Ухвала

від 22.02.2019 по справі 527/346/19

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/346/19

провадження № 2/527/353/19

УХВАЛА

про залишення позову без руху

22 лютого 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Левицької Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства Династія -Агро , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, реєстраційна служба Глобинського районного управління юстиції, приватна агрофірма Петрівка ,-

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Фермерського господарства Династія - Агро , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, реєстраційна служба Глобинського районного управління юстиції, приватна агрофірма Петрівка . Просить суд визнати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320683600:00:020:0095 загальною площею 3,75 га., від 01.01.2012, зареєстрований в державному реєстрі земель - недійсним та стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу та в разі ухвалення рішення на її користь стягнути судовий збір на користь держави.

З матеріалів заяви вбачається, що судовий збір заявником не сплачено. При цьому позивач, звертаючись в суд із вищевказаним позовом, заявила клопотання про відстрочку сплати судового збору до розгляду справи по суті, враховуючи її скрутне матеріальне становище.

З аналізу норм ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України Про судовий збір слідує, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто, щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі Креуз проти Польщі , Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995 р.).

Позивач, звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, послалася на те, що вона є пенсіонером, отримує мінімальну пенсію, що є єдиним її джерелом доходу та перебуває у скрутному матеріальному становищі, що не є достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, крім цього, позивач до клопотання про відстрочення сплати судового збору не додала докази, які підтверджують обставини, про які зазначено у даній заяві.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК ), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Таким чином, враховуючи, що відстрочка сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, у позові ОСОБА_1 не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає їй сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання позовної заяви, а тому заява про відстрочку сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки законні підстави для відстрочки сплати відсутні.

Дотримання належної форми позовної заяви є однією з найважливіших умов реалізації права на пред'явлення позову.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що судовий збір позивачем не сплачено, тому позивачу необхідно надати до суду платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 768 грн. 40 коп.).

Крім того, всупереч вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, рнокпп (для фізичних осіб) відомі номери засоби зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти учасників справи; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Згідно ч. 6 ст. 177 ЦПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копії ( або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши заявникові строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу , заява вважається поданою вдень первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175 , 177 , 185 ЦПК України , Законом України Про судовий збір , суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Династія - Агро , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, реєстраційна служба Глобинського районного управління юстиції, приватна агрофірма Петрівка залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог, визначених ст.ст. 175 , 177 ЦПК України у наданий строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т. В. Левицька