Постанова

від 14.02.2019 по справі 396/1513/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року м. Кропивницький

справа № 396/1513/18

провадження № 22-ц/4809/393/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Кіселика С.А. (доповідач),

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.

за участю секретаря судового засіданнч - Савченко Н.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - адвокат Репело Олександр Вікторович,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Росія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Булгаренка Сергія Васильовича, який представляє інтереси Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія , на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Шепетько В.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія про припинення договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року позивач звернулася із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія про припинення договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27.05.2008 року між нею і СТОВ Росія було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,46 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області. Одразу після укладення вказаного договору вона передала земельну ділянку в користування відповідачу, а відповідач в свою чергу прийняв, приступив до її використання та починаючи з 2008 року сплачував орендну плату.

Договір зареєстровано Управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі 27.03.2012 року за №352400004001257 та 19.01.2017 року приватним нотаріусом Поляковою Н.В. було здійснено державну реєстрацію речового права за орендарем СТОВ "Росія".

Вважає, що вона з відповідачем дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 27.05.2018 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Таким чином, на переконання позивача, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію після закінчення 10-річного строку, який розпочинається з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договору (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент його укладення.

18.04.2018 року вона направила поштою на адресу відповідача лист-повідомлення (заперечення), яким відмовився поновлювати договір оренди земельної ділянки на новий строк.

За таких обставин, вважає, що спірний договір не було поновлено з відповідачем на новий строк на тих же умовах, оскільки проти цього є заперечення позивача, а тому наявні підстави визнати такий договір припиненим та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія про припинення договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації - задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач навмисно затягував момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, при цьому фактично користуючись цією земельною ділянкою, знаючи про вимоги закону про обов'язковість державної реєстрації речового права, без поважних причин затягував таку реєстрацію, а тому діяв недобросовісно.

Права та обов'язки учасників правочину виникли з моменту підписання договору, так як саме з цього часу позивач фактично передав відповідачеві земельну ділянку і останній сплачував орендну плату з року укладення договору, тому строк його дії розпочався з моменту виникнення прав та обов'язків сторін, тобто з дати підписання договору.

В апеляційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом не перевірено, що договір оренди №646 підписано сторонами, які досягли взаємної згоди з усіх істотних питань щодо його виконання 27.05.2008 року.

Підписання здійснювалось добровільно при повному розумінні всіх наслідків підписання при наявності вільного волевиявлення сторін, що відповідає вимогам частини 1 ст. 638 ЦК України.

Позивачем не оспорюється факт підписання договору і досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Судом безпідставно не взято до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі №532/129/16-ц та від 27.04.2017 у справі №6-422цс17, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Розділом Х договору оренди визначено, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Розділом ІІ договору передбачено, що договір укладається строком на 10 господарських років. В разі закінчення договору до збирання врожаю - договір вважається продовжним до тих пір, поки урожай не буде зібрано.

Зважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки від 27.05.2008 року зареєстровано 27.03.2012 і протягом тривалого періоду землевласник не заявляв ніяких претензій стосовно дати реєстрації, суд безпідставно, виходячи за межі позовної заяви, тобто діючи з власної ініціативи, без перевірки обставин реєстрації, без дослідження доказів, які б могли підтвердити відсутність вини в діях СТОВ Росія при реєстрації, без залучення реєстраторів до розгляду справи, робить безпідставний та необґрунтований висновок про навмисні дії відповідача по затягуванню моменту державної реєстрації договору.

Суд неправомірно дійшов висновку, що строк дії договору почався з моменту виникнення прав та обов'язків сторін, тобто з дати підписання договору.

Цей висновок суду суперечить вимогам ст.ст.18,20 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками, від представника ОСОБА_2 адвоката Репело О.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб, які не з'явилися, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, згідно договору №646 від 27.05.2008 року, строк його дії узгоджений сторонами правочину протягом 10 господарських років, при цьому орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін (а.с.5).

Позивач 18.04.2018 року надіслав лист-повідомлення відповідачу про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з тим, що має кращі варіанти та пропозиції по оренді земельної ділянки (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що саме відповідач навмисно та недобросовісно діючи, ухилився від свого обов'язку реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, таке тривале затягування державної реєстрації пов'язане не з із непереборними обставинами, а викликане бажанням орендаря штучно продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки. В той же час, орендодавець вправі був законно очікувати на строк дії договору оренди протягом 10 років, зважаючи на те, що сам орендар протягом 2008-2011 років виплачував орендну плату.

Проте повністю з такими доводами суду погодитися неможна.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №872цс17.

Матеріалами справи підтверджується, що 27 травня 2008 року між ОСОБА_2 і СТОВ Росія укладено договір №646 оренди земельної ділянки (далі - Договір) площею 4,46 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області (а.с.5).

У Розділі ІІ Договору сторони дійшли згоди, що Договір укладається терміном на 10 господарських років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В разі закінчення договору до збирання урожаю договір вважається продовженим до тих пір, поки урожай не буде зібрано. По закінченню терміну дії договору оренда при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Розділом Х Договору визначено, що цей Договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України.

Згідно відмітки в Договорі, його зареєстровано Управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі 27 березня 2012 року за №352400004001257.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що строк дії оспорюваного договору оренди земельної ділянки почався з моменту його державної реєстрації, тобто з 27.03.2012 року, а не з дати його укладання 27.05.2008 року, оскільки при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з моменту його державної реєстрації.

Позивач не була позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію спірного договору особисто, а не покладатися на відповідача.

Таким чином, на момент пред'явлення позову строк дії договору оренди земельної ділянки не припинив свою дію, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про залишення позову без задоволення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю Росія сплатило 2114,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Булгаренка Сергія Васильовича, який представляє інтереси Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія , задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія 2114 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий суддя С.А.Кіселик

Судді: Л.М. Дьомич

С.М.Єгорова