Постанова

від 21.02.2019 по справі 140/611/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 140/611/18

Провадження № 22-ц/801/322/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 рокуСправа № 140/611/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів: Шемети Т. М., Зайцева А. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю

НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - адвокатом Богословським С. В., на рішення Немирівського районного суду Вінницької області, ухвалене 25 жовтня 2018 року під головуванням судді Алексєєнка В. М. в м. Немирові Вінницької області (дата складання повного тексту рішення відсутня) у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ про визнання недійсним договору оренди землі, -

встановив:

05 березня 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Богословський С. В. звернувся в її інтересах з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ (далі ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ ), за яким просив визнати недійсними договір оренди № 22 від 18 березня 2008 року земельної ділянки, площею 4,3422 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території c. Обідне Ковалівської територіальної громади Немирівського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ , та договір оренди № 90 від 18 березня 2008 року земельної ділянки, площею 4,3422 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої на території c. Обідне Ковалівської територіальної громади Немирівського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ .

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3 набула зазначені земельні ділянки у власність внаслідок спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 та смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_6 Тоді ж їй стало відомо, що за договорами № 22 та № 90 від 18 березня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6. передали ці ділянки в оренду ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ строком на 10 років. 16 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі, за якими замінено сторону орендодавця з померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ОСОБА_3 У зв'язку із укладенням додаткових угод ОСОБА_3 довідалась про порушення її прав через відсутність істотної умови договорів оренди землі - строку їх дії, оскільки договори було зареєстровано в Немирівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК лише 13 грудня 2010 року.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори оренди землі є укладеним з моменту підписання його сторонами, з державною реєстрацією договору закон пов'язує набрання ним чинності - набуття сторонами прав і обов'язків за договором, а тому підстав вважати, що на момент укладення оспорюваних договорів сторонами не були визначені його істотні умови, встановлені статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV Про оренду землі , у чинній на час їх укладення редакції, не має.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Богословський С. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ті ж самі обставини, що й у позовній заяві.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ укладено договір оренди № 22 земельної ділянки, площею 4,3422 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території С. Обідне Ковалівської територіальної громади Немирівського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Немирівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 13 грудня 2010 року. Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладено строком на 10 років (а. с. 48).

18 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ укладено договір оренди № 90 земельної ділянки, площею 4,3422 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої на території С. Обідне Ковалівської територіальної громади Немирівського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Немирівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 13 грудня 2010 року. Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладено строком на 10 років (а. с. 49).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а земельну ділянку успадкувала її дочка ОСОБА_3 (свідоцтво про право на спадщину за законом на а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6. Земельну ділянку успадкувала його дружина ОСОБА_3. (свідоцтво про право на спадщину за законом на а. с. 16)

16 листопада 2016 року ОСОБА_3 та ТОВ НЕМИРІВЛАТІНВЕСТ уклали додаткові угоди до договорів оренди землі № 22 та 90 від 18 березня 2008 року, за якими у зв'язку із переходом права власності на земельні ділянки замінили сторону орендодавця на правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6. ОСОБА_3, решта умов договорів залишились незмінними (пункт 3 кожної додаткової угоди) (а. с. 9, 14).

Підставою недійсності правочину є, зокрема невідповідність його змісту актам цивільного законодавства в момент вчинення правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України)).

Згідно зі статтею 13 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV Про оренду землі (далі Закон N 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частин першої та другої статті 15 Закону N 161-XIV, у редакції чинній на час укладення оспорюваного договору, однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Отже, підставою недійсності правочину, зокрема договору оренди землі є його невідповідність чинним на момент укладення договору актам цивільного законодавства, в тому числі відсутність зазначення строку дії договору, як однієї з істотних його умов, встановлених законом.

При цьому, Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року, справа № 6-643цс16, зокрема зазначив, що учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановлену форму. Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

До правовідносин, що виникли до 1 січня 2013 року, Верховний Суд України висловив таку ж правову позицію 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, згідно з якою за змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Верховний Суд України, виклавши зазначену позицію, фактично розвів у часі момент укладення договору та момент набрання ним чинності. Про таке ж розмежування йдеться і в постановах від 18 грудня 2013 року, справа № 6-127цс13, 19 лютого 2014 року, справа № 6-162цс 13, в яких Верховний Суд України підтвердив вище зазначену позицію та конкретизував, зробивши такі правові висновки:

1) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений;

2) після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності;

3) цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Таким чином, встановивши, що на момент підписання договорів оренди землі, тобто в момент їх укладення, сторони досягли згоди щодо усіх, передбачених статтею 15 Закону N 161-XIV, у редакції чинній на час укладення оспорюваних договорів, істотних умов договору оренди землі, в тому числі і щодо строку їх дії (визначивши у пункті 3.1., що договори укладено на 10 років), суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про відсутність підстав недійсності зазначених договорів.

Натомість, доводи як позовної заяви, так і апеляційної скарги вказують на те, що між сторонами фактично виник спір щодо припинення договорів оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - адвокатом Богословським С. В. залишити без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст постанови складено 21 лютого 2019 року)

Суддя-доповідач /підпис/ О. С. Панасюк

Судді: /підпис/ Т. М. Шемета

/підпис/ А. Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом О. С. Панасюк