Ухвала

від 22.02.2019 по справі 826/1920/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1920/18

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

22 лютого 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Чаку Є.В., дослідивши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Буд Мейд до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Буд Мейд звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ч.5 ст.296 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали осба має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу - протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято 17 серпня 2018 року, а апеляційну скаргу апелянтом було надіслано до суду першої інстанції лише 14 січня 2019 року, тобто з пропуском апеляційного оскарження.

Апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вже звертався (вперше у межах цього строку) до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яка, однак була повернута особі, яка її подала, (ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року) у зв'язку з невиконання вимог процесуального закону щодо надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку. Також апелянт посилається на відсутність можливості своєчасної сплати судового збору і, відповідно виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з відсутністю фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети.

Проте, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Суд зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань з приводу яких здійснюється безспірне списання коштів з рахунків податкового органу.

В даному випадку пропуск строку апеляційного оскарження спричинено невиконанням відповідачем вимог процесуального закону щодо форми та змісту первісно поданої апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку з огляду на відсутність фінансування видатків, призначених для цієї мети, здійсненням безспірного списання коштів з рахунків податкового органу, тривалою процедурою затвердження кошторису установи і, як наслідок її поверненням заявнику, що, втім в контексті наведених законодавчих приписів не є особливими і непереборними обставинами об'єктивного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Суд враховує і те, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду про повернення вперше поданої апеляційної скарги була постановлена 05 грудня 2018 року, натомість вдруге відповідач звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою лише 14 січня 2019 року і не обґрунтував причини такої тривалої затримки, при цьому, як вже зазначено вище в контексті наведених податковим органом обставин, відсутність у нього можливості своєчасної сплати судового збору не вказує на наявність поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження.

Враховуючи у сукупності вище наведене суд вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованою, а підстави, вказані у ній, є неповажними.

Крім того, при подані апеляційної скарги апелянтом не було долучено документи про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі, який повинен бути сплачений, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки розмір судового збору за подання адміністративного позову до суду складав 1762 грн., апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2643 грн. (1762 грн. * 150 %).

Судовий збір має бути сплачений за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, ЄДРПОУ отримувача - 38004897, рахунок отримувача - 34312206081055, банк отримувача - Казначейство України, код отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Крім того, статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, за змістом частин першої та третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Апеляційна скарга від імені Державної фіскальної служби України підписана ОСОБА_1 як представником, на підтвердження чого подано довіреність, яка видана та підписана директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_2, однак без подання доказів на підтвердження таких повноважень, що не узгоджується з наведеними вище приписами процесуального закону.

За змістом частин 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк на їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 325 КАС України, суддя

Частиною 2 статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298 КАС України, суддя

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме десять днів з дня отримання копії даної ухвали. Недоліки можуть бути усунуті шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску; доказів сплати судового збору у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. та доказів на підтвердження повноважень директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_2 щодо видачі і підпису довіреностей від імені цього органу.

У разі неусунення недоліків у вищезазначений строк, до апеляційної скарги будуть застосовані наслідки визначені ст.298, 299 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя Є.В. Чаку