Ухвала

від 21.02.2019 по справі 5023/8036/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"21" лютого 2019 р.Справа № 5023/8036/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за заявою ТОВ "Азовекотехнологія", м.Маріуполь до ТОВ "Різорса", м. Харків про та в межах справи визнання банкрутом клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна за участю сторін: ліквідатор - ОСОБА_2,

пр-к Київської ОДПІ м. Харкова - ОСОБА_3 (дов. від 08.08.18 р.),

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 05.12.2012 р. визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Різорса" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру у відповідності до приписів ст.ст. 22-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.13 р. Ухвалою суду від 07.10.13 р. звільнено ліквідатора ОСОБА_1 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2, зобов'язавши його завершити ліквідаційну процедуру.

До господарського суду надійшла заява ліквідатора, в якій він просить суд надати згоду на реалізацію майна ТОВ "Різорса", а саме: Електрогідравлічного пресу HSM VK 4212, SERIEN - Nr.: 280139176 V, MASCH.-Nr.: 6647P02189, BAUJAHR - 2--07, що знаходиться у заставі АТ КБ "ПриватБанк" та є предметом забезпечення відповідно до договору застави №б/н від 26.06.2008 р. на відкритих торгах у формі аукціону за початковою вартістю, яка відповідно до звіту про оцінку майна №6/07/2018 складає 287810,00 грн. Ухвалою суду від 04.02.19 р. дану заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні, зобов'язавши заставного кредитора ПАТ "ПриватБанк" надати суду відзив на заяву ліквідатору.

ПАТ КБ "ПриватБанк" вимог ухвали суду не виконав, відзив на заяву ліквідатора не надав, в судове засідання не з'явився.

Згідно з п.3.9.2. Постанови ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо ухвалу, в якій зазначено час та місце такого засідання, надіслана сторонам у відповідному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в зв'язку з чим суд розглядає заяву ліквідатора по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, заслухавши пояснення ліквідатора та кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ліквідатора з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 р., положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що згідно п.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство), продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду, суд призначив заяву ліквідатора до розгляду в судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор звертався до заставного кредитора про надання дозволу на реалізацію майна, що є предметом застави, проте банк у відповідь на запит ліквідатора погодив продаж майна ТОВ "Різорса" у складі цілісного майного комплексу з початковою вартістю у розмірі сукупності визнаних вимог кредиторів без зниження початкової вартості на аукціоні, та зазначив, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не погоджує проведення повторного та другого повторного аукціону з продажу майна банкрута у складі цмк.

Ліквідатором після отримання відповіді банку, укладено договір з Товарною біржею "Ресурс-Інформ" про проведення відкритих торгів у формі аукціону, проте аукціон, призначений на 31.07.2018 р. не відбувся, в зв'язку з відсутністю заяв від учасників на участь в аукціоні.

14.06.2018 р. ліквідатор направив запит ПАТ КБ "ПриватБанк" про надання згоди на реалізацію електрогідравлічного пресу на повторному та другому повторному аукціоні. На що, банк у відповідь просив ліквідатора здійснити оцінку заставного майна банкрута і лише після цього звернутись до банку за погодженням його реалізації.

На виконання приписів ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.13 р. ліквідатором здійснено оцінку майна банкрута та направлено до банку знову запит на погодження реалізації майна банкрута разом зі звітом про оцінку майна. Втім, відповіді на свій запит від 10.10.18 р. ліквідатор станом на сьогодні так і не отримав.

Згідно з ч.3 ст. 57 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.11.2011р. (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Проте, врахування цієї норми Закону про банкрутство можливо лише в разі системного застосування інших приписів статей розділу ІІІ Закону про банкрутство, що регулює ліквідаційну процедуру в редакції до 19.01.13 р. та після 19.01.13 р.

Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство передбачається, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство, в зв'язку з чим майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

У відповідності до ст. 43 Закону про банкрутство визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Вказане вище кореспондується з ч.1 ст. 57 Закону про банкрутство, відповідно до якої визначено, що початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Як свідчать додані до справи ліквідатором документи, вартість електро-гідравлічного пресу, що знаходиться в заставі банку, на вимогу банку було визначено із залученням суб'єкта оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» .

Згідно з ст. 12 цього Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Звіт від 09.07.2018р. про незалежну оцінку вищевказаного обладнання банкрута був виготовлений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 та наданий ліквідатором суду.

Таким чином, вартість вказаного вище обладнання банкрута була визначена за допомогою незалежного суб'єкта оціночної діяльності, що не є заінтересованою особою стосовно банкрута та його кредиторів, і на час розгляду заяви ліквідатора, порушень при визначенні вартості майна банкрута судом не встановлено.

Законом про банкрутство в редакції до 19.01.13 р. визначено, що під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Як було зазначено раніше, ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство визначає, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство, в зв'язку з чим майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Зазначені приписи Закону про банкрутство, кореспондується з абз. 2 ч.2 ст. 26 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.13 р., в якій визначено, що задоволення вимог заставодержателя здійснюється першочергово.

Вимогами Закону про банкрутство не встановлено обов'язку ліквідатора отримувати згоду заставного кредитора на проведення повторного та другого повторного аукціону. Згода надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника, в тому числі на проведення окремого аукціону.

Встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу та порядку її зниження, визначаються безпосередньо самим ліквідатором банкрута у відповідності до вимог Закону.

Крім того, Закон про банкрутство не передбачає обов'язку ліквідатора визначати граничну межу продажу, до якої може бути знижено початкову вартість, в тому числі і за вимогою заставного кредитора щодо продажу майна банкрута, яке перебуває в його заставі.

Одночасно слід зазначити, що ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами лише у разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося (ч. 5 ст. 44 Закону). При цьому ліквідатор має забезпечити продаж майна банкрута як ЦМК в рамках первісного аукціону, повторного та другого повторного аукціонів.

При цьому, у разі відсутності осіб, бажаючих взяти участь у другому повторному аукціоні, організатор аукціону визнає його таким, що не відбувся, у зв'язку з чим ліквідатору банкрута необхідно вжити заходів щодо зміни характеристик лота, що виставлявся на продаж на другому повторному аукціоні, та доручити організатору аукціону розпочати його реалізацію з першого аукціону.

Встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням Закону, зокрема викладеним в абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, яким встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, в будь-якому разі здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство стосовно відсутності згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута на повторному та другому повторному аукціоні викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 903/481/16, від 29.03.2018 у справі № 904/3719/15, від 26.04.2018 у справі № 18/1355/12, від 17.05.2018 у справі № 915/220/14, від 17.05.2018 у справі № 905/3594/15, від 03.07.2018 у справі № 904/10898/16, від 11.07.2018 у справі № 11/5025/46/12, від 04.09.2018 р. у справі №904/10897/16.

Отже, в ліквідаційній процедурі, за відсутності згоди заставного кредитора, господарський суд за заявою ліквідатора лише надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі (іпотеці), а ліквідатор у відповідності до приписів ст.ст. 44, 49-76 Закону про банкрутство (в редакції після 19.01.13 р.) здійснює оцінку майна банкрута, що є предметом забезпечення та здійснює його продаж для задоволення вимог заставного кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання ліквідатора підлягає частковому задоволенню, а майно банкрута підлягає продажу у відповідності до приписів Закону про банкрутство.

Керуючись п.1.1 Прикінцевих положень, ст.ст. 42, 57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.13 р.), ст.ст. 22-34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.13 р.), ст.ст. 202, 233-234, ч. 4 ст. 236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Надати згоду на реалізацію майна ТОВ "Різорса", а саме: Електро-гідравлічного пресу HSM VK 4212, SERIEN - Nr.: 280139176 V, MASCH.-Nr.: 6647P02189, BAUJAHR - 2--07, що знаходиться в заставі АТ КБ "ПриватБанк" та є предметом забезпечення відповідно до договору застави №б/н від 26.06.2008 р.

2. Ухвалу направити ліквідатору, ПАТ КБ "ПриватБанк".

3. В решті вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 21.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_5