Рішення

від 22.02.2019 по справі 826/10280/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2019 року №826/10280/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Громадської організації Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг , ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Громадської організації Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг , (також далі - позивач-1) , ОСОБА_1, (також далі - позивач-2, ОСОБА_1.) , до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (також далі - відповідач, НКРЕКП) , про визнання незаконною (такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили) постанови НКРЕП №1513 від 28 грудня 2017 року Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік та скасування її в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано йому строк для усунення виявлених недоліків.

У встановлений судом строк виявлені недоліки позовної заяви позивачем усунуто, у зв'язку з чим ухвалою суду від 23 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10280/18, (далі - справа) , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем безпідставно та з порушенням вимог законодавства, чим порушено законні права та інтереси позивачів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

28 грудня 2017 року НКРЕКП прийняла оскаржувану постанову №1513 Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік , якою було затверджено на 2018 рік прогнозовану оптову ринкову ціну електричної енергії на рівні 1561,99 грн. за 1 МВт•год (без ПДВ) з розбивкою на квартали:

- I квартал - 1495,46 грн. за 1 МВт•год (без ПДВ);

- II квартал - 1586,69 грн. за 1 МВт•год (без ПДВ);

- III квартал - 1586,69 грн. за 1 МВт•год (без ПДВ);

- IV квартал - 1586,69 грн. за 1 МВт•год (без ПДВ).

Вважаючи вказану вище постанову незаконною (такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили) позивачі звернулися до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначені Законом України Про електроенергетику , який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

А правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначені Законом України Про ринок електричної енергії , який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

З 26.11.2016 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діє на підставі Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , відповідно до п. 1 статті 1 якого, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про природні монополії , державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону, з особливостями, встановленими законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора відповідно до цього Закону є серед іншого забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб'єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора; здійснює моніторинг та аналіз ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; оприлюднює інформацію про свою діяльність відповідно до закону та здійснює інші заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю, створює умови для участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики, виконує інші функції та повноваження, визначені законом.

Статтею 15 Закону України Про електроенергетику передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії .

Правила оптового ринку електричної енергії України є невід'ємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог як, зокрема, електрична енергія продається та купується за Правилами оптового ринку електричної енергії України; ціни на електричну енергію генеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами оптового ринку електричної енергії України.

При цьому, повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на затвердження оптової ринкової ціни електричної енергії передбачені пунктом 14 Порядку визначення величин обмеження граничної ціни системи та показників, які використовуються для розрахунку цін за маневреність, робочу потужність та розвантаження блоків теплових електростанцій нижче мінімально допустимого складу обладнання (Додаток Д до Правил Оптового ринку електричної енергії України, затверджених Протоколом Ради Оптового ринку електричної енергії України від 28.05.2012 р. №8, погоджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 09.08.2012 р. №1028).

Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, має законодавчо визначені повноваження затверджувати прогнозовану оптову ринкову ціну електричної енергії.

Зазначене повноваження було реалізовано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг шляхом прийняття оскаржуваної постанови №1513 від 28 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , до складу Регулятора входять сім членів, у тому числі Голова.

Відповідно до положень статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні.

При цьому, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що до Голови та членів Регулятора, які перебувають на посаді станом на день набрання чинності цим Законом, Президентом України застосовується ротація, згідно з якою члени Регулятора підлягають звільненню у такі строки:

три члени Комісії - не пізніше 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом;

два члени Комісії - не пізніше 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом;

два члени Комісії - не пізніше 18 місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідний план ротації з поіменним списком затверджується Президентом України.

Указом Президента України від 23.03.2017 р. №78/2017 було затверджено план ротації Голови та членів НКРЕКП, зокрема:

1) підлягають звільненню у строк не пізніше 6 місяців з дня набрання чинності Законом України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (з урахуванням наявної за станом на день набрання чинності названим Законом однієї вакантної посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг):

член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_3;

член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_4;

2) підлягають звільненню у строк не пізніше 12 місяців з дня набрання чинності Законом України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг :

член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_5;

член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_6.

Так, Указом Президента України від 26.05.2017 р. №144/2017 було звільнено Члена НКРЕКП ОСОБА_3, Указом Президента України від 26.05.2017 р. №145/2017 було звільнено Члена НКРЕКП ОСОБА_4, Указом Президента України від 27.11.2017 р. №390/2017 було звільнено Члена НКРЕКП ОСОБА_6, Указом Президента України від 13.12.2017 р.№414/2017 було звільнено Члена НКРЕКП ОСОБА_5

Отже, з листопада 2017 року в НКРЕКП був відсутній кворум для прийняття рішень з підстав, що не залежали від НКРЕКП, викликаних, зокрема, поступовою ротацією членів НКРЕКП.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо надання повноважень Президенту України для забезпечення сталої діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надано повноваження Президенту України призначати членів НКРЕКП у кількості, що дорівнює кількості вакантних посад, до дня призначення членів НКРЕКП, обраних за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більш як на три місяці.

З огляду на зазначене, Указом Президента України від 23.12.2017 р. №428 та Указом Президента України від 23.12.2017 р. №429 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було призначено членами НКРЕКП до дня призначення членів НКРЕКП, обраних за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більш як на три місяці.

Отже, лише 23.12.2017 р. НКРЕКП мав достатню кількість повноважних членів для прийняття правомочних рішень, зокрема, щодо затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік.

В своєму адміністративному позові позивачі посилаються на порушення відповідачем вимог п. 5.1 Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2016 року №289, при прийнятті оскаржуваної постанови, якими встановлено, що НКРЕКП не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду затверджує прогнозовану оптову ринкову ціну на розрахунковий рік (поквартально) та не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду доводить її до відома енергопостачальників та оптового постачальника електричної енергії.

Суд дійшов висновку, що затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік за 10 днів до початку календарного року було неможливим зважаючи на відсутність кворуму для прийняття рішення стосовно затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік до 23.12.2017 р.

Так, з огляду на відновлення кворуму для прийняття рішень, 21.12.2018 р. на офіційному веб-сайті НКРЕКП було оприлюднено Порядок денний засідання НКРЕКП, що мало відбутись 28.12.2017 р., до якого було включено питання щодо затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік.

21.12.2017 р. було оприлюднено обґрунтування до проекту рішення НКРЕКП Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік , у якому було проінформовано, що НКРЕКП підготує проект рішення про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії на 2018 рік і розмістить його на офіційному веб-сайті НКРЕКП до 28.12.2017 р..

Так, 28.12.2017 р. на офіційному веб-сайті НКРЕКП було оприлюднено уточненні обґрунтування та проект постанови НКРЕКП Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2018 рік .

А тому, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла оскаржувану постанову №1513 від 28.12.2017 з дотриманням порядку прийняття нормативних актів відповідно до чинного законодавства.

Крім того, суд погоджується з позицією відповідача, що діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є, серед іншого, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг, сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, а тому, правомірність визначення її показників є формою втручання в такі повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства (дана позиція також була підтверджена рішенням Вищого адміністративного суду України у справі №826/16833/16).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Порядку, прогнозована оптова ринкова ціна формується НКРЕКП на основі прогнозного балансу електричної енергії ОЕС України, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, прогнозних обсягів відпуску електричної енергії в ОРЕ та прогнозної структури палива теплових електростанцій на відповідний період, розрахованих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, відповідно до прогнозного балансу електричної енергії ОЕС України.

Відповідно до листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.12.2017 р. №01/32-11803, до НКРЕКП було надано уточнений Прогнозний баланс електроенергії об'єднаної електроенергетичної системи України на 2018 рік, затверджений 26.12.2017 р. та Прогнозні обсяги відпуску електричної енергії в ОРЕ на 2018 рік, якими відносно до очікуваного 2017 року передбачено:

- зменшення обсягу виробництва електроенергії АЕС на 1 281 млн кВт.год (з 85 581 млн кВт.год до 84 300 млн кВт.год);

- збільшення обсягу виробництва електроенергії ГЕС на 37 млн кВт.год (з 8 919 млн кВт.год до 8 956 млн кВт.год);

- збільшення обсягу виробництва електроенергії ГК ТЕС на 3 679 млн кВт.год (з 45 135 млн кВт.год до 48 814 млн кВт.год);

- збільшення обсягу виробництва електроенергії теплоелектроцентралями, когенераційними установками та блокстанціями на 1 008 млн кВт.год (з 12 386 млн кВт.год до 13 394 млн кВт.год);

- збільшення обсягу виробництва електроенергії альтернативними джерелами на 146 млн кВт.год (з 1 884 млн кВт.год до 2 030 млн кВт.год).

Вищенаведені показники відображені в уточненому обґрунтуванні до проекту постанови від 28.12.2018 р., а відтак, твердження позивачів, що після затвердження нового прогнозного балансу, обґрунтування Постанови змінено не було не відповідає дійсності та спростовано доводами відповідача.

Суд погоджується з позицією відповідача, що Порядком передбачено, що при розрахунку прогнозної ціни продажу електричної енергії в ОРЕ виробниками, які працюють за ціновими заявками, враховується ціна вугілля, яка визначається, зокрема, на підставі індикативної ціни вугілля, яка визначається на підставі середньої ринкової ціни на європейському ринку (на основі середніх індексів АРІ2 на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам - Роттердам - Антверпен) за 12 місяців, що передують місяцю встановлення прогнозованої оптової ринкової ціни, яка розраховується з урахуванням середньозваженого курсу на міжбанківському ринку (на час встановлення офіційного курсу гривні), оприлюдненого на офіційному веб-сайті Національного банку України на дату проведення розрахунку, та приводиться у відповідність до визначеної в прогнозній структурі палива теплових електростанцій на відповідний період, розрахованої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, відповідно до прогнозного балансу електричної енергії ОЕС України, калорійності вітчизняного вугілля.

Так, при визначенні індикативної ціни вугілля НКРЕКП використовується інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті ДП Держвуглепостач в розділі Документи , а саме інформація щодо динаміки ринка енергетичного вугілля, у тому числі індекси АРІ ІІ на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам-Роттердам-Антверпен.

Слід зазначити, що відповідно до положень Статуту ДП Держвуглепостач , затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.09.2017 р. №617, Підприємство належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

При цьому, предметом його діяльності, зокрема, є участь у формуванні паливного балансу держави на підставі вивчення попиту та наявності ресурсної бази; імпорт вугілля у випадках виникнення на ринку України дефіциту вугілля певних марок; забезпечення своєчасної доставки вугілля енергогенеруючим компаніям України, підприємствам коксохімічної промисловості та іншим споживачам вугільної продукції шляхом укладення з транспортними підприємствами довгострокових договорів про транспортування за оптимізованими маршрутами; розробка та впровадження системи своєчасних та ефективних розрахунків за поставлене вугілля; збір та опрацювання інформації про збут вугільної продукції; облік і аналіз договорів на реалізацію вугільної продукції, форм розрахунків за договорами; моніторинг цін; оперативний контроль за виконанням встановлених завдань щодо забезпечення вугільною продукцією основних споживачів та розрахунків за нього; складання звітів щодо поставок вугілля відповідно до марок і сортів; забезпечення органів державного управління інформацією про наявність і використання вугільних ресурсів та стан розрахунків за відвантажену вугільну продукцію; наявність і використання вугільних ресурсів та стан розрахунків за відвантажену вугільну продукцію.

Таким чином, ДП Держвуглепостач напряму володіє інформацією щодо динаміки ринку енергетичного вугілля, у тому числі інформацією про встановлені індекси АРІ ІІ на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам-Роттердам-Антверпен.

Крім того, Порядком не визначено, що НКРЕКП має використовувати інформацію саме міжнародних агенцій Argus cif ARA та IHS McCloskey NW Europe Steam Coal, як про те зазначено в позовній заяві, а тому, суд визначає як необґрунтовані доводи позивача, що інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті ДП Держвуглепостач є помилковою, а інформація про індекс АРІ ІІ має братися від міжнародних агенцій Argus cif ARA та IHS McCloskey NW Europe Steam Coal, а не від ДП Держвуглепостач .

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд враховує, що статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В той же час статтею 2 КАС України визначено, що об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси як фізичних осіб, так і права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Водночас, відповідно до пункту 2 постанови НКРЕКП від 28.12.2017 №1513 дана прогнозована оптова ринкова ціна має застосовуватись ліцензіатами, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, при розрахунку роздрібних цін на електричну енергію згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 13.04.2017 р. №504.

Позивачі не надали суду доказів, що вони є суб'єктом господарювання, який має ліцензію з постачання електричної енергії на закріпленій території, а відтак не можуть вважатися суб'єктами, на яких поширюється дія оскаржуваної постанови НКРЕКП від 28.12.2017 №1513, а отже права, свободи та інтереси позивачів жодним чином не порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Громадської організації Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг , ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Громадської організації "Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг", (місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 34/1А, кв. 9; код ЄДРПОУ 41714830), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; код ЄДРПОУ 39369133) про визнання незаконною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко