Постанова

від 13.02.2019 по справі 397/1082/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Кропивницький

справа № 397/1082/18

провадження № 22-ц/4809/474/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах : головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Мурашка С.І.

секретар судового засідання- Кравченко Я.С.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ОЛТО ,

відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОЛТО на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2018 року у складі головуючого - судді Отян О.В. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОЛТО до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ОЛТО (далі ТОВ фірма ОЛТО ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення договору міни № 92 від 13.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно земельних ділянок площею 4,9599 га, кадастровий номер НОМЕР_3, та 0,01 га, кадастровий номер НОМЕР_2, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Ю.І.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між ОСОБА_4 та ТОВ фірма ОЛТО 28.02.2008 року за №201 укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 4,96 га кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Строк дії договору, згідно п. 2.1 розділу 2, десять років, тобто до 28.02.2018 року. КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 08.08.2008 року здійснено державну реєстрацію Договору. Щодо всіх істотних умов Договору між сторонами було досягнуто згоди. Договір за взаємною згодою сторін не припинявся та достроково не розривався, його умови сторонами виконувалися, орендар у добровільному порядку від оренди земельної ділянки не відмовлявся.

У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом перейшло до його сина ОСОБА_1.

Перехід права власності на земельну ділянку, у тому числі в порядку спадкування за законом, не є підставою для розірвання чи припинення Договору, що передбачено п.5.6 Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ фірма ОЛТО .

ОСОБА_1, на підставі договору міни №92 від 13.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренко Ю.І., відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2

Про свій намір відчужити успадковану земельну ділянку ОСОБА_1 не повідомляв ТОВ фірма ОЛТО .

Позивач вважає, що оспорюваний правочин укладено з порушенням вимог законодавства і переважного права ТОВ фірма ОЛТО .

Оскільки, оспорюваний правочин укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), до того ж з порушенням переважного права ТОВ Фірма ОЛТО , що суперечить вимогам підпункту б пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про оренду землі", то в силу положень наведених норм він не відповідає вимогам закону і тому не має юридичної сили і повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції в обгрунтування свого рішення зазначив, що оспорюваний договір не створив і не створює жодних юридичних наслідків для позивача, який продовжує користуватись переданою йому в оренду земельною ділянкою, відповідачі не чинять перешкод щодо користування земельною ділянкою до закінчення терміну дії договору оренди.

В апеляційній скарзі ТОВ фірма ОЛТО ставить питання про скасування вказаного судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.

Суд не звернув увагу, що позивач оспорює договір міни як заінтересована особа, , оскільки як орендар має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки.

Про свій намір відчужити успадковану земельну ділянку ОСОБА_1 не повідомляв ТОВ фірма ОЛТО .

Оспорюваним правочином порушено переважне право товариства як орендаря на придбання належної ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, оскільки, на думку позивача, міна- прихований продаж у розумінні ст.ст. 715, 716 ЦК України.

Зауважує, що на час укладення оспорюваного правочину земельна ділянка площею 4.96 га кадастровий номер НОМЕР_3 була обтяжена договором оренди землі від 28 лютого 2008 року, укладеним між ТОВ фірма ОЛТО та ОСОБА_4 Проте, всупереч вимогам п. 4.1.2 Розділу 4 договору оренди землі від 28 лютого 2008 року ОСОБА_1 про права третіх осіб на земельну ділянку землекористувача не повідомив.

Також, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1, отримуючи після смерті батька з року в рік орендну плату та не знаючи про наявність договору оренди землі від 28 лютого 2008 року, 29 лютого 2018 року (вже не будучи власником земельної ділянки)надіслав ТОВ фірма ОЛТО лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції застосовано закон, який не підлягав застосуванню, та не застосовано підпункт б п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 5 листопада 2014 року у справі №6-172цс 14 та від 11 лютого 2015 року у справі №6-5цс15.

Відповідачі не подали відзивів на апеляційну скаргу, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Салюка С.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересу, крім інших, може бути визнання правочину недійсним.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що земельна ділянка НОМЕР_4, площею 4,96 га, розташована на території Цвітненської сільської ради належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №413 від 17.05.2000 року(а.с.11-12).

28.02.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ фірма ОЛТО укладено договір оренди земельної ділянки в„– 201 щодо оренди земельної ділянки площею 4,96 га, розташованої на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району, який зареєстровано в реєстрі за № 040837900099 від 08.08.2008 року (а.с.8-9).

Реєстрація вказаного договору підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №104598427 від 22.11.2017 року (а.с.16).

За умовами вказаного договору оренди земельної ділянки:

п.2.1 - договір укладається терміном на 10 років до 28.02.2018 року;

п.2.2 - після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк;

п.2.3 - в разі не попередження про розірвання договору за 30 днів до закінчення строку дії договору договір автоматично пролонгується на попередній термін його дії;

п.5.2 - договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання;

п.5.3 - договір припиняється в разі:

п.5.3.1 - закінчення його строку;

п.5.3.2 - придбання орендарем земельної ділянки у власність;

п.5.3.3 - примусового викупу (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності;

п.5.3.4 - неможливості використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або власника землі;

п.5.3.5 - в разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України;

п.5.3.6 - в разі ліквідації юридичної особи орендаря;

п.5.4 - договір може бути розірваний в разі:

п.5.4.1 - взаємної згоди сторін;

п.5.4.2 - вимоги однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором;

п.5.4.3 - добровільної відмови орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря;

п.5.4.4 - укладення договору оренди землі з порушенням вимог Закону України Про оренду землі ;

п.5.5 - дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за 30 днів до початку проведення агротехнічних робіт під урожай наступного року, з компенсацією понесених витрат орендарем;

п.5.6 - у разі смерті орендодавця, умови договору є обов'язковими для спадкоємців;

п.5.7 - в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Згідно акту приймання-передачі до договору оренди в„– 201 від 28.02.2008 року (а.с.10), орендодавець ОСОБА_4 передав, а орендар - ТОВ фірма ОЛТО прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення НОМЕР_4, , яка знаходиться на території Цвітненської сільської ради, в строкове платне користування.

Відповідач ОСОБА_1 успадкував вказану земельну ділянку і одержав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 4,9599 га, яка розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що належала останньому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 від 17.05.2000 року (а.с.14, 15).

Згідно листа-повідомлення про використання переважного права, щодо поновлення договору оренди землі вих. № 24 від 16.01.2018 року, ТОВ фірма ОЛТО повідомила відповідача ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі №201 від 28.02.2018 року і направлено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2018 року (а.с.17, 18, 19).

Згідно листа-повідомлення ОСОБА_1 повідомив ТОВ фірма ОЛТО про прийняте ним рішення щодо заперечення в поновленні Договору оренди земельної ділянки №201 від 28.02.2008 року, який зареєстрований ДП ЦДЗК 08.08.2008 року та про свою відмову в підписанні додаткової угоди б/н від 16.01.2018 року до договору оренди земельної ділянки №201 від 28.02.2008 року (щодо поновлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_3); після закінчення строку дії Договору вимагав повернути земельну ділянку (а.с.113-114).

Вказане повідомлення було отримано ТОВ фірма ОЛТО 30.01.2018 року (а.с.112).

За договором міни (обміну) земельних ділянок від 13.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Котляренком Ю.І. (а.с.107-109, 117-119, 120-123), ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6 вчинили обмін належних їм на праві власності земельних ділянок. Земельна ділянка, що розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, площею 4,9599 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 перейшла у власність ОСОБА_2, а земельна ділянка, що розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, площею 0,01 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 перейшла у власність ОСОБА_1 Міна проводилась без доплати. Обмеження на земельні ділянки були відсутні, що було перевірено нотаріусом на підставі відповідних витягів.

Згідно інформацієї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та щодо суб'єкта за № 134050809 та № НОМЕР_1 виданих 12.08.2018 року (а.с.20-21, 22-23) встановлено, що на підставі договору міни, серія та номер 92, виданого 13.02.2018 року у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка площею 0,01 га, розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а до ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка площею 4,9599 га, розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно повідомлення Відділу у Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №872/101-18 від 13.11.2018 року (а.с.96-105), у відділі зберігається технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області кадастровий номер з НОМЕР_6 по НОМЕР_7, яку розроблено Кіровоградською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру на замовлення ОСОБА_2 в 2014 році; технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки НОМЕР_2 до місцевого фонду документації із землеустрою Відділу не надходила. З моменту формування земельної ділянки рішення Олександрівською районною радою про затвердження технічної документації не приймалося. Відповідно до Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки межі земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0100 га, наданої у власність ОСОБА_7, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 5 штук. Розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Дзержинського Цвітненської сільської ради становить 4,41 умовних кадастрових гектар.

Згідно ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Відповідно до ст. 716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ фірма ОЛТО , суд першої інстанції встановив і правильно виходив з того, що оспорюваним договором не були порушені права та інтереси позивача, в тому числі передбачені умовами договору оренди земельної ділянки.

Згідно підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Безпосереднім рішенням, яке стосується питання мораторію на землю, є рішення ЄСПЛ у справі Зеленчук та Цицюра проти України (заява №846/16 та 1075/16) від 22.05.2018 року, у якій ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини і яке на теперішній час набуло статусу остаточного.

У даному рішенні, ЄСПЛ встановив, що держава не встановила справедливий баланс між загальними інтересами громади та правами власності заявників. Суд зазначив, що жодна інша держава Ради Європи не мала таку заборону і посилався на невідповідність підходу України до завершення мораторію. Було також незрозуміло, чому менш обмежувальний захід не був ефективним для досягнення тієї ж мети. Ключовим фактором для виявлення ЄСПЛ порушення прав власності заявників було те, що Україна послідовно ставила мету надання дозволу на придбання та продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення після створення інфраструктури ринку. Проте, всупереч оголошеній меті початковий мораторій був продовжений декілька разів і зараз розглядається з усіма практичними цілями як невизначений, незважаючи на періодичні крайні строки для того, щоб законодавчий орган врегулював це питання, але ці строки не були виконані. ЄСПЛ взяв до уваги твердження уряду щодо необхідності обмеження, наприклад, запобігання збідніння сільського населення, уникнення зосередження землі в руках декількох груп, таких як багаті особи або ворожа держава, а також припинення вилучення з обробки. Проте, в першому твердженні не був врахований той факт, що заявники мешкали в місті та не бажали займатися сільським господарством. Крім того, законодавчий орган не виявив, що заборона була необхідною для досягнення поставленої мети щодо сільського населення взагалі, але її метою було надання достатньої кількості часу для прийняття необхідного законодавства. Наступні дві мети, наведені урядом, можливо досягти за допомогою інших законів, у тому числі тих, що вже зареєстровані в Україні, такі як обмеження кількості земельних ділянок та податки, які, як виявляється, сприяють обробці землі. ЄСПЛ встановив, що тягар, накладений на двох заявників, був надмірним. Вони постраждали від наслідків нездатності органів влади дотриматися своїх власних крайніх строків, в той час як органи влади надали лише незначні підстави для нездатності обрати менш обмежувальні заходи. Україна не встановила справедливий баланс між загальними інтересами громади та інтересами заявників , а також перевищила свої повноваження щодо дискреційності ( межі розсуду ). ЄСПЛ наголосив, що справа стосувалася загальної законодавчої ситуації та не обмежувалася лише заявниками. Суд постановив, що Україна повинна вжити відповідні законодавчі або інші заходи для забезпечення справедливого балансу між інтересами власників сільськогосподарських земель та суспільством взагалі. ЄСПЛ зауважив, що він не вимагає створення ринку земельних ділянок сільськогосподарського призначення без обмежень, а також те, що держава залишається вільною обирати, які заходи необхідно вжити.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не мали будь-яких заборон щодо обміну своїми земельними ділянками сільськогосподарського призначення і не створили жодних перешкод позивачеві для користування орендованою ним земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди землі. За умовами договору оренди земельної ділянки, площею 4,9599 га, кадастровий номер НОМЕР_3, не встановлені підстави для зміни, припинення і розірвання договору оренди у зв'язку з переходом права власності до ОСОБА_2 на орендовану ТОВ фірма ОЛТО земельну ділянку

Позивач не є стороною оспорюваного договору міни і його доводи щодо порушення відповідачами при укладенні спірного договору його переважного права на придбання у власність земельної ділянки грунтуються на припущеннях, не відповідають умовам договору оренди, суперечать нормам ст. 9 Закону України "Про оренду землі", які застосовуються у разі продажу орендованої земельної ділянки і не регулюють спірні правовідносини.

Передбачені ст. 215 ЦК України підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсним оспорюваного договору міни, укладеного між відповідачами, судом не встановлені.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Апеляційний суд підтримує мотиви, наведені судом першої інстанції, не повторючи їх в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у скарзі заявник.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає, також не підлягають відшкодуванню заявлені позивачем витрати на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОЛТО залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.М. Єгорова

Судді: С.М. Дьомич

С.І. Мурашко