Рішення

від 18.02.2019 по справі 916/2834/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2834/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача: Цвик О.В. - довіреність

від відповідача: не з'явився

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Технопак"; (вул.Ясна,49,Брюховичі,Львів, місто, Львівська область,79491) до відповідача: Сільськогосподарське підприємство "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул.Центральна,1,с.Благодатне,Лиманський район, Одеська область,67540) про стягнення заборгованості 157759,9 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Технопак" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарське підприємство "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить господарський суд: про стягнення заборгованості 160759,9 грн. з яких 142223,10 грн. - основного боргу, 12596 грн. 05 коп. - пені, 1056 грн. - 3% річних, 4884 грн. 75 коп. - індекс інфляції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2411 грн. 40 коп. - судового збору та 5000 грн. - витрати з правничої допомоги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору поставки №61/2016 від 18.12.2008 року.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "21" січня 2019 р.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року оголошено перерву до 04.02.2019р.

30.01.2019 року від представника відповідача надійшла заява про доручення документів до матеріалів, а саме платіжного доручення №4484 від 25.01.2019р. на суму 1500грн. та платіжного доручення №4527 від 28.01.2019р. на суму 1500грн. в зв'язку з частковим погашенням заборгованості.

У зв'язку з тим, що Господарським судом Одеської області 04.02.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалою суду від 04.02.2019р. повідомив Сільськогосподарське підприємство "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про дату та час судового засідання.

13.02.2019року позивач надав клопотання про закриття провадження у справі №916/2834/18 в частині стягнення 3000 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2019р. провадження у справі №916/2834/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Технопак" до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення 3000 грн. - закрито.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2019р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 18.02.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

04 жовтня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче [ідприємство Технопак (надалі - ТОВ ВП Технопак , Постачальник, Позивач) та 'ільськогосподарським підприємством Векка у вигляді товариства з обмеженою ідповідальністю (надалі - СП "Векка" ТОВ, Покупець, Відповідач) було укладено Договір оставки №61/2016 (надалі-Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується виготовити, поставити та ередати у власність Покупцю Товар (пакети) згідно накладних, які є невід'ємною астиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно платити на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору)Таким чином, позивач вважає, що основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем згідно умов Договору поставки № 102 становить 152 870,39 грн.

Згідно із п.3.1 Договору Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмового замовлення Покупця. Замовлення надається Постачальнику не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до дати поставки товару, вказаній у замовленні. Товар з надруком виготовляється згідно макету, затвердженого Покупцем.

Пунктом 3.2 Договору передбачно, що зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними в момент передачі товару Покупцю.

На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

видаткова накладна №РН-0000571 від 11.07.2018 року на загальну суму 28 168,80 грн.;

видаткова накладна №РН-0000596 від 18.07.2018 року на загальну суму 27 562,80 грн.;

видаткова накладна №РН-0000648 від 08.08.2018 року на загальну суму 37 926,00 грн.;

видаткова накладна №РН-0000674 від 16.08.2018 року на загальну суму 34 011,90 грн.;

видаткова накладна №РН-0000737 від 07.09.2018 року на загальну суму 14 553,60 грн.;

Вищевказані видаткові накладні були підписані представником Відповідача без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості, асортименту поставленого товару. Відтак Позивачем виконано свій обов'язок щодо поставки Товару, а тому несплата Відповідачем коштів за поставлений Товар є порушенням умов укладеного Договору.

За умовами п. 5.1 Договору Покупець зобов'язаний повністю оплатити вартість товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, в порушення умов Договору, Відповідач частково оплатив за поставлений Товар, у зв'язку із чим у Відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 139223,10грн.,

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Технопак", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 139223,10грн. - основного боргу, 12596 грн. 05 коп. - пені, 1056 грн. - 3% річних, 4884 грн. 75 коп. - індекс інфляції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2411 грн. 40 коп. - судового збору та 5000 грн. - витрати з правничої допомоги адвоката.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 139223,10грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 1056 грн. - 3% річних, 4884 грн. 75 коп. - індекс інфляції.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1056 грн. - 3% річних, 4884 грн. 75 коп. - індекс інфляції підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12596 грн. 05 коп. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так. згідно п. 8.1 Договору у випадках несвоєчасної оплати вартості товару ?купець оплачує на користь Постачальника за кожний день прострочення оплати :ню, яка нараховується на суму заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки щіонального банку України, що діяла у період прострочення платежу.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо надання послуг, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 12596,05 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 12596,05 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів щодо сплати боргу, 3%річних, індексу інфляції, пені та до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000грн. витрати з правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивач надав копію платіжного доручення №2539 від 10.12.2019року як доказ сплати витрат надання правничої допомоги в розмірі 5000грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Технопак" до відповідача: Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 157759,9 грн. - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Центральна, 1, с. Благодатне, Комінтернівський район, Одеська область, 67500, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Технопак" (вул.Ясна,49,Брюховичі,Львів, місто, Львівська область,79491, код ЄДРПОУ 39559223) 139223 (сто тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 10коп.- основного боргу, 12596 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість грн.) 05 коп. - пені, 1056 (одна тисяча п'ятдесят шість) грн. - 3% річних, 4884 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп. - штраф та 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять)грн. 40 коп. - судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. - витрати з правничої допомоги адвоката

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов