Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/16574/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2019Справа № 910/16574/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/16574/18

За позовомІноземного підприємства "Кока-Кока Беверіджиз Україна Лімітед"; ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група Зиск"; Простягнення 111 878,59 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземне підприємство "Кока-Кока Беверіджиз Україна Лімітед" подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група Зиск" 92 347,73 грн. заборгованості з оплати товару, а також 1 619,92 грн. 3 % річних, 17 910,95 грн. пені за час прострочення.

Позовні вимоги мотивовані порушенням грошових зобов'язань покупця за договором поставки від 18.05.2017 № 22101099551.

На підтвердження заявленого позову суду було подано договір поставки з додатками, видаткові накладні, з яких виник спір, акт звірки, розрахунок ціни позову, претензію про сплату боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16574/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.12.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.12.2018, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256).

Однак, конверт з ухвалою суду від 14.12.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням про те, що 12.12.2018 поштове відправлення не було вручено відповідачу, з відміткою "не значиться".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.12.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017 Іноземне підприємство "Кока-Кока Беверіджиз Україна Лімітед" в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група Зиск" в якості покупця уклали договір поставки № 2210109551, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP склад покупця (відповідно до "Інкотермс" 2010) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього договору.

Розділами 2 - 12 договору сторони узгодили асортимент, кількість та якість товару, ціну договору та порядок здійснення розрахунків, умови та строки поставки, прийом товару, відповідальність сторін, дію договору тощо.

Строк дії договору було погоджено у п. 12.1, де зазначено, що він діє з 18.05.2017 по 18.05.2018.

За приписами п. 7.1. договору, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна Сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих самих умовах.

Отже, договір поставки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками продавця та покупця і був чинним на дату поставки товару.

З урахуванням предмету договору, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За умовами пп. 3.2, 3.3 договору товар за даним договором поставляється окремими партіями. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній товарно-транспортній накладній.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару (п. 2.3 договору).

Здача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню та кількістю проводиться на підставі товарно-транспортної накладної (п.5.5 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу у продовж грудня 2017 року товару на загальну суму 92 347,73 грн. за видатковими накладними від 15.12.2017 № 2204730483 на суму 41 414,40 грн., № 204730465 на суму 1 872,00 грн., № 2204730463 на суму 40 896,00 грн., від 19.12.2017 № 204733093 на суму 1 646,78 грн., № 2204733721 на суму 9 031,68 грн., № 2204733726 на суму 3 778,56 грн., № 2204733218 на суму 2 419,20 грн., № 2204733767 на суму 322,56 грн., від 20.12.2017 № 2204734905 на суму 864,00 грн., від 22.12.2017 № 2204740032 на суму 6 244,40 грн., від 26.12.2017 № 2204744293 на суму 731,52 грн.. від 27.12.2017 № 2204746485 на суму 1 451,52 грн., від 29.12.2017 № 2204750132 на суму 161,28 грн., які містять підпис представника відповідача та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група Зиск".

У п. 3.4 договору сторони погодили, що товар повинен відповідати усім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного роду, а також не мати дефектів товарного виду. Підакцизний товар забезпечується марками акцизного збору, що не мають порушень цілісності й ушкоджень , перешкоджаючих ідентифікації товару.

Постачальник несе відповідальність перед покупцем за будь-які ушкодження, дефекти, втрати, що стались з товаром через погане і/чи неправильне упакування і/чи маркування до моменту передачі товару у власність покупцеві відповідно до п. 2.3 договору (п.3.5 договору).

При цьому заперечень щодо факту поставки товару за вказаними товарно-транспортними накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов договору, а також наявності письмових претензій або актів розбіжностей щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджис Україна" умов договору з боку відповідача до позивача та до суду не надходили.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами договору зобов'язання з передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група Зиск", а покупцем (відповідачем), у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару на вказану суму належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата партії поставленого товару проводиться на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами, у гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлені чинним законодавством України.

За умовами п. 4.4 договору оплата партії поставленого товару проводиться на розсуд сторін таким чином: - оплата на поточний рахунок постачальник або готівкою у терміни, встановлені розділом 12 (п. 4.4.1) або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за письмової згоди постачальника на основі підписаних обома сторонами актів зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 4.4.2).

Пунктом 12.2 договору сторони встановили наступні терміни оплати поставленої продукції в залежності від категорії поставленого товару: - категорія "безалкогольні напої" - 14 днів з дати поставки товару; - категорія "соки" - 14 днів з дати поставки товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача в рахунок оплати поставлених товарів відповідач перерахував лише 18 664,17 грн. по видатковій накладній від 15.12.2017 № 2204730463, решту коштів не сплатив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів належного виконання грошових обов'язків покупця за договором від 18.05.2017 № 22101099551.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов договору, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 92 347,73 грн. є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 17 910,95 грн. пені та 1 619,92 грн. 3 % річних за період з 30.12.2017 по 01.08.2018. як вбачається з поданого розрахунку, пеню та 3 % річних позивачем нараховано з врахуванням строків оплати і суми, яка надійшла.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді договірної неустойки була передбачена сторонами у 8.1 договору, де вказується, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. 4.4.1 договору він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки та 3 % річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 166, 178, 73-80, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група зиск" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256, ідентифікаційний код 39530314) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кока Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська обл., Броварський район, с.м.т. Велика Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322) 92 347 (дев'яносто дві тисячі триста сорок сім) грн. 73 коп. боргу, 1 619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 92 коп. 3 % річних, 17 910 (сімнадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 95 коп. пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко