Рішення

від 18.02.2019 по справі 909/1084/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1084/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс",

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терміко-ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 107 726 грн 82 к.

за участю:

від позивача: Зінько Юрій Романович,

від відповідача: представник не з'явився,

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Комунальне підприємство "Коломиятеплосервіс" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміко-ЛТД" про стягнення 107726 грн 82 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

18.12.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив розгляд справи по суті на 16.01.2019.

16.01.2019 суд задоволив клопотання відповідача вх.№719/19 та оголосив перерву в судовому засіданні до 07.02.2019, за наслідками якого оголосив перерву до 18.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами від 18.12.2018, 16.01.2019, 07.02.2019, направленими відповідачу відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Чорновола,65/18, м.Івано-Франківськ, 76018, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали та телефонограмою №10/2019 від 07.02.2019.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.02.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №52-2017 від 08.11.2017 перерахував відповідачу попередню оплату за товар, а відповідач в порушення умов цього договору не виконав взяте на себе зобов"язання щодо поставки оплаченого товару, у зв"язку з чим просить повернути 74230 грн 08 к. передоплати; 24984 грн 01к. - пені за прострочення виконання зобов"язання; 6291 грн 93 к. - інфляційних втрат та 2220 грн 80 к. - 3% річних та 1921 грн судового збору.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, доказів поставки товару чи повернення попередньої оплати не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

Предметом спору є матеріально- правова вимога Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміко -ЛТД" про стягнення 107726 грн 82 к.

08.11.2017 сторони спору уклали договір поставки №52-2017, відповідно до п.1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Терміко -ЛТД" (постачальник) зобов"язалось поставити і передати у власність Комунальному підприємству "Коломиятеплосервіс" (замовнику) теплолічильник Multical (далі - товар), а Комунальне підприємство "Коломиятеплосервіс"зобов"язалось прийняти та здійснити оплату за поставлений товар відповідно до умов договору.

Асортимент товару передбачається у рахунку-фактурі №Т-0000241 від 08.11.2017, який додається до даного договору (п.3.1).

Відповідно до п.5.1 договору сторони погодили, що товар буде поставлений замовнику не пізніше 10 днів від дня підписання договору та 100% оплати.

Днем поставки товару вважається дата підписання замовником та постачальником видаткової накладної (п.5.4 договору)

Загальна сума договору складає:74230 грн 08 к. (п.6.1.договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2017 (п.11.1). У разі невиконання зобов"язань сторонами, строк переноситься до повного виконання зобов"язань (п. 11.2).

На виконання умов договору позивач здійснив передоплату на загальну суму 74230 грн 08 к., в підтвердження чого подав платіжні доручення №492 від 27 листопада 2017 року та №478 від 16 листопада 2017 року, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору поставку товару на цю суму не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору 25.10.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути попередню оплату, докази чого приєднані до матеріалів справи. Проте, ця вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В договорі сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється за умов її попередньої оплати. Позивач здійснив попередню оплату товару на суму 74230 грн 08 к., а відповідач відповідно до умов договору не поставив товар.

В ч. 2 ст. 693 ЦК України щодо договору купівлі-продажу визначено, що покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Висновок суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині повернення попередньої оплати і необхідність стягнення з відповідача в користь позивача 74230 грн 08 к.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6291грн 93к- інфляційних втрат та 2220 грн 80 к.- 3% річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов"язання, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов"язання.

При розгляді справи суд встановив, що предметом цього спору є повернення суми попередньої оплати, яка не є грошовим зобов"язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не належать до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 24984 грн 01к. грн. пені за прострочку виконання зобов"язання, нарахованих на підставі пункту 7.2. договору та приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", слід зазначити таке.

В позовній заяві позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Терміко -ЛТД" не поставляючи товар порушило умови договору, а тому зобов"язане сплатити пеню, згідно ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.2 договору поставки №52-2017 від 08.11.2017.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, п.7.2 договору поставки №52-2017 від 08.11.2017 передбачає відповідальність у вигляді сплати пені за порушення термінів виконання робіт, що суперечить п.1.1 цього договору, згідно з яким постачальник зобов"язався поставити та передати у власність товар, а не виконувати роботи. Отже суд встановив, що умовами договору поставки №52-2017 від 08.11.2017 не визначено розміру пені, що підлягає оплаті у разі порушення продавцем строку поставки товару. Оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання зобов'язання (порядок її сплати та розмір), суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 24984 грн.01к.

За таких обставин, позов належить до часткового задоволення в сумі 74230 грн 08 к. попередньої оплати.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.12.2018 № 383.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 1323 грн 68 к. покладається на відповідача. Судовий збір в сумі 597 грн 32 к. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміко-ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 107726 грн 82 к. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміко-ЛТД", вул. Чорновола, буд. 65, кв. 18, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36321628) на користь Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс", пл. Привокзальна, 15, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (код 40333641) - 74230 (сімдесят чотири тисячі двісті тридцять гривень) 08 к. попередньої оплати та 1323 (одну тисячу триста двадцять три гривні) 68 к. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 24984 (двадцяти чотирьох тисяч дев"ятсот вісімдесяти чотирьох гривень) 01 к.- пені, 6291 (шести тисяч двохсот дев"яносто однієї гривні) 93 к. - інфляційних втрат та 2220 (двох тисяч двохсот двадцяти тисяч) 80 к.- 3% річних - відмовити.

Судовий збір в сумі 597 (п"ятисот дев"яносто семи гривень)32 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2019

Суддя Т.В. Максимів