Рішення

від 21.02.2019 по справі 440/2/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), де просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 05.11.2018 № 611;

- зобов'язати видати новий наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,64 га для ведення особистого селянського господарства на території Петро - Давидівської ради Диканського району із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (у полі площею 17,9911 га, кадастровий номер № 5321084500:00:003:0199).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,64 га для ведення ОСГ на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району із земель державної власності с/г призначення за межами населеного пункту. Зауважив, що у оскаржуваному наказі відповідач продублював частину 7 статті 118 Земельного кодексу України, не зазначивши конкретно в чому є невідповідність бажаної земельної ділянки. Зауважив, що через протиправність дій відповідача змушений втретє звертатися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 08.01.2019 позовну заяву залишено без руху через невідповідність статті 160 Кодексу адміністративного суду України, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2/19, постановлено розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

07.02.2019 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 46-49/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених статтею 121, проводиться один раз по кожному виду використання. Зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку кадастровий номер 5321084501:01:001:0461 площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства. Відтак вважає, що позивач використав своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

14.02.2019 до суду позивач надав відповідь на відзив де зазначив, що відповідачем не взято до уваги той факт, що підставою для отримання у власність земельної ділянки розміром 0,15 га державний акт на землю серії ІІ-ПЛ № 041594 від 24.10.1997 із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства /а.с. 55-56/.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 23.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою від 19.01.2018 (вх.№К-853/0/25 від 23.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,64 га на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району, за межами населених пунктів, із земельної ділянки площею 17,9911 га державної власності, кадастровий номер №5321084500:00:003:0199 (а.с.40).

За змістом вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду, дані публічної карти на земельну ділянку площею 17,9911 га, лист ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 24.10.2017.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 816/1196/18, яке набрало законної сили 25.09.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Братів-Онищенків, буд. 36, с. Петро-Давидівка, Диканський район, Полтавська область, 38510; рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038; код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково (а.с. 71-75).

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га за рахунок земель с/г призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) розглянути заяву (від 23.01.2018 вх.№853/0/25-18) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,64 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно змісту позовної заяви 20.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням від 20.07.2018 (вхідний номер К-10570/0/25-18 від 20.07.2018) про повторний розгляд заяви від 19.01.2018 у зв'язку із задоволенням позову судовим рішенням від 11.07.2018 у справі №816/1196/18 та пропозицією до 20 серпня 2018 року надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або дозвіл на поділ земельної ділянки площею 17,99 га кадастровий номер 5321084500:00:003:0199 з метою передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,64 га для ведення ОСГ.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2018 №6760/0/26-18 /а.с. 52/ позивача повідомлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №117538667 від 19.03.2018 року у ОСОБА_1 у власності знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 5321084501:01:001:0461 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відтак, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не має правових підстав для задоволення заяв позивача.

Позивач не погодився з даною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв'язку із чим звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі № 1640/3094/18, яке набрало законної сили 14.01.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,64 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, с. Петро-Давидівка, Диканський район, Полтавська область, 38510) (вхідний номер К-10570/0/25-18 від 20 липня 2018 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,64 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Враховуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 816/1196/18 наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05.11.2018 № 611 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку /а.с. 53/.

Позивач не погоджуючись із вказаним наказом, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України чітко встановлює строк розгляду клопотання та визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому суд наголошує, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Як встановлено судом вище, відповідачем 05.11.2018 прийнято наказ № 611 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку /а.с. 53/.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 816/1196/18 (а.с. 71-75), яке набрало законної сили 25.09.2018, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою (вх.№К-853/0/25 від 23.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,64 га на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району, за межами населених пунктів, із земельної ділянки площею 17,9911 га державної власності, кадастровий номер №5321084500:00:003:0199.

Листом від 22.02.2018 №1632/0/26-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено позивачу, що за інформацією відділу у Диканському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель колективної власності.

Також відповідачем надано до суду копію Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №13 виданого 07.12.1995 КСП "Дружба" Петро-Давидівською сільською ОСОБА_4 народних депутатів у тому, що вказаному власнику передається у колективну власність 3247 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення колективного сільського господарства відповідно до рішення Петро-Давидівської сільської ОСОБА_4 народних депутатів від 06.12.1995 №11.

надано суду копію Державного Акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №13 від 07.12.1995 виданого КСП "Дружба".

Судом у справі 816/1196/18 встановлено, що колгосп "Дружба" реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Дружба", яке є правонаступником колгоспу з його правами та обов'язками. Відповідно до протоколу № 3 зборів уповноважених КСП "Дружба" від 08.02.2000 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба".

Колективне сільськогосподарське підприємство "Дружба" (ідентифікаційний код 03772039) було включене до ЄДРПОУ у 1996 році. З 22.02.2000 в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 03772039 значиться суб'єкт з назвою Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" та з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" зареєстровано як юридична особа 16.02.2000.

На запит суду Петро-Давидівська сільська рада надала інформацію, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,64 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Петро-Давидівка у полі загальною площею 17,9911 га, використовується гр.ОСОБА_1 із 1993 року, так як після розподілу земель та реорганізації КСП "Дружба" дане поле відійшло до земель запасу сільської ради і по рішенню сесії сільської ради було виділено земельні ділянки жителям сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" на запит суду повідомило, що на спірну земельну ділянку не переоформлялося право власності та вона не використовується у господарській діяльності товариства. В 1993 році вказана земельна ділянка перейшла в землі запасу Петро-Давидівської сільської ради.

Отже, судовим розглядом у справі № 816/1196/18 встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,64 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Петро-Давидівка у полі загальною площею 17,9911 га перебуває у користуванні позивача та право власності на неї не переоформлялося Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба", а спірна земельна ділянка не відноситься до земель колективної власності. Доказів належності її до земель приватної чи комунальної власності суду також не надано.

Відтак, суд у справі № 816/1196/18 дійшов висновку, про належність запитуваної позивачем земельної ділянки саме до земель державної власності.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,64 га, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо якої ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 19.01.2018 (вх. № 852/0/25-18 від 23.01.2018), відноситься до державної форми власності.

Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному наказі зазначено, що земельна ділянка не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому за змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відмова у наданні дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивованою.

Однак, оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на вказану норму, не конкретизуючи, які невідповідності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мав на увазі.

Тобто, відповідачем в оскаржуваному наказі не зазначено, у чому саме полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральним планам населених пунктів, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Відповідачем у відзиві на позов також не зазначено обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних відомостей стосовного того, що обрана земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону.

З доданих до адміністративної справи копій графічних матеріалів, які додавались до заяви про надання дозволу на розробку проекту, вбачається можливість чіткої ідентифікації бажаної заявником земельної ділянки та відсутність будь-яких перешкод для розгляду матеріалів.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена наказом від 05.11.2018 № 611, не ґрунтується на вимогах закону.

У письмовому відзиві на позов відповідач посилається на те, що позивач використав своє право на отримання земельної ділянки, оскільки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав власності ОСОБА_1 має у приватній власності земельну ділянку кадастровий номер 5321084501:01:001:0461, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, а отже, на думку, відповідача, позивач використував своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Щодо вищенаведеного суд зазначає.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом , провадиться один раз по кожному виду використання.

А відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 117538667 ОСОБА_1 має у приватній власності земельну ділянку з кадастровим номером №5321084501:01:001:0461 площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,64 га.

Отже, позивачем не порушено вимоги Земельного кодексу України щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,64 га.

При цьому суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення , за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В оскаржуваній відмові не міститься посилань на ту підставу, що позивач використав своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наведеного, суд приходить висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.11.2018 № 611 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а отже є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.11.2018 № 611 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання видати новий наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,64 га для ведення особистого селянського господарства на території Петро - Давидівської ради Диканського району із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (у полі площею 17,9911 га, кадастровий номер № 5321084500:00:003:0199).

За усталеною судовою практикою під дискреційними повноваженнями суди розуміють повноваження, які адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, суд зауважує, що наявність дискреційних повноважень не означає, що суб'єкт владних повноважень може діяти свавільно при прийнятті тих чи інших рішень, такі повноваження мають межу.

За правовою позицією, яку Європейський суд з прав людини неодноразово викладав у своїх рішеннях, у національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві.

За висновком суду із аналізу статей 118 та 123 Земельного кодексу України законодавцем чітко не встановлено меж дискреційних повноважень органу виконавчої влади щодо відмови про надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (наприклад, скільки разів уповноважений орган може відмовити у наданні дозволу тощо). Тому у цьому випадку межею таких дискреційних повноважень виступають критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності, наведені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення на підставі наведених критеріїв, а також тим, щоб владні суб'єкти не перетинали межу дискреційних повноважень, а у випадку порушення останніми таких меж вживати ефективних заходів захисту порушених прав приватних осіб та їх відновлення. В цьому полягає суть принципу розподілу влади на основі системи стримувань та противаг.

За усталеною судовою практикою з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, презюмується, що дискреційними повноваженнями є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.

Натомість, у деяких справах, відповідач - орган державної влади помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - видати розпорядження, або відмовити у його виданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічними питаннями, а відповідач неодноразово відмовляв позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що стало підставою для звернення позивачу до суду втретє.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв'язку із чим суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області видати наказ ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Крім того, прохальна частина позову містить клопотання позивача про постановлення окремої ухвали та направлення її до Держгеокадастру України з метою притягнення до дисциплінарної, фінансової, матеріальної відповідальності винних посадових осіб відповідача за формальний, бюрократичний розгляд звернення позивача від 23.01.2018,20.07.2018 та 28.11.2018.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що винесення окремої ували є правом, а не обов'язком суду.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для постановлення окремої ухвали.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн (в розмірі ставки судового збору за одну вимогу немайнового характеру), а позовні вимоги задоволено повністю, то вказана сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( вул. Братів-Онищенків, буд.36, с. Петро-Давидівка, Диканський район, Полтавська область, 38510, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23,м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 611 від 05.11.2018 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) видати наказ ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 (вул.Братів-Онищенків, буд.36, с. Петро-Давидівка, Диканський район, Полтавська область, 38510, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_5