Рішення

від 15.02.2019 по справі 574/1283/18

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/1283/18

Провадження №2/574/218/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності

позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сніжківської сільської ради Буринського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулися до суду з цим позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла їх баба ОСОБА_4, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло, в тому числі, право на земельну частку (пай) розміром 4,61 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3. Після смерті останньої спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, будучи спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Після його смерті також відкрилася спадщина, яку прийняла дочка останнього ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, будучи спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформила і померла 02.08.2011 року. Після смерті останньої також відкрилася спадщина, яку прийняв її чоловік ОСОБА_7, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але юридично за життя не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року. Вони прийняли спадщину шляхом подачі відповідної заяви до органів нотаріату, входячи до кола спадкоємців за заповітом і отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна. Разом з тим, оформити свої спадкові права на право на земельну частку (пай) в нотаріальній конторі вони не можуть, оскільки нотаріус звернув увагу, що вищевказаний сертифікат був виданий вже після смерті спадкодавця, а також через неможливість підтвердження реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки відсутнє їх свідоцтво про одруження. Просили визнати за ними право на вищевказану земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом по Ѕ частці за кожним відповідно до ст.1245 ЦК України, оскільки дана частина спадщини не була охоплена заповітом.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмовою заявою.

Представник відповідача Сніжківської сільської ради в задоволенні позову не заперечував, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд листом.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожен окремо, підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дійсно були чоловіком та дружиною. Вони знали їх особисто, обоє вже давно померли.

Дослідивши пояснення позивача ОСОБА_1, покази свідків, обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в підготовчому судовому засіданні з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зокрема, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла баба позивачів ОСОБА_4, яка мешкала в с.Сніжки, Буринського району, Сумської області, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло, в тому числі, право на земельну частку (пай) , яка перебувала у колективній власності САПТЗТ Сніжки розміром 4,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчено сертифікатом серії НОМЕР_3, яку прийняв її чоловік (дід позивачів) ОСОБА_5, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог ст.529, п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР, які діяли на час відкриття спадщини, являючись при цьому спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Спадщину після смерті останнього прийняла його дочка (мати позивачів) ОСОБА_6 фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог ст.529, п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР, які діяли на час відкриття спадщини, являючись при цьому спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформила і померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року. Після смерті останньої також відкрилася спадщина, яку прийняв її чоловік (батько позивачів) ОСОБА_7 відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день смерті постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї, входячи до кола спадкоємців за законом першої черги, але юридично за життя не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року. Дані обставини підтверджуються сертифікатом на право на земельну частку (пай), копіями свідоцтв про смерть: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, копією свідоцтва про народження ОСОБА_10, копією свідоцтва про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_6, довідками Сніжківської сільської ради, інформаційною довідкою про вартість земельної частки (паю) (а.с.16-21,24-27,45).

Після смерті ОСОБА_7 також відкрилася спадщина, яку прийняли його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - позивачі по справі подавши згідно ст.1269 ЦК України до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, будучи спадкоємцями за заповітом і на частину спадкового майна отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується копіями паспортів позивачів, копіями свідоцтв про народження позивачів, довідкою Сніжківської сільської ради, копією заповіту, витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12-15,22-23,28,37-43).

Крім того до складу спадщини ОСОБА_7 ввійшло право на вище згадану земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_4 та яке не було охоплене заповітом, а тому відповідно до ст.1245 ЦК України, позивачі є спадкоємцями першої черги за законом.

Разом з тим, позивачі не спроможні отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса на вище вказану земельну частку (пай), оскільки зазначений сертифікат виданий 01.08.1996 року, тобто після смерті ОСОБА_4, що також підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4, копією сертифікату та роз'яснення приватного нотаріуса Анохіна О.В. (а.с.16-17, 44).

Однак право ОСОБА_4 на вказану земельну частку( пай) у суду сумнівів не викликає, так як фактично, паювання сільськогосподарських земель в Україні розпочалося після прийняття Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №666/94 від 10.11.1994 року та Указу від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95.

Зокрема, згідно п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва ).

Тобто відповідно до змісту статей 22,23 Земельного кодексу України ( 1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, будучи колишнім членом КСП, пенсіонеркою, була включена до списку громадян, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4, який був виданий колективному сільськогосподарському підприємству Сніжківська 27.07.1995 року і їй вищевказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) , розміром 4,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), був виданий, про що було зроблено запис в Книзі реєстрації сертифікатів на право за земельну частку (пай) за №369 (а.с.30-35).

Тобто суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_4 на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 сумнівів не викликає.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК Української РСР, положення якого діяли на час відкриття спадщини, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Крім того, позивачі також не спроможні належними чином оформити свої спадкові права через неможливість підтвердження реєстрації шлюбу між їх бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5, оскільки відсутнє їх свідоцтво про одруження, що підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1, та роз'яснення приватного нотаріуса Анохіна О.В. (а.с.44).

Як вбачається з довідки Державного архіву Сумської області у книгах реєстрації актів громадянського стану про шлюб по с.Сніжки Буринського району Сумської області за 1933,1935 роки та у неповністю збереженій книзі РАГС про шлюб по с.Сніжки за 1934 рік відомостей про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_12 немає, а книги РАГС про шлюб по с.Сніжки за 1932 рік на зберігання до архіву не надходили і їх місцезнаходження невідоме (а.с.29).

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 - ІНФОРМАЦІЯ_10 року народилася ОСОБА_13 (в російському варіанті) і батьком записаний ОСОБА_5 (в російському варіанті), матір'ю ОСОБА_4 (в російському варіанті) (а.с.21).

Крім того, з довідки Сніжківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були чоловіком і дружиною (а.с.25).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що вони проживають в селі Сніжки, Буринського району і разом з ними на одній вулиці проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_4, вони знали їх особисто. Останні дійсно були подружжям, обоє давно померли.

З урахуванням викладеного у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим вищезазначеним у справі доказам.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Відповідно до положень п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31.03.1995 року, суди можуть встановлювати факти реєстрації, в тому числі, шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

Таким чином, даючи оцінку наведеним вище доказам, суд вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, дійсно перебували в шлюбі, який було зареєстровано в період 1932-1933 років.

З огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону й не порушує права чи інтереси інших осіб, а також те, що позивачі прийняли спадщину, але не можуть скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість їхніх вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 200, 206, 258, 259, 265, 268, 293, 315, 354 ЦПК України, ст.ст.529,548,549 ЦК Української РСР, ст.ст. 392, 1218, 1233, 1245, 2168, 1269, 1297 ЦК України, ст.ст.22,23 ЗК України (1990 р. N 561-XII), Указами Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №66/94 від 10.11.1994 року, Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95, ст.5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сніжківської сільської ради Буринського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.

Встановити факт про те, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року в селі Сніжки Буринського району Сумської області та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року в селі Сніжки Буринського району Сумської області перебували у шлюбі, що був зареєстрований між ними в період 1932-1933 років.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_7, по Ѕ частки за кожним, право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності САПТ ЗТ Сніжки розміром 4,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії №0086369, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №369.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 21.02.2019 року.