівництва розглянути проект землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розроблений TOB землевпорядна фірма Геобудпроект на підставі рішення Станично-Луганської селищної ради №28/128 від 21.11.2013 року і за договором зі ОСОБА_2 № 127/13 від 05.12.2013 року з метою його погодження .

В решті постанову суду першої інстанції - залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належних доказів віднесення спірної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення відповідачем не надано, тому погодився з рішенням суду першої інстанції стосовно протиправності спірних Висновків відповідачів.

Разом з цим апеляційний суд не погодився із обраним позивачем та погодженим судом першої інстанції способу відновлення порушеного права, оскільки вирішення спору у спосіб щодо спонукання надати належні Висновки не узгоджується із дискреційними повноваженнями органу, оскільки означає підміну функцій органу судом.

12 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, тим, що обраний спосіб захисту прав як зобов'язання відповідачів погодити проект землеустрою не є втручанням в їх дискреційні повноваження, оскільки частиною шостою статті 186-1 ЗК України передбачена лише єдина підстава для відмови в погодженні проекту - невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації землеустрою або містобудівної документації і у відповідачів відсутня можливість вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Станично-Луганської селищної ради від 26 жовтня 1999 року № 301 земельна ділянка площею 1000 кв.м., яка розташована по вул. Заречна напроти будинку НОМЕР_1, надана в тимчасове користування без права на будівництво, для городництва ОСОБА_3 (батько позивача) (а. с.14).

Рішенням двадцять другої сесії шостого скликання від 28 грудня 2012 року №22/80 селищна рада, розглянувши заяву ОСОБА_2 від 13 грудня 2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відмовила в задоволенні клопотання у зв'язку з непридатністю земельної ділянки за цільовим призначенням (а. с. 15).

Листом від 09 січня 2013 року № 29 селищна рада повідомила позивача про те, що земельна ділянка визнана непридатною для будівництва житлового будинку, у зв'язку з розміщенням на ній котловану (а. с. 17).

Рішенням двадцять восьмої сесії шостого скликання від 21 листопада 2013 року № 28/128 Станично-Луганська селищна рада, розглянувши чергову заяву ОСОБА_2 від 04 листопада 2012 року, задовольнила її клопотання частково:

- надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за умови пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури смт. Станиця Луганська.

Цим рішенням ОСОБА_2:

- зобов'язано укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури смт. Станиця Луганська;

- дозволено замовити в землевпорядній організації проект із землеустрою щодо відведення в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із складу земель житлової та громадської забудови населеного пункту смт. Станиця Луганська та протягом 6-х місяців з дня прийняття даного рішення подати його на затвердження до селищної ради;

- зобов'язано при розробці названого проекту провести погодження з відповідними службами схеми водовідведення та виконати водовідведення на місцевості відповідно до проекту для створення безпечних умов мешканцям вулиці Зарічна в паводковий період (а.с.16).

На виконання вищезазначеного рішення позивачем укладено договір від 02 грудня 2013 року № 187 із Станично-Луганською селищною радою про пайову участь у розвитку інфраструктури смт. Станиця Луганська (а.с.21), замовлено та розроблено проект водовідведення 1312-0412-13н-01Д (а.с.25-34), проектна організація TOB Землевпорядна фірма Геобудпроект розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 35-48).

Відповідно до положень статті 186-1 ЗК України, TOB Землевпорядна фірма Геобудпроект 11 квітня 2014 року подала розроблений нею проект відділу Держземагенства, а копію проекту - відділу містобудівництва, архітектури, ЖКГ і будівництва Станічно-Луганської райдержадміністрації, для погодження.

За результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_2 відділ Держземагенства надав висновок від 11 квітня 2014 року № 547 про відмову в погодженні проекту, з огляду на те, що згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) дана земельна ділянка перебуває у складі земель загального користування і врахована чагарниками,- лісові землі. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками вилучення і передача лісових земельних ділянок у власність або в оренду із зміною цільового призначення заборонена (а.с.50-51).

Відділ містобудування, архітектури, ЖКГ та будівництва Станично-Луганської районної держадміністрації, розглянувши клопотання ТОВ Геобудпроект , надав висновок від 14 квітня 2014 року вих. № 128 про відмову в погодженні проекту землеустрою з тих самих підстав, що і відділ Держземагенства (а.с.52).

З названими висновками розробник проекту повернув проект у травні 2014 року.

Згідно повідомлення № 424 від 10 червня 2014 року голови Станично-Луганської селищної ради на запит адвоката названа земельна ділянка згідно проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту смт. Станиця Луганська, розташована на території, яка за даними земельного кадастру враховується в Станично-Луганської селищній раді, вулицю Зарічну віднесено до житлової забудови населеного пункту смт. Станиця Луганська (а.с.66).

Згідно довідки від 11 червня 2014 року № 347 державного підприємства Станинно-Луганське досвідне лісомисливське господарство ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до державного лісового фонду України Державного підприємства Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство (а.с.67).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Спірним питання у даній справі є правомірність висновків відповідачів про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (частини перша та друга статті 186-1 ЗК України).

Частиною четвертою статті 186-1 ЗК України визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Відповідачами вирішено питання щодо погодження (не погодження) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, поданий його розробникам, відповідно до частин першої та другої статті 186-1 ЗК України, тобто в межах наданих їм повноважень.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою стали, по-перше, довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) згідно якої, дана земельна ділянка перебуває у складі земель загального користування і врахована чагарниками, - лісові землі; по-друге, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , згідно якого, вилучення і передача лісових земельних ділянок у власність або в оренду із зміною цільового призначення заборонена.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що статтею 19 ЗК України визначені категорії земель.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами другою та третьою статті 54 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) передбачено, що основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Згідно з частиною другою статті 49 ЛК України Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1011/18306 затверджена Класифікація видів цільового призначення земель.

1.1. Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до ЗК України, Закону України Про землеустрій та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224.

1.2. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

1.3. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

1.4. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Розділом II КВЦПЗ визначені коди КВЦПЗ, які містять назви розділів та секцій з розшифруванням відповідної назви.

У вказаному Розділі в наявності роздільні секції:

Секція H - Землі лісогосподарського призначення з відповідним призначенням (землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, крім земель, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів, а також земель, зайнятих окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках)

Відповідно до КВЦПЗ, до земель загального користування відносяться землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування.

Шифр 97 відноситься до Секція В, 02 - Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва).

З довідки, яка стала підставою для відмови у затвердження проекту землеустрою вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та відводиться позивачу, враховується у розділі І, ІІ форми 6-зем, а саме, у шифрі 97 Землі загального користування графа 28 Чагарники .

Отже, ця довідка не визначає дану земельну ділянку, як лісові землі, що спростовує посилання відповідача на неї, як підставу для відмови в узгодженні проекту землеустрою саме за ознакою виду цільового призначення цієї землі.

А з урахуванням положень статті 19 ЗК України та КВЦПЗ та встановлених у справі обставин, земельна ділянка щодо якої виник спір, не віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення.

Отже правильними є рішення судів попередніх інстанцій стосовно протиправності оспорюваних висновків відповідачів.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідачів розглянути проект землеустрою з метою його погодження.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оспорюваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі № 812/742/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду