Вирок

від 22.02.2019 по справі 195/41/19

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №195/41/19

1-кп/195/38/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2019 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.02.2018 року за № 12018040590000096 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирове Томаківський район Дніпропетровська область, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С ТА Н О В И В :

В межах земельної ділянки №1225485500-01-003-0019, яка перебуває у орендованому користуванні ОСОБА_5 , знаходиться об`єкт культурної спадщини - курган № 7119, навколо якого встановлена охоронна зона та відповідний сервітут, про що наявна позначка в кадастровому плані земельної ділянки, долученого до технічної документації земельної ділянки. Крім того, 12 вересня 2012 року Томаківською районною державною адміністрацією укладено з Мирівською сільською радою охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №7119 та складено акт технічного стану пам`ятки археології.

Відповідно до охоронного договору № 7119 від 12.09.2012 з головою Мирівської сільського голови ОСОБА_6 , згідно якого останній, бере на себе зобов`язання щодо охорони і заборони використання земельної ділянки під курганним могильником № 7119 і відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного Кодексу України землі на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється. Відповідно до додатку до охоронного договору № 7119, ОСОБА_5 ознайомлена з наявними обмеженням щодо вищевказаної земельної ділянки.

Крім цього встановлено, що СФГ «Ждан А.О.» в особі голови ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_3 договір підряду від 20.08.2016 на виконання робіт по засіванню озимою пшеницею, в межах земельної ділянки №1225485500-01-003-0019, яка перебуває у орендованому користуванні ОСОБА_5 , та на якій знаходиться об`єкт культурної спадщини - курган № 7119, навколо якого встановлена охоронна зона та відповідний сервітут, про що останній був попереджений.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вересні 2016 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), незважаючи на попередження з боку ОСОБА_5 , в силу змісту договору підряду від 20.08.2016, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки № 1225485500-01-003-0019, об`єкту археології - курган №7119 з визначеною 60 метровою охоронною зоною, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронної зони та насипу кургану - об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі посіву насіння озимої пшениці межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з метою виконання умов договору підряду в більших обсягах та подальшого отримання прибутку, шляхом посіву насіння озимої пшениці в ґрунтовий покрив земельної ділянки в межах охоронної зони кургану, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0208 га державної форми власності, що знаходиться в охоронній зоні кургану № 7119 та розташована за межами пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням голови районної державної адміністрації від 13.05.2013 №110-р «Про охорону пам`яток археології Томаківського району» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до інформації наданої Томаківською РДА за обліковим №7119 до Переліку об`єктів культурної спадщини (археології) по Томаківському району Дніпропетровської області включено курган, розташований на відстані 2,5 км на південь від центру с. Весела Федорівка, біля дороги на м. Марганець, датований II тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 2006 р. археологом ОСОБА_7 , щодо якого встановлено охоронну зону 60х60м. Вказаний об`єкт взято під охорону держави на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 16.04.1987 р.

Також встановлено, що у користуванні голови фермерського господарства «Ждан А.О.» ОСОБА_5 знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1225485500-01-003-0019 з цільовим призначенням «2.1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 6,8400 га, розташована на відстані 2,5 км з південної сторони від центру с. Весела Федорівка, Томаківського району Дніпропетровської області. Вказана земельна ділянка належить громадянці України ОСОБА_8 на праві земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 1225485000-01-003-0019.

Умисні дії ОСОБА_3 , суд кваліфікує ч. 2 ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

В судовому засіданні обвинувачений погоджуючись з вищенаведеними обставинами, вину визнав, розкаявся в скоєному. Пояснив власну протиправну поведінку легковажністю. Обробляв земельну ділянку в темну пору доби. Обробляв землі в охоронних зонах, по які був завчасно повідомлений. Просить суворо його не карати.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які визнали фактичні обставини злочину і не оспорюють, пересвідчившись в правильності розуміння учасниками судового провадження змісту фактичних обставин злочину, в добровільності їх позиції, роз`яснивши обмеження, щодо оскарження таких обставин, суд визнав у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи та обмежитись лише допитом обвинуваченого, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченого. Окрім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 К. (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до характеризуючих матеріалів обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання. Скарги відносно нього не надходило, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет злочину, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту якого він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі його самовикриття.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

До обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_3 суд відносить його щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого ОСОБА_3 який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вчинив злочин з корисливих мотивів. Позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинувачений є суб`єктом інкримінованому йому злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Відповідно до ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи також що обвинувачений не працевлаштований, вину визнав розкаявся, особу обвинуваченого, з метою його перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України..

Цивільний позов у справі не заявлений.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання ОСОБА_3 звільнити з іспитовим строком на 1 рік і покласти на нього обов`язки відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1