Рішення

від 19.02.2019 по справі 902/736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "19" лютого 2019 р.          Cправа № 902/736/18   Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" (вул.Текстильна, буд. 38, офіс б/н, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46016; вул. Івана Мазепи, буд. 89, офіс 52, м. Житомир, 10030)       до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНЕ ПОДІЛЛЯ" (вул. Стеценка, буд. 75-А, офіс 31, м. Вінниця, 21000; вул. Леніна, буд. 284. офіс 201, м. Шаргород, Вінницька область, 23500)      про стягнення  55854, 75 грн. За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В. Представники сторін позивача: не з'явився; відповідача: не з'явився.                                                                                                                                                                                  В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" звернулося в Господарський суд Вінницької області із подовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНЕ ПОДІЛЛЯ" про стягнення 52381, 23 грн., з яких: 24 608, 88 грн. – основний борг, 17 377, 64 грн. – пеня, 1772, 00 грн. – 3% річних, 8622, 71 грн. – інфляційні втрати  за період 22.07.2016 р. - 10.09.2018 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 24/Р від 25.03.2016р. в частині проведення розрахунків за отриману продукцію. Ухвалою від 19.11.2018 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/736/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.12.2018 р. 17.12.2018 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 14.12.2018 р. про збільшення позовних вимог, оскільки заява надіслана без електронного цифрового підпису, то остання не може вважатися офіційною і не взята судом до уваги. Ухвалою від 17.12.2018 р. було відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження до 16.01.2019 р. 18.12.2018 р. від позивача до суду надійшла заява від 14.12.2018 р. про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 55854, 75 грн., з яких: 24 608, 88 грн. – основний борг, 19758, 21 грн. – пеня, 1970, 00 грн. – 3% річних, 9517, 66 грн. – інфляційні втрати за загальний період 22.07.2016 р. – 17.12.2018 р. окремо по кожній накладній. У вказаній заяві позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Судове засідання, призначене на 16.01.2019 р. не відбулося в зв'язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному. 17.01.2019 р. на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2018 р. від позивача надійшли пояснення від 14.01.2019 р. разом з доданими документами. У вказаних поясненнях окрім іншого позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Ухвалою суду від 25.01.2019 р. було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження на 19.02.2019 р. На визначену судом дату – 19.02.2018 р. в судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду позивач був повідомлений належним чином, що стверджується поштовим повідомленням. Окрім того, в позовній заяві, в заяві від 14.12.2018 р., в письмових поясненнях від 14.01.2019 р. позивач просив суд розглянути справу без участі представника позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, відзиву на позовну заяву суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 25.01.2019 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією. Разом з тим, станом на час розгляду справи, ухвала суду від 25.01.2019 року                  надіслана на адресу відповідача - вул. Леніна, буд. 284. офіс 201, м. Шаргород, Вінницька область, 23500 повернута відділенням зв'язку до суду із зазначенням                  причини повернення - "Неправильно зазначена адреса одержувача". Ухвала суду від 25.01.2019 року, яка надсилалася на юридичну адресу відповідача, зазначену в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань - вул. Стеценка, буд. 75-А, офіс 31, м. Вінниця, 21000, станом на 19.02.2019 р. до суду не повернулася. Згідно відомостей, отриманих в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті підприємства "Укрпошта" в результаті відстеження поштового відправлення за номером, надіслана на адресу відповідача ухвала суду від 25.01.2019 року на адресу: вул. Стеценка, буд. 75-А, офіс 31, м. Вінниця,  не вручена адресату під час доставки: "інші причини". Окрім того, попередні ухвали, які надсилалися відповідачу на адресу: вул. Стеценка, буд. 75-А, офіс 31, м. Вінниця, поверталися до суду із відмітками: "За закінченням терміну зберігання", "адресат за адресою не знаходиться". Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці представників сторін в судове засідання враховується наступне. Пунктами 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України           встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з - поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню. За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні. При цьому, ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами. Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.3 ч.1 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів. Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Крім того, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду справи. У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, в сукупності зі змістом позовної заяви, суд приймає до розгляду останню, з огляду на  наступне. Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). За вказаних обставин, подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви, нова ціна позову складає 55 854, 75 грн. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 25.03.2016р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" (в договорі – «Постачальник») та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочне Поділля" (в договорі  - «Покупець») укладено договір поставки №24/Р, відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві пластикові відра (далі - продукція), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її. Найменування, асортимент продукції вказуються в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних (п.1.2. договору). За п.2.1. договору кількість продукції зазначається у видаткових накладних, які супроводжують товар. Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором і є його невід'ємною частиною. Ціна на продукцію може бути переглянута постачальником у разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що постачальник попередньо повідомляє покупця за 10 календарних днів. За відсутності підписаного сторонами протоколу узгодження договірної ціни ціна на продукцію вважається узгодженою з моменту підписання видаткових накладних. Згідно п.3.2. договору розрахунки за продукцію покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний в договорі, на умовах відтермінування платежу строком на 7 календарних днів. Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на рахунок постачальника (п.3.3. договору). Поставка продукції здійснюється впродовж 14 календарних днів від дня отримання письмового замовлення від покупця на електронну адресу постачальника (п.4.2. договору). Згідно п.4.4. договору днем отримання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію продукції. Продукція передається покупцеві згідно видаткової накладної (п.5.1. договору). Пунктом 5.2. договору передбачено, що право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції. Згідно п.5.4. договору покупець зобов'язується при отриманні продукції надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання продукції. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання продукції може слугувати поставлення печатки покупця на видатковій накладній. Згідно п.6.5. договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення. Відповідно до п.6.7. договору строк нарахування штрафних санкцій, визначених договором, і строк позовної давності на їх стягнення не обмежується шістьма місяцями і /або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки). 25.03.2016 р. сторони підписали протокол узгодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору поставки № 25/Р від 25.03.2016 р.), в якому визначили, що ціна відра 3 л. прозорого з прозорою кришкою – 8 грн. 70 коп., а відра 5 л. з білою кришкою – 12 грн. 70 коп. На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу, а останній отримав продукцію на суму 250774, 88 грн., що стверджується видатковими накладними № 4 від 29.03.2016р., № 9 від 05.04.2016 р., № 10 від 05.04.2016 р., № 16 від 19.04.2016 р., № 17 від 21.04.2016 р., № 18 від 26.04.2016 р., № 24 від 16.05.2016 р., № 29 від 30.05.2016 р., № 32 від 07.06.2016 р., № 36 від 08.06.2016 р., № 39 від 13.06.2018 р., № 43 від 21.06.2016 р., № 45 від 22.06.2016 р., № 52 від 04.07.2016 р., № 55 від 15.07.2016 р., № 60 від 19.07.2016 р., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками без будь-яких зауважень. Згідно п.3.2. договору розрахунки за продукцію покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний в договорі, на умовах відтермінування платежу строком на 7 календарних днів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої продукції у розмірі 226 166, 00 грн., що стверджується заключними виписками банку (а.с. 41- 74). Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату № 62 від 15.02.2016 р. на суму 22 452, 00  грн., №63 від 19.07.2016 р. на суму 19 766, 88 грн. Так, продукція на загальну суму 42 218, 88 грн.,  поставлена покупцю по накладній № 55 від 15.07.2016 р. на суму 22452,00 грн. оплачена на суму 17 610, 00 грн., борг – 4842, 00 грн. (термін розрахунку настав 22.07.2016 р.) та по накладній № 60 від 19.07.2016 р. на суму 19766, 88 грн. продукція не оплачена (термін розрахунку настав 26.07.2016 р.). Отже несплаченою залишається продукція на суму 24  608, 88 грн. В липні 2016 р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків. 10.08.2018 р. позивач звернувся до відповідача з листом – вимогою на суму 40                303,00 грн. Проте, в матеріали справи сторони відповіді на вказаний лист – вимогу не надали. З врахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статей  11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України    встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання            перед позивачем як постачальником по оплаті отриманого товару. Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 24/Р від 25.03.2016р. згідно видаткових накладних №55 від 15.07.2016р., № 60 від 19.07.2016 р. складає 24 608, 88 грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України). Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Видом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України). За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п.6.5. договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення. Відповідно до п.6.7. договору строк нарахування штрафних санкцій, визначених договором, і строк позовної давності на їх стягнення не обмежується шістьма місяцями і /або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки). Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі  19 758, 21 грн. за загальний період з 22.07.2016р. по 17.12.2018р., з урахуванням сум часткових оплат. Перевіривши розрахунок пені, судом виявлено помилку щодо періоду її нарахування, при здійсненні нарахування пені позивач не врахував, що початок прострочення заборгованості розпочався з 23.07.2016р. Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені у правильному періоді - з 23.07.2016р. по 17.12.2018р., судом отримано її в сумі 19 934, 33 грн., яка є більшою ніж та, що заявлена позивачем (19758, 21 грн.). Тому заявлена позивачем сума пені є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в межах позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1970,00грн. за загальний період з 22.07.2016р. по 17.12.2018р. та інфляційні у розмірі 9517, 66 грн. за загальний  період з 22.07.2016р. по 17.12.2018р., з урахуванням сум часткових оплат. Перевіривши розрахунок 3% річних, судом виявлено помилку щодо періоду їх нарахування, при здійсненні нарахування 3 % річних позивач не врахував, що початок прострочення заборгованості розпочався з 23.07.2016р. Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 3% річних у правильному періоді - з 23.07.2016р. по 17.12.2018р., судом отримано їх в сумі 1981, 66 грн., яка є більшою ніж та, що заявлена позивачем (1970,00 грн.). Тому заявлена позивачем сума 3% річних є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в межах позовних вимог. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом виявлено помилку щодо періоду їх нарахування, при здійсненні нарахування інфляційних втрат позивач не врахував, що початок прострочення заборгованості розпочався з 23.07.2016р. Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок інфляційних втрат у правильному періоді - з 23.07.2016р. по 17.12.2018р., судом отримано їх в сумі 9006, 26 грн., яка є меншою ніж та, що заявлена позивачем (9517, 66 грн.) на 511, 40 грн. Тому інфляційні втрати в сумі 9006, 26 грн. підлягають задоволенню, як такі, що є правомірними. Решта заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 511, 40 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені безпідставно. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог. Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового  задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами  ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНЕ ПОДІЛЛЯ" (вул. Стеценка, буд. 75-А, офіс 31, м. Вінниця, 21000; вул. Леніна, буд. 284. офіс 201, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код ЄДРПОУ 39502711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" (46016, м. Тернопіль,         вул. Текстильна, 38, офіс б/н, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37465804) 24 608, 88 грн. - основного боргу, 19 758, 21 грн. - пені, 1970, 00 - 3% річних, 9006, 26 грн.  - інфляційних втрат, 1762,00 гр. - судових витрат на судовий збір. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. В частині стягнення 511,40 грн.  - інфляційних втрат відмовити. 5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи                 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Повне рішення складено 25 лютого 2019 р. Суддя                                           Колбасов Ф.Ф.     віддрук. прим.: 1 - до справи 2, 3 - позивачу (вул.Текстильна, буд.38, офісб/н, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46016; вул.Івана Мазепи, буд.89, офіс 52, м.Житомир, 10030) 4, 5 - відповідачу (вул.Стеценка, буд.75-А, офіс 31, м. Вінниця, 21000; вул.Леніна, буд.284. офіс 201, м. Шаргород, Вінницька область, 23500)