Рішення

від 15.02.2019 по справі 753/9609/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9609/18

провадження № 2/753/2417/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Горбенко А.О., Степанишиній Г.А., Пасько І.В.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представник відповідача Вотінцева Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платы. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16.01.2017 по 28.02.2017 позивач працював на посаді виконроба у Товаристві з обмеженою відповідальністю НВО БУД . Згідно із наказом відповідача від 28.02.2017 позивача було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України. При цьому, позивачу не була виплачена заробітна плата за період роботи з 16.01.2017 по 28.02.2017 в сумі 6050 гривень. Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заробіток під час звільнення в повному обсязі, однак йому було відмовлено, а тому він був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 06.06.2018 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

16.07.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу, а 27.07.2018 заява про виклик свідка.

06.08.2018 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд про його задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, при цьому зазначив про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відповідач в повному обсязі виплатив позивачу заробітну плату при звільненні, про що свідчить відомість про нарахування заробітної плати та видатковий касовий ордер.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тобто, зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (стаття 29, 30 ЗУ "Про оплату праці").

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів, а частина 1 та 2, ст. 6 цього ж Закону України наголошує, що основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін заробітна плата , який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Згідно, ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці визначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

В силу вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належну оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що з 16.01.2017 по 28.02.2017 позивач працював на посаді виконроба у Товаристві з обмеженою відповідальністю НВО БУД , що підтверджується копією трудової книжки та наказом про прийняття на роботу №1/17-К /а.с. 6, 33/.

Згідно із наказом Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД № 4/17-К 28.02.2017 позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно із довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД від 12.07.2018, посадовий оклад позивача становив 3600 гривень. Заробітна плата позивача за період з 16.01.2017 по 28.02.2017 склала 6050 гривень, яка виплачена повністю /а.с. 36/.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що працював в ТОВ НВО БУД на посаді начальника дільниці. До його повноваження, крім іншого, входила виплата заробітної плати бригадам, які були у нього в підпорядкуванні. З приводу виплати заробітної плати свідок зазначив, що 01.02.2017 дав на руки позивачу як виконробу ТОВ НВО БУД на бригаду людей 8000 грн., чи отримав позивач заробітну плату з цих коштів за відпрацьований період, йому не відомо.

Позивач не заперечував, що отримав від ОСОБА_5 вказані кошти, однак наполягав на тому, що вони були отримані для виплати заробітної плати працівникам, які працювали у нього в бригаді. Саме тому, працівники бригади не мають жодних вимог до відповідача. На підтвердження викладеного, звернув увагу суду на те, що у Відомості кошти в сумі 8000 грн. зазначені в графі Бригада ОСОБА_2 , а не навпроти його прізвища.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, суд не може взяти до уваги надану стороною відповідача відомість про нарахування заробітної плати за січень 2017 року, оскільки вона не відповідає вимогам, що зазначені в Положенні про ведення касових операцій у Національній валюті України № 637 від 15.12.2004, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до п. 3.8., п. 3.10 вказаного Положення, виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень словами, копійок - цифрами). Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

У Відомості, яку надав відповідач як доказ виплати позивачу заробітної плати, містяться виправлення, закреслення, крім того, не має дозвільного напису про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера.

Сам по собі видатковий касовий ордер від 01.02.2017на суму 65800 грн., яка видана ОСОБА_5 на видачу заробітної плати не доводить отримання ОСОБА_2 заробітної плати за спірний період.

Інших належних доказів виплати відповідачем заробітної плати позивачу при звільнені, не надано та під час судового розгляду не встановлено.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтею 23 Загальної Декларації з прав людини, статтею 21 Конституції України, статтями 47, 115, 116, 233 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356, 430, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6050 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО БУД на користь держави 1762 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дарницький районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_2, р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю НВО БУД , код ЄДРПОУ:34896347, юридична адреса: м. Київ, вул. Урлівська, 20.

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2019.

Суддя: