Рішення

від 30.11.2018 по справі 826/10164/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2018 року № 826/10164/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач) , до Київської міської ради, (далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 15 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішення № 931/1935 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 для Будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - оскаржуване рішення ) суперечить законодавству України оскільки прийняте в порушення ст. 50 Закону України Про землеустрій та ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

В 2014 році позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1

Зазначений проект землеустрою 17.01.2015 року було погоджено Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради № 14-1146-В та 06.02.2015 року з Головним Управлінням Держземагентства у м. Києві.

12 лютого 2015 року земельну ділянку за розробленим проектом землеустрою зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 8000000000:62:311:0017.

Між тим, 10 лютого 2017 року відповідачем було прийнято рішення № 931/1935 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 для Будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернулась до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України). Водночас, земельне законодавство базується, серед іншого, на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (пункти "в", "г" частини першої статті 5 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що орган місцевого самоврядування, який приймає рішення щодо передачі земельної ділянки у користування, яка є комунальної власністю по місту Києву, є відповідач Київська міська рада.

Конкретний перелік повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено статтею 9 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, згідно з пунктом а цієї статті до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; згідно з пунктом б - передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; згідно з пунктом м - вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею Земельного кодексу України.

Згідно з нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням чинного законодавства України та містить підстави передбачені ст. 118 Земельного кодексу України для його скасування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 931/1935 від 10.02.2017 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 для Будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Київської міської ради (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко