Рішення

від 14.02.2019 по справі 904/5006/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5006/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гріль", м. Дніпро

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним

Представники:

від позивача: Пастернак В.В., представник за довіреністю №7/10-3718 від 21.12.2018р.

від відповідача: Зарубін Є.М., представник на підставі ордеру №б/н від 10.12.2018р.

третя особа: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гріль" (далі - відповідач) в якій просить суд, визнати укладеним договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра між позивачем в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради та відповідачем в редакції запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від обов'язку укласти з позивачем в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 справу № 904/5006/18 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 10.12.2018; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Господарський суд констатує, що належним чином засвідчена копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка надіслана на адресу відповідача 16.11.2018 та отримана останнім 23.11.2018, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930006825925 (арк. справи 102).

Господарський суд констатує, що належним чином засвідчена копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка надіслана на адресу третьої особи 16.11.2018 та отримана останнім 20.11.2018, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930006825933 (арк. справи 68).

Письмові пояснення щодо позову третьою особою суду не надано .

У разі ненадання відзиву, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

10.12.2018 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи наступних документів: - договору про надання правової допомоги; - копії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю; - копії ордеру; копії виписки з ЄДР; - копії наказу № 6к від 01.06.2018; - копії довідки з Держстату; - копії виписки з ЄДР; - копії статуту ТОВ фірма "Гріль".

10.12.2018 від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

10.12.2018 суд відклав протокольно розгляд справи на 03.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 22.01.2019.

22.01.2019 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

По-перше: позивач несвоєчасно звернувся до суду, хоча знав про можливе порушення своїх прав, адже як виходить з самої позовної заяви, зокрема додатків, позивачем додано копії договорів оренди земельної ділянки від 31.12.2003 та від 30.01.2006, тобто до набуття відповідачем права власності на об'єкт (березень 2005) та після. При цьому перший договір, в розрізі цільового призначення закріплює "проектування та будівництво павільйону" (п. 1.3.), а наступний, вже "роздрібна торгівля та комерційні послуги" (п. 1.2.), до того ж підставою укладення другого договору, відповідно до п. 1.3. є рішення міської ради від 30.11.2005, що спростовує будь-які твердження, щодо необізнаності про можливе порушення прав позивача, з метою відновленням яких, наразі ініційовано цей судовий процес. Також, доказів поважності пропуску строків позовної давності позивачем не надано.

По друге: позивач посилається на норму Закону України № 3038-VІ від 17.02.2011, в той час як об'єкт зведено протягом 2004, а право власності на нього зареєстровано у березні 2005, що унеможливлює в даному випадку застосування вказаної норми закону, адже закон зворотної сили у часі не має. Разом з цим, відповідач наголошує, що вказана норма прийнята навіть після того, як відповідачем відчужено спірний об'єкт, що мало місце 21.04.2010.

По-третє: норма закріплена у Законі України № 1699-ІІІ від 20.04.2000, на заміну якого прийнято чинний Закон України № 3038-VI від 17.02.2011, а саме ст. 27-1 доповнює Закон України № 1699-ІІІ від 20.04.2000 лише 16.09.2008 (згідно із Законом України № 509-VІ), тобто після зведення та оформлення, що знову ж таки, унеможливлює в даному випадку застосування вказаної норми закону, адже закон зворотної сили у часі не має.

По-четверте: позивачем не надано жодного доказу того, що об'єкт збудовано саме відповідачем, на ряду з тим, що норма якою позивач обґрунтовує свої вимоги, виходячи з її диспозитивної конструкції, стосується саме забудовника.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно договору орендної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Гриль" передано у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0.0757 га., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ. Жовтневий район, вул. Барикадна у районі будинку № 2 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 1210100000:03:325:0089.

Пунктом 1.3. договору орендної ділянки передбачене використання земельної ділянки за цим договором: проектування та будівництво торговельно-виставочного комплексу.

Згідно даних договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2010 відповідачеві належав об'єкт: торгівельний павільйон багатофункціонального призначення літ. А-1 загальною площею 604,2 кв.м за адресою: вул. Барикадна, 2 К, у м. Дніпрі.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3028-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності та покликаний забезпечити сталий розвиток територій з урахуванням державних громадських та приватних інтересів. Зазначений закон набрав чинності з моменту опублікування + 12.03.2011.

До набрання чинності Законом України № 3038-VІ правовідносини пайової участі забудовників були врегульовані Законом України "Про планування та забудову території" від 20.04.2000 № 1699-ІІІ, згідно зі ст. 21-1 якого замовник, що має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" так само, як і ст. 27-1 Закону України № 1699-ІІІ, органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку іфраструктури населеного пункту.

На виконання цих вимог, рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11 затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Дніпровської міської ради від 21.07.2011 № 5/14 "Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" викладений в новій редакції та має назву "Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська" (далі - порядок № 5/14).

Відповідно до п. 2.6. Порядку № 5/14 передбачено, що кошти пайової участі сплачуються у повному обсязі до прийняття об'єкта в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у розумінні приписів ст. 4 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок певного кола суб'єктів - замовників будівництва - звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі.

Перелік замовників об'єктів будівництва, які згідно із законом не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначений ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як стверджує позивач, об'єкт будівництва розміщений за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 2 К, замовником якого є відповідач, не підпадає під дію ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

20.08.2018 листом № 10-145-579 третьою особою направлено звернення на адресу відповідача та два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об'єкту: торгівельний павільйон багатофункціонального призначення літ. А-1 загальною площею 604,2 кв.м. за адресою: вул. Барикадна, 1 м. Дніпро, 49020 для ознайомлення та підписання (арк.справи 53 - 59).

Таким чином, позивач вважає, що ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені Законом та прийнятим міською радою Порядком.

Отже, на думку позивача невиконання такого зобов'язання не звільняє відповідача від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Господарський суд приймаючи рішення звертає увагу на договір оренди земельної ділянки від 31.12.2003, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш Іриною Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №11710. Вказаний договір укладено між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) і предметом визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0757га, що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, Жовтневий район, вулиця Барикадна у районі будинку №2 і зареєстрований в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером від 19.11.2003 №230/13 (пункт 1.1 договору). Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.11.2003 №230/13 (пункт 1.2 договору). Передбачене використання земельної ділянки за цим договором проектування та будівництво торгівельно-виставкового комплексу.

При цьому, 30.01.2006 між сторонами укладено договір оренди, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш Іриною Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №602. Зазначений договір укладено між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) і предметом визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вулиця Барикадна, 2К (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:325:0089 (пункт 1.1 договору). Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги) (пункт 1.2 договору). Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.2005 №266/31 (пункт 1.3 договору).

Правовими підставами позову позивач визначив:

- Статтю 27-1 Закону України Про планування і забудову території ;

- Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- Рішення Дніпровської міської ради від 21.03.2007 №6/11, яким затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська; Рішення Дніпровської міської ради від 21.07.2011 №5/14, яким Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладено у новій редакції та отримало назву "Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська".

Оцінюючи позицію позивача господарський суд бере до уваги положення статті 5 Цивільного кодексу України (дія актів цивільного законодавства у часі), якою закріплено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (частина 2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина 3).

Господарський суд встановив, що договір оренди земельної ділянки, яку планувалося використовувати для проектування та будівництво торгівельно-виставкового комплексу укладено 31.12. 2003.

Як стверджує відповідач та не заперечує позивач спірний об'єкт зведено протягом 2004 року, а право власності на нього оформлено у 2005 році.

Відтак, спірні правовідносини виникли у 2004 році.

Крім того, господарський суд звертає увагу на пункт 3.7 рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №230/13 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Гриль", код ЄДРПОУ 13474113, земельної ділянки по вул.Барикадній у районі будинку №2 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва торговельно-виставкового комплексу", яким з яким відповідачу слід перерахувати у цільовий фонд міської ради на розрахунковий рахунок №31512925800002 в банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ОКПО 23938791, згідно з рішеннями виконкому міської ради від 21.05.1998 №781, від 19.04.1999 №827 і рішенням міської ради від 18.12.2002 №6/5, кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 5000,00грн . до отримання рішення міської ради.

Проаналізувавши положення Закону України "Про планування і забудову території" господарський суд констатує, що його ухвалено Верховною Радою України 20.04.2000, однак стаття 27-1 зазначено Закону, на яку позивач посилається, як на підставу позовних вимог, з'явилася у редакції від 16.09.2008.

Таким чином, положення статті 27-1 Закону України Про планування і забудову території , в редакції від 16.09.2008 застосовується до прав та обов'язків, що виникли з 2008 року, а не з 2004 року.

Рішення Дніпровської міської ради від 21.03.2007 №6/11, яким затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська; Рішення Дніпровської міської ради від 21.07.2011 №5/14, яким Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладено у новій редакції та змінено його назву на "Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська" ухвалено у 2007 році, Тобто свою дію вказане рішення поширює на правовідносини, що виникли з 2007 року, а не з 2004 року.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" ухвалено Верховною Радою України 17.02.2011.

Таким чином, положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" застосовується до прав та обов'язків, що виникли з 2011 року, а не з 2004 року.

Господарський суд проаналізував текст проекту договору № ____ від __

---

2018 року про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра, який позивач просить суд визнати укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.07.2011 №5/14 , по тексту якого позивач вказує, дослівно: "сторони, керуючись Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (зі змінами та доповненнями) та Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська (рішення міської ради від 29.07.2011 №5/14), з урахуванням змін та доповнень".

За результатами аналізу наданого проекту договору № ____ від __

---

2018 року про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра господарський суд визнав за неправомірне до прав та обов'язків, які виникли у 2004 році застосовувати законодавство 2011 року, у зв'язку з чим дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У відповідності до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи приписи законодавства, які регулюють питання застосування строку позовної давності, господарський суд констатує, що позовні вимоги визнано необґрунтованими, отже підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відпали.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259, 326, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гріль" (49020, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13474113) про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено - 25.02.2019.

Суддя Н.Е. Петренко