Рішення

від 19.02.2019 по справі 916/2866/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2866/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/2866/18

за позовом: Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 39787008)

до відповідача: Комунального підприємства "Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно" (66413, Одеська область, Ананьївський район, с. Точилове, вул.. Центральне, 1, код ЄДРПОУ 40480639)

про стягнення 4 279,50грн.

Представники сторін:

Від позивача: Пергаєв М.Є. за довіреністю від 08.01.2019р.

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно" про стягнення заборгованості у сумі 4 279,05грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації від 24.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. було порушено провадження по справі №916/2866/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення 28.12.2018р. (вх. ГСОО №979/19 від 08.01.2019), від 24.01.2019р.(вх. ГСОО №5026/19 від 04.02.2019р.). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача сторін, суд встановив наступне.

Позивач вказує, на підставі наказу Міністерства юстиції України № 657/5 від 07.05.20ЇТ Щодо створення державного підприємства Національні інформаційні системи , 12.05.2015 було створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДП НАІС .

Згідно Статуту ДП НАІС , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2018 № 106/5, та який є у загальному доступі на офіційному веб-сайті ДП НАІС за адресою http://nais.gov.ua/about, Підприємство є юридичною особою, яка діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності та функціонує як самостійний суб'єкт господарювання. Основним предметом діяльності ДП НАІС є технічне та технологічне створення, впровадження, супроводження та модернізація програмного забезпечення Систем (Єдиних та Державних реєстрів, автоматизованих систем, баз даних та інших інформаційних систем), створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України або інших органів державної влади згідно із законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України від 14.07.1999 № 1272. у редакції постанови Кабінету Міністрів У країни від 15.06.2015 № 424. та наказу Міністерства юстиції України Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України від 25.06.2015 №1059/5, адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України з 03.07.2015 було визначено ДП НАІС .

Згідно п. 2 Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.12.2015 за № 1568/28013 Порядок), доступ до реєстрів надається користувачам на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином, організаційні заходи з надання логіну та паролю доступу для роботи з Реєстрами, здійснюються відповідно до умов Договору шляхом подання Заяви про приєднання до Договору про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, форма якої встановлена у Додатку № 1 до Договору, та на підставі Замовлення, форма якого встановлена у Додатку № 2 до Договору

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 10.10.2016р. №2936/5 Про акредитацію Комунального підприємства Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно було акредитовано як суб'єкта державної реєстрації.

24.10.2016р. між Державним підприємством Національні інформаційні системи (Підприємство) та Комунальним підприємством Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (Користувач) був кладений договір про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №ОД-40480639-АС-14 шляхом подання Заяви про приєднання до Договору від 24.10.2016р. №5, розміщеного на офіційному веб-сайті Підприємства за адресою http://nais.gov.ua/about , відповідно до ст.. 634 Цивільного кодексу України.

За посиланнями позивача, вказаний Договір є договором приєднання, який у відповідності до ст. 634 ЦК України укладається шляхом приєднання Користувача до запропонованого Договору в цілому, при цьому Користувач не може запропонувати свої умови цього Договору. У випадку незгоди зі змістом та формою Договору, чи окремих його положень, Користувач вправі відмовитися від його укладення.

Відповідно до умов Договору Підприємство зобов'язується здійснити організаційні заходи щодо надання співробітникам Користувача, які відповідно до законодавства мають право доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - Система), логіну та паролю (далі - ідентифікатори) доступу до Систем, у кількості, що відповідає кількості співробітників Користувача, зазначених у письмовому замовлені, що подається Користувачем за формою, встановленою у Додатку 2 до Договору, з метою здійснення ними повноважень, передбачених чинним законодавствам України (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено, що Користувач зобов'язується своєчасно оплачувати надані підприємством послуги, передбачені Договором у відповідно до умов цього Договору.

Оплата послуг Підприємства із надання Користувачу послуг з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників Користувача, плата за яке зараховується на рахунок Підприємства, здійснюється Користувачем підставі рахунку, протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Підприємства (п. 3.3. Договору).

Оплата послуг Підприємства здійснюється Користувачем згідно тарифів за послуги, наведених в Додатку 3 до Договору (п. 3.4. Договору).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Користувач зобов'язується приймати послуги Підприємства, своєчасно та в повному обсязі оплачувати їх вартість за цим Договором.

Користувач зобов'язується підписувати та направляти на адресу Підприємства один примірник Акту наданих послуг Підприємства протягом 3 (трьох) днів з дня його отримання (п.3.6 Договору).

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що у випадку не направлення на адресу Підприємства Акту наданих послуг у передбачений п. 3.6. цього Договору строк чи ненадходження до Підприємства підписаного Акту наданих послуг чи обґрунтування підстав неможливості його підписання, такий Акт вважається таким що підписаний Користувачем, а послуги такими, що ним прийняті.

Позивач вказує, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) трьох ідентифікованих співробітників Відповідача у серпні 2018 року на суму 4 050грн., у тому числі ПДВ 675грн.

На виконання умов п. 3.3. та 3.6. Договору, за результатом надання послуг у серпні 2018 року, Підприємством було виставлено Комунальному підприємству Регіональний центрдержавної реєстрації речових прав на нерухоме майно рахунок на оплату, а також, ДП НАІС було направлено на адресу Відповідача Акт надання послуг. Проте, надані послуги оплачені не були, а Акт, не підписано Комунальним підприємством Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно , та не повернуто до ДП НАІС .

Позивач зазначає, що 09.10.2018р. за №3866/30.1.3-15 направляв на адресу відповідач претензію з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Проте відповідна претензія були залишені відповідачем без виконання.

Посилаючи на неналежне виконання Комунальним підприємством "Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно " зобов'язань за договором про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №ОД-40480639-АС-14 від 24.10.2016р., щодо належної оплати вартості отриманих послуг, Державного підприємства "Національний інформаційні системи" звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.

Судом встановлено, 24.10.2016р. між Державним підприємством Національні інформаційні системи (Підприємство) та Комунальним підприємством Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (Користувач) був кладений договір про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №ОД-40480639-АС-14 шляхом подання Заяви про приєднання до Договору від 24.10.2016р. №5, розміщеного на офіційному веб-сайті Підприємства за адресою http://nais.gov.ua/about , відповідно до ст.. 634 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата послуг Підприємства із надання Користувачу послуг з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників Користувача, плата за яке зараховується на рахунок Підприємства, здійснюється Користувачем підставі рахунку, протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Підприємства (п. 3.3. Договору).

Судом встановлено, що позивачем надав відповідачу послуги з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) трьох ідентифікованих співробітників Відповідача у серпні 2018 року на суму 4 050грн., у тому числі ПДВ 675грн.

На виконання умов п. 3.3. та 3.6. Договору, за результатом надання послуг у серпні 2018 року, Позивачем було виставлено Комунальному підприємству Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно рахунок на оплату, а також, ДП НАІС було направлено на адресу Відповідача Акт надання послуг. Проте, надані послуги оплачені не були, а Акт, не підписано Комунальним підприємством Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно , та не повернуто до ДП НАІС .

Користувач зобов'язується підписувати та направляти на адресу Підприємства один примірник Акту наданих послуг Підприємства протягом 3 (трьох) днів з дня його отримання (п.3.6 Договору).

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що у випадку не направлення на адресу Підприємства Акту наданих послуг у передбачений п. 3.6. цього Договору строк чи ненадходження до Підприємства підписаного Акту наданих послуг чи обґрунтування підстав неможливості його підписання, такий Акт вважається таким що підписаний Користувачем, а послуги такими, що ним прийняті.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №ОД-40480639-АС-14 від 24.10.2016р. виконав належним чином, а відповідачем свої зобов'язання відносно оплати наданих послуг, в строк, передбачений договором не виконані в повному обсязі, в зв'язку з чим, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації №ОД-40480639-АС-14 від 24.10.2016р. в сумі 4 050грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 23,63грн. та інфляційні витрати в сумі 205,87грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства "Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно" трьох відсотків річних в сумі 23,63грн. та інфляційних витрат в сумі 205,87грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Національний інформаційні системи" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Національний інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 39787008) до Комунального підприємства "Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно" (68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул.. Леніна, буд. 103, код ЄДРПОУ 21000814) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно " (68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул.. Леніна, буд. 103, код ЄДРПОУ 21000814) на користь Державного підприємства "Національний інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 39787008) основний борг в сумі 4050 (чотири тисячі п'ятдесят)грн.. інфляційні витрати в розмірі 205 (двісті п'ять)грн.. 87коп., 3% річних в сумі 23 (двадцять три)грн.. 63коп., судовий збір в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят одна)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна