Рішення

від 18.02.2019 по справі 916/2832/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2832/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача: Деренько О.І. по посвідченню;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона Сарата"; (вул.Чкалова,6,Сарата,Саратський район, Одеська область,68200) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ КАЙРОС" (вул. М. Боровського, 1/2, Одеса, Одеська область, 65031)

про стягнення заборгованості 42285 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона Сарата" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ КАЙРОС", в якому просить господарський суд: про стягнення заборгованості 42280 грн., з яких 41130грн. - основна заборгованість та 1155грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору №4/6 від 01.01.2018 року на сторожову охорону об'єкта.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "21" січня 2019 р.

У зв'язку з тим, що Господарським судом Одеської області 21.01.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалою суду від 22.01.2019р. повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ КАЙРОС" про дату та час судового засідання.

У зв'язку з тим, що Господарським судом Одеської області 04.02.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалою суду від 04.02.2019р. повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ КАЙРОС" про дату та час судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2019р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 18.02.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між ТОВ "ОХОРОНА САРАТА" ("Виконавець) та TOB "СТ КАЙРОС" ("Замовник"), укладений договір №4/6 на сторожову охорону об'єкта від 1 січня 2018року. ( далі - Договір). Однак, у процесі виконання договору виникли суперечності, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів.

Відповідно з п. 1.1. вищевказаного Договору, "Замовник" передає, а "Виконавець" приймає під охорону та зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Мирнопільська, будинок 2.

Згідно з п. 1.8. договору: сума: згідно розрахунку наданих послуг (вартості охорони об'єктів "Замовника") (додаток №2 до договору) та протоколу погодження вартості охорони майна на об'єктах "Замовника" (додаток 3 до договору).

Згідно з п. 2 додатку 3 до Договору, вартість фізичної охорони в місяць становить 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ.

Як вбачається з п. 1.9. договору: Оплата за послуги сторожової охорони здійснюється Замовником щомісячно до 20-го числа місяця в якому здійснюються заходи охорони об'єкта, шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця .

ТОВ ОХОРОНА САРАТА свої зобов'язання за вищенаведеним договором виконала належним чином та в повному обсязі.

Слід зазначити, ТОВ ОХОРОНА САРАТА виставлено рахунки - фактури: №4/6, за охорону об'єктів ТОВ СТ КАЙРОС в м. Арциз у липні місяці 2018 року, на суму 1500,00гривень; №4/6, за охорону об'єктів ТОВ СТ КАЙРОС в м. Арциз у серпні місяці 2018 року, на суму 1500,00гривень. №4/6, за охорону об'єктів TOB СТ КАЙРОС в м. Арциз у період з 01.09.2018р по 23.09.2018р., на суму 11130,00 гривень.

Однак TOB СТ КАЙРОС не було виконано умови договору та до теперішнього часу не сплачені грошові кошти за послуги охорони об'єкта.

Підтвердженням виконання послуг за договором в повному обсязі ТОВ ОХОРОНА САРАТА , - є підписані Акти здачі - приймання наданих послуг за липень 2018р., та за серпень 2018р., у вищенаведених актах ТОВ СТ КАЙРОС зазначив, що послуги прийняті в повному обсязі та претензій до Виконавця не має.

За частину вересня 2018 року, акти здачі-цриймання наданих послуг підписані не були, оскільки як зазначив позивач, ТОВ СТ КАЙРОС припинив відповідати на прохання, виконати обов'язки за договором.

Отже таким чином у ТОВ СТ КАЙРОС виникла заборгованість у розмірі 41 130,00 (сорок одна тисяча сто тридцять) гривень 00 копійок.

23.09.2018 року ТОВ ОХОРОНА САРАТА припинила надання послуг охорони за договором.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ ОХОРОНА САРАТА , позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 41130грн. - основна заборгованість та 1155грн. - пеня. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з надані послуги у розмірі 41130грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1155 грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно Відповідно до п. 1.10. договору, у випадку несвоєчасної сплати Замовником за послуги, надані Виконавцем , нараховується пеня у розмірі 0,1 % від суми

простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи з 1 числа наступного місяця.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, що наведений у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон" зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 1121,51грн .

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому судом пеня підлягає задоволенню частково у розмірі 1121,51.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів щодо сплати боргу, пені до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Охорона Сарата " до Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ КАЙРОС" про стягнення 42285грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ КАЙРОС" (вул. М. Боровського, 1/2, Одеса, Одеська область, 65031, код 39306136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона Сарата" (вул.Чкалова,6,Сарата,Саратський район, Одеська область,68200, код 41607679) заборгованість в розмірі 41 130 (сорок одна тисяча сто тридцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1121,51 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 51коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов